Рішення № 80102868, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 лютого 2019 року №826/11363/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

третя особа Міністерство економічного розвитку та торгівлі України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 №79175-13,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 №79175-13.

Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №826/11363/16, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2018 адміністративну справу №826/11363/16 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та визначено, що до справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2016 році, а нарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. є незаконним та не відповідає положенням Податкового кодексу України

Представник державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що у власності позивача перебуває транспортний засіб, з року випуску якого станом на 2016 рік не минуло більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2016, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №79175-13 про визначення позивачу транспортного податку за 2016 рік є правомірним.

Також представником відповідача було подано заяву щодо заміни відповідача у справі правонаступником, яка обґрунтована неможливістю супроводження судової справи №826/11363/16. Однак суд звертає увагу, що одночасно представником відповідача подавались пояснення по справі та клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, тобто представником відповідача вчинялись відповідні дії, передбачені статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, доказів реорганізації державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та неможливості супроводження судової справи відповідачем не надано, відтак, заява щодо заміни відповідача у справі правонаступником не підлягає задоволенню. Поряд з цим, суд зауважує, що у випадках, встановлених законом, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в порядку, встановленому статтею 376 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України та запропоновано третій особі надати суду пояснення або відзив на підтримку або заперечення проти позову та зобов'язано Міністерство економічного розвитку та торгівлі України у строк до 01.02.2019 надати суду інформацію щодо сердньоринкової вартості транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2013 року випуску станом на 2016 рік.

Представником третьої особи було надано суду письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тисяч кілометрів станом на 2016 рік становила 1 035 000, 00 грн., що перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2016.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час попереднього розгляду справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2013 року випуску.

Так, 30.06.2016 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №79175-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" у розмірі 25 000,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, звернулась з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок" та Законом України від 24.12.2015№ 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 року, викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

З аналізу наведених норм убачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком

Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 а саме, встановлений в місті Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради №103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 в такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Зазначені норми Податкового кодексу України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.

Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради №103/103 від 11.02.2016 було внесено до додатку 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23.06.2011 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28.01.2015, яким було встановлено в місті Києві новий податок на майно - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок з нарахування транспортного податку виникає у контролюючого органу з 2016 року.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 №79175-13 позивачеві визначено грошове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік.

Аналіз приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України дає підстави суду дійти висновку, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які одночасно відповідають двом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з підпунктом 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, тобто середньоринкова вартість легкового автомобіля на 1 січня 2016 року, яка підпадає під об'єкт оподаткування, має становити не менше 1 033 500,00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500, 00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Зазначена вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає Державній фіскальній службі інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Так, з урахуванням наведеного, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.08.2018 №826/11363/16, з метою встановлення середньоринкової вартості транспортного засобу позивача станом на 2016 рік, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України.

З наданих третьою особою письмових пояснень стосовно середньоринкової вартості транспортного засобу позивача станом на 2016 рік вбачається, що розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тисяч кілометрів станом на 2016 рік становила 1 035 000, 00 грн., що перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2016.

Суд зазначає, що третьою особою у вказаному обчисленні середньоринкової вартості автомобіля Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску, було застосовано показник середньорічного пробігу в розмірі 27 тисяч кілометрів, що встановлено додатком №2 до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

При цьому, твердження позивача стосовно того, що станом на 2016 рік його транспортний засіб проїхав 49 385 кілометрів сприймаються судом критично, адже останні не підтверджені жодними доказами по справі, при цьому, на момент подачі позову, під час апеляційного та касаційного провадження у даній справі, позивачем така інформація не надавалась, що ставить під сумнів її достовірність, адже лише у 2019 році позивачем надано інформацію щодо пробігу автомобіля у 2016 році, при цьому не пояснено яким чином позивач встановив таку кількість кілометражу в розмірі 49 385 після спливу трьох років.

Зокрема, інформацію спеціалізованої організації щодо проходження техогляду автомобілем у 2016 році, позивачем суду не надано.

Отже, наведене вище свідчить, що автомобіль позивача підпадає під оподаткування транспортним податком у 2016 році, зворотнього позивачем під час судового розгляду справи не доведено.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №79175-13.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, встановлені судом обставини в процесі розгляду адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.