Рішення № 80100553, 18.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 лютого 2019 р. справа №520/21/19

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар'єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не нарахувати та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 р. по справі № 2024/2а-2811/11, з 20 квітня 2011 р. протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 20 квітня 2011 р. розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 р. по справі № 2024/2а-2811/11, зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням посадового окладу відповідної категорії військовослужбовці. Також позивач зазначив, що на виконання вказаної постанови суду відповідачем здійснено з 20.04.2011 перерахунок пенсії позивачу. Також позивач зазначив, що частина основного розміру пенсії була виплачена у 2016 році. 02.07.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про нарахування та виплату компенсації частини втрати доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою частини основного розміру пенсії. Листом відповідач повідомив про відмову в задоволенні вказаної заяви. З вказаною бездіяльністю позивач не погоджується, через що звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - в.о. начальника ГУ ПФ України в Харківській області - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача наголошував на тому, що позивачем порушено строку на звернення до суду з даним позовом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФ України в Харківській області.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 28.07.2008 №377 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" збільшено грошове забезпечення військовослужбовцям. Проте, відповідачем не здійснено відповідно перерахунку розміру пенсії позивачу. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду задля захисту свої прав.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2012 по справі №2024/2а-2811/11 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання провести перерахунок пенсії та сплати заборгованості - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 по справі №2024/2а-2811/11 (а.с.10-12), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Ленінського районного суму м. Харкова від 17.01.2012 по справі №2024/2а-2811/11 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 Прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській області здійснити з 20.04.2011 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців, встановленого наказом Міністерства оборони України від 28.07.20008 №377. В іншій частині постанову Ленінського районного суму м. Харкова від 17.01.2012 - залишено без змін. Зазначена постанова набрала законної сили.

Оскільки відповідачем несвоєчасно виплачена нарахована сума пенсії на виконання рішення суду, позивач звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області з відповідною заявою від 02.07.2018, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу з 20.04.2011 за платежем, проведеним на виконання судового рішення по справі №2024/2а-7042/11 (а.с.14).

Згідно листа УУПФ України Харківської області від 13.08.2018 №4082/Б-14, позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу, посилаючись на те, що нараховані пенсійні виплати здійснено відповідачем своєчасно, відповідно до норм та вимог чинного законодавства (а.с.15).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Стосовно дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно положень ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст. 122 КАС України).

Таким чином, діюче законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Частиною 2 ст. 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом п. 2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року по справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року по справі № 21-2003а16, а також в постановах Верховного Судом у постановах від 20 лютого 2018 року по справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року по справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 по справі №127/829/17, від 18 липня 2018 року по справі №185/515/16-а, від 15 серпня 2018 року по справі №653/3356/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Водночас, суд зауважує, що первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Враховуючи те, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 по справі №2024/2а-2811/11 ГУПФ України в Харківській області у грудні 2012 року здійснено перерахунок пенсії позивачу з 20.04.2011, з урахуванням посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців, встановленого наказом Міністерства оборони України від 28.07.2008 №377, проте, виходячи з Витягу із виплатної відомості щодо позивача, наданої відповідачем, нарахована позивачу у грудні 2012 року сума пенсії фактично виплачена позивачу - 04.11.2016, наявні правові підстави, що виплата не проведена з вини відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 р. по справі № 2024/2а-2811/11, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 20 квітня 2011 р., розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».

Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 371 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс 61184, АДРЕСА_1) компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 р. по справі № 2024/2а-2811/11.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс 61184, АДРЕСА_1) компенсацію втрати частини доходу з 20 квітня 2011 р., розрахувавши її розмір за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс 61184, АДРЕСА_1) у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.