Рішення № 80102129, 15.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15411/18 2/335/936/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А. за участю секретаря Тимченко А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 28 жовтня 2017 року помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із: квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 липня 1992 року старшим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий №1-3243, право власності зареєстровано 12.10.1992 Запорізьким бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис №35324 у реєстровій книзі №191 та земельної ділянки площею 0,07 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ «Комунаровець», 1, кадастровий номер 2322155900:02:004:0206, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЗП №017522, виданого Малокатеринівською селищною Радою народних депутатів Запорізького району Запорізької області 28 серпня 1998 року.

ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений 10 квітня 1993 року старшим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий №1-2730, відповідно до якого належну йому 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_2, заповів ОСОБА_5, а якщо вона помре раніше нього, або не прийме спадщини, то заповів її ОСОБА_1. ОСОБА_5 померла 18 грудня 2016 року.

На момент відкриття спадщини ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним на момент смерті відсутні зареєстровані особи. Отже, єдиним спадкоємцем як за заповітом, так і за законом після померлого ОСОБА_3 є його син, ОСОБА_1, який спадщину прийняв шляхом подання 05 грудня 2017 року заяви про прийняття спадщини.

10.08.2018 позивач звернувся до ОСОБА_2 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на майно, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати, про що видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.08.2018.

Посилаючись на вимоги Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,07 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ «Комунаровець», 1, кадастровий номер 2322155900:02:004:0206 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 28 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 02.01.2019 відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 копію спадкової справи після померлого 28.10.2017 ОСОБА_3.

21.01.2019 на адресу суду надійшла копія спадкової справи за № 67/2017 після померлого 28.10.2017 ОСОБА_3.

23.01.2019 на адресу суду від представника Запорізької міської ради надійшов відзив, в якому просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, надавши письмові пояснення.

Ухвалою суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, надав відзив, в якому просить розлядати справу у відсутність представника та ухвалити рішення у відповідності до чинного законодавства.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі, без фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 28 жовтня 2017 року помер батько позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 403803, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області 03.11.2017, актовий запис № 7104.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із:

- квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 липня 1992 року старшим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий №1-3243, право власності зареєстровано 12.10.1992 Запорізьким бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис №35324 у реєстровій книзі №191;

- земельної ділянки площею 0,07 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ «Комунаровець», 1, кадастровий номер 2322155900:02:004:0206, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЗП №017522, виданого Малокатеринівською селищною Радою народних депутатів Запорізького району Запорізької області 28 серпня 1998 року.

Відповідно до заповіту, посвідченого 10 квітня 1993 року старшим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстровий №1-2730, ОСОБА_3, належну йому 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_2, заповів ОСОБА_5, а якщо вона помре раніше нього, або не прийме спадщини, то заповів ОСОБА_1.

Так встановлено, що ОСОБА_5 померла 18 грудня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 377376, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області 19.12.2016, актовий запис № 8710.

Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 15.12.2017 за №04-07/3/25771 про реєстрацію місця проживання, на день відкриття спадщини ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним на момент смерті відсутні зареєстровані особи.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №67/2017, заведеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 після померлого 28 жовтня 2017 року ОСОБА_3, єдиним спадкоємцем як за заповітом, так і за законом є його син, ОСОБА_1, який спадщину прийняв шляхом подання 05 грудня 2017 року заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОР № 573099, виданого Автозаводським р/б ЗАГС м. Горький 19.06.1956, актовий запис № 1854, батьком позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3.

10.08.2018 позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на майно, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Вказане підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 14.08.2018 ОСОБА_2 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч.1 ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 1216-1218, 1261, 1268-1270, ЦК України, ст. ст. 10, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 48,46 кв.м., житловою площею 35,63 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 28 жовтня 2017 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Малокатеринівська селищна рада, СТ «Комунаровець», 1, кадастровий номер 2322155900:02:004:0206, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 28 жовтня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 15.5 розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: Російська Федерація, АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Запорізька міська рада (м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915).

Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.66)

Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя І.А.Крамаренко