Ухвала суду № 80101390, 26.02.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6594/18

Провадження №1-кп/219/274/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2019 Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді: Хомченко Л.І.

суддів Погрібної Н.М., Дубовика Р.Є.

за участі секретаря Халаджи А.М.

прокурора Малишев Д.О.

захисників Гостренко С.Д.,

Поліщука Д.П., Павличука В.П.,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050260000292 від 19.03.2016 року, відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.307 ч.3, 311 ч.3 КК України, ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 3 КК України,-

в с т а н о в и в

Під час судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно , ОСОБА_7 не зникли, а інші запобіжні заходи відносно обвинувачених не можуть бути обрані. Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8, ОСОБА_5 термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на два місяці, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8, ОСОБА_5 не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов'язань.

Захисник Павличук В.П. проти заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не заперечував.

Захисник Гостренко С.Д. проти заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечував.

Захисник Поліщук Д.П. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_7 так як відсутня обґрунтована підозра .

Обвинувачені підтримали позиції захисників.

При вирішенні клопотань про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по

справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що він обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311 КК України, за одним з яких законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, особи обвинувачених та ті обставини, що , ОСОБА_7 на теперішній час не має постійного місця роботи та офіційних джерел існування, крім того, ОСОБА_7 був раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів та був засуджений до позбавлення волі.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого, ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Ноймайстер проти Австрії» наголошує, що ризик утечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою. Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шести десяти днів.

При вирішенні питання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_8 і ОСОБА_5 обов'язків, суд виходить не з принципу автоматичного продовження дії покладених на них обов'язків , а враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.3 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років та особу обвинуваченого .І враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.3, 311 ч.3 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років та особу обвинуваченої. Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому ОСОБА_8 ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування, та вважає що клопотання прокурора слід задовольнити. Термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8,ОСОБА_5 підлягає продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст .ст. 177, 179, 181, 183, 350, 372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Продовжити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, строк дії обраного ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16.03.2018 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, 26.02.2019 року по 26.04.2019 року включно .

Продовжити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний заходом у вигляді домашнього арешту на 2 місяці з забороною обвинуваченому залишати житло у певний період доби з 21-00 до 6-00 години ранку за адресою АДРЕСА_1 до 26.04.2019 року включно.

Продовжити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченому ст. 307 ч. 3 КК України, строк дії зобов'язань забезпечених запобіжним заходом у вигляді домашнього , обраного відносно ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12.03.2018 року, покладених на нього вказаною ухвалою обов'язків на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 26.04.2019 року включно.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_8 обов'язків, покладених на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на начальника Бахмутського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Ухвала оскарженню не підлягає.

Продовжити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, , запобіжний заходом у вигляді домашнього арешту на 2 місяці з забороною обвинуваченої залишати житло у певний період доби з 21-00 до 6-00 години ранку за адресою АДРЕСА_2 до 26.04.2019 року включно.

Продовжити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3 КК України, , строк дії зобов'язань забезпечених запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту , обраного відносно ОСОБА_5, ухвалою Артемівсьокого міськрайонного суду Донецької області від 3.01.2019 року, покладених на неї вказаною ухвалою обов'язків на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 26.04.2019 року включно. Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_5. обов'язків, покладених на неї при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на начальника Дружківського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя - Хомченко Л.І.

Судді - Дубовік Р.Є

Погрібна Н.Н

Суддя Л.І.Хомченко