Рішення № 80100444, 12.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/3392/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участі:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1Ю./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою /з урахуванням заяви про зміну предмета позову, а.с. 156/ до Полтавської митниці ДФС /далі - відповідач/ про визнання протиправним рішення Полтавської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару (автомобіля FORD TRANSIT) в митний режим відмови на користь держави та зобов'язання прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT відповідно до статті 112 Митного кодексу України - завершення митного режиму тимчасового ввезення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним подано до Полтавської митниці ДФС 13 вересня 2018 року заяву про надання дозволу на відмову на користь держави автомобіля FORD TRANSIT, ввезеного на територію України, проте за результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у поміщенні вказаного автомобіля в митний режим відмови на користь держави. Незгоду з прийнятим рішенням обґрунтував об’єктивною неможливістю виїхати на такому транспортному засобі з України в силу наявних обмежень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, а також призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2018 року.

30 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що перетин митного кордону України та ввезення автомобіля в Україну позивачем здійснено як громадянином ОСОБА_4 та при цьому позивачем не наведено обґрунтувань доставки автомобілю не до прикордонної митниці, а до Полтавської митниці, яка не має автомобільних пунктів пропуску на державному кордоні України й відповідно не має можливості внести відповідні відмітки про непорушення позивачем строків доставки до митниці призначення. Надані ОСОБА_1 документи вказували на те, що він не є власником автомобіля FORD TRANSIT, а тому не має право ним розпоряджатися та відмовлятися на користь держави. Також відповідачем з’ясовано, що транспортний засіб FORD TRANSIT не відповідає рівню «ЄВРО-5», а відтак підлягає розукомплектуванню, послуги з якого відповідно до листа ПрАТ “ПолтаваАвто” від 25 жовтня 2018 року № 300/7/16-70-03 складе 30600,00 грн. На підставі листа Української універсальної біржі (м. Полтава) встановлено, що вартість послуг з оцінки автомобіля буде складати 2000,00 грн, а у разі визначення окремих запасних частин – 5000,00 грн. Враховуючи, що запасні частини розукомплектованого автомобіля були у використанні і наразі неможливо встановити їх фізичні якості, які суттєво впливають на вартість, очікувати, що сума надходжень від їх реалізації перевищить витрати, понесені митницею, не має підстав /а.с. 105-114/.

13 листопада 2018 року відповідачем надано до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що в силу положень Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25 серпня 1998 року, митниця для вирішення питання подальшої експлуатації автомобіля буде вимушена провести його технічну експертизу на предмет відповідності екологічним нормам «ЄВРО-5». Враховуючи, що вік транспортного засобу становить 16 років, можна зробити висновок, що він не буде відповідати екологічним нормам «ЄВРО-5», а тому подальша його експлуатація та реалізація як цілісного транспортного засобу без відповідної реєстрації в органах внутрішніх справ буде неможливою. З огляду на це, митниця змушена провести розукомплектування автомобіля для взяття на облік приладів, вузлів, агрегатів та інших комплектуючих виробів (деталей). В свою чергу в митний режим відмови на користь держави не можуть бути поміщені товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищуватимуть суму надходжень від їх продажу /а.с. 149-151/.

У підготовчому засіданні 14 листопада 2018 року оголошено перерву до 29 листопада 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову та продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

11 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), в якому відповідач зазначив, що тимчасове обмеження права виїзду позивача за межі України не є обставиною непереборної сили в розумінні митного законодавства, зокрема, статті 112 МК України, за наявності якої режим тимчасового ввезення автомобіля припиняється. До того ж прийняття рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT є по своїй суті дискреційним повноваженням відповідача, а тому суд не має законних підстав для зобов’язання відповідача прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT /а.с. 167-181/.

26 грудня 2018 року до суду надійшли заперечення на відзив, в яких позивач наводив аргументи щодо відсутності у відповідача розсуду прийняти інше рішення, ніж рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT, та наполягав на наявності у суду повноважень зобов‘язати відповідача прийняти рішення конкретного змісту /а.с. 182-185/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

09 січня 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України /а.с. 199-201/.

Судове засідання, призначене на 22 січня 2019 року, не відбулося через перебування судді Слободянюк Н.І. на лікарняному /а.с. 203/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання позивача про залучення третьої особи залишено без розгляду на підставі частини другої статті 49, частини четвертої 180 та частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавської митниці ДФС із заявою про надання відповідно до Наказу Мінфіну України № 657 дозволу на відмову на користь держави України автомобіля FORD TRANSIT, ввезеного на територію України ОСОБА_5 як громадянином ОСОБА_4 /а.с. 95/.

За результатами розгляду цієї заяви відповідачем винесено рішення від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару (автомобіля FORD TRANSIT) у митний режим відмови на користь держави /а.с. 93/.

Рішення вмотивоване посиланням на частину третю статті 184 Митного кодексу України, пункт третій розділу VII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року, та Перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 427, а саме: у митний режим відмови на користь держави не можуть бути поміщені товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищуватимуть суму надходжень від їх продажу.

Не погодившись з таким рішенням та вважаючи за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT відповідно до статті 112 Митного кодексу України (завершення митного режиму тимчасового ввезення), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються главами 18 та 26 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі по тексту– МК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розділами VII та VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981 /далі по тексту – Порядок № 657, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ та постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 427 «Про затвердження переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави» /далі по тексту – постанова КМУ № 427, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/.

Згідно зі статтею 183 Митного кодексу України відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь.

Відповідно до статті 184 вказаного Кодексу 1. У митний режим відмови на користь держави поміщуються іноземні товари. 2. Відмова від товарів на користь держави здійснюється за відповідною письмовою заявою власника цих товарів та з дозволу органу доходів і зборів. 3. Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави. 4. Іноземні товари поміщуються у митний режим відмови на користь держави із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктами 1- 3 Порядку № 657 передбачено, що 1. Дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави надається керівником або вповноваженою ним посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого перебувають такі товари, за заявою власника товарів або уповноваженої ним особи. 2. Разом із заявою митному органу подаються оригінали, а в разі їх відсутності - засвідчені в установленому порядку копії: документів, що засвідчують право заявника розпоряджатися товарами, наявних товаротранспортних та інших товаросупровідних документів; інших документів, необхідних для підтвердження можливості поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави (за бажанням заявника). 3. Рішення про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави або про відмову у наданні такого дозволу приймається митним органом з урахуванням положень Переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 427, не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви. Рішення про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави або про відмову у наданні такого дозволу оформлюється митним органом шляхом заповнення відповідних розділів заяви. Про прийняте рішення митний орган зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою. У разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави митний орган зобов'язаний повідомити про причини та підстави такої відмови.

З огляду на те, що підставою для винесення оспорюваного рішення слугував висновок відповідача про перевищення витрат на зберігання та реалізацію автомобіля FORD TRANSIT суми надходжень від його продажу, то саме такий довід відповідача підлягає оцінці судом на предмет його обґрунтованості та відповідності закону, а інші доводи відповідача як-то ОСОБА_5 не є власником цього автомобіля або ОСОБА_5 не вивіз цей автомобіль за межі України як громадянин Румунії судом до уваги не приймаються.

Надаючи оцінку мотиву відповідача та доказам, покладеним в основу рішення від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару (автомобіля FORD TRANSIT) у митний режим відмови на користь держави, суд виходить з такого.

До Переліку товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 427, віднесено, зокрема, товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищуватимуть суму надходжень від їх продажу.

Будь-яких доказів на підтвердження звернення відповідача до експертної установи для встановлення вартісного показника автомобіля FORD TRANSIT чи дослідження ринкової вартості цього автомобіля та визначення очікуваної суми надходження від продажу вказаного автомобіля, а також суми витрат на зберігання та реалізацію вказаного автомобіля та здійснення порівняльного аналізу суми витрат із сумою надходження від продажу автомобіля, існуючих у відповідача на момент прийняття оспорюваного рішення від 17 вересня 2018 року, суду не надано.

Звернення відповідача в телефонному режимі до Української універсальної біржи для встановлення орієнтовної вартості послуг з оцінки транспортного засобу (автомобіля FORD TRANSIT) мало місце вже після прийняття відповідачем рішення від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару у митний режим відмови на користь держави та подання позову до суду, що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.

Так само лист № 300/7/16-70-03 до ПРАТ «Полтаваавто» про надання інформації щодо вартості послуг по розукомплектації (розібранню) на запасні частини автомобіля FORD TRANSIT складено Полтавською митницею лише 25 жовтня 2018 року, тобто після прийняття рішення від 17 вересня 2018 року /а.с. 142/.

Запит до ПФ «КМ» № 302/8/16-70-03 від 26 жовтня 2018 року про надання інформації щодо вартості послуг по оренді майданчика для розміщення автомобіля FORD TRANSIT складено Полтавською митницею також після 17 вересня 2018 року /а.с. 139/.

До того ж вказані звернення відповідача стосувалися лише питання визначення орієнтовної суми витрат митниці на оцінку вартості автомобіля, його зберігання та розкомплектування на запасні частини та не стосувалися визначення власне суми витрат на реалізацію автомобіля та суми надходження від його продажу.

Вищенаведене свідчить про те, що на момент прийняття рішення про відмову у поміщенні товару у митний режим відмови на користь держави у відповідача була відсутня буд-яка інформація щодо суми витрат на зберігання та реалізацію автомобіля FORD TRANSIT та суми надходження від продажу цього автомобіля, а відтак висновок відповідача про перевищення витрат на зберігання та реалізацію автомобіля FORD TRANSIT суми надходжень від його продажу документально не підтверджений та ґрунтується виключно на припущеннях відповідача.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів перевищення витрат на зберігання та реалізацію автомобіля суми надходження від його продажу.

Обґрунтовуючи правові підстави прийняття оспорюваного рішення, відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень до нього посилався також на положення Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Мінфіну № 627 від 30 травня 2012 року, зареєстрованого у Мін’юсті 03 липня 2012 року за № 1097/21409, та Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25 серпня 1998 року, і зазначив, що автомобіль FORD TRANSIT підлягає розкомплектуванню на запасні частини через те, що строк його виготовлення 2002 рік і він за своїми технічними характеристиками не відповідає рівню «ЄВРО-5», а також зазначив, що запасні частини розукомплектованого автомобіля вже були у використанні і наразі неможливо встановити їх фізичні якості, які суттєво впливають на вартість, а тому очікувати, що сума надходжень від їх реалізації перевищить витрати, понесені митницею, не має підстав.

Надаючи оцінку вказаному, варто зауважити, що з аналізу положень підпункту 14 пункту 1, пункту 2, підпункту «е» пункту 8 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, слідує, що розкомплектуванню підлягають ті транспортні засоби, щодо яких надано дозвіл на їх поміщення у митний режим відмови на користь держави та щодо яких складено висновок технічної експертизи про заборону для подальшої експлуатації.

Оскільки автомобіль FORD TRANSIT не був поміщений у митний режим відмови на користь держави та відносно нього не складався висновок технічної експертизи про заборону експлуатації, то передбачена Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1340 від 25 серпня 1998 року, процедура оцінки транспортного засобу (необхідність його розкомплектування) не може бути застосована до такого автомобіля.

Пунктом 4 Порядку № 657 передбачено, що для здійснення митного оформлення товарів у митний режим відмови на користь держави їх власник або вповноважена ним особа доставляє ці товари на склад митного органу. Підставою для розміщення товарів на склад митного органу є дозвіл митного органу на поміщення цих товарів у митний режим відмови на користь держави.

Відповідно до частини першої статті 185 Митного кодексу України митний режим відмови на користь держави завершується після розміщення товарів на складі органу доходів і зборів.

Враховуючи, що дозвіл на поміщення автомобіля FORD TRANSIT у митний режим відмови на користь держави не надавався та вказаний автомобіль на склад митниці не передавався, відповідач безпідставно застосував положення Порядку роботи складу митниці ДФС, котрі регулюють питання, пов’язані з товарами, що поміщені у відповідний митний режим та перебувають на складі митниці.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару у митний режим відмови на користь держави не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовна вимога про визнання рішення від 17 вересня 2018 року протиправним підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що рішення Полтавської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року є індивідуальним актом, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним та скасовується, суд, задовольняючи позовну вимогу про визнання рішення від 17 вересня 2018 року протиправним, вважає за необхідне, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі цієї позовної вимоги та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року про відмову у поміщенні товару у митний режим відмови на користь держави.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT відповідно до статті 112 Митного кодексу України - завершення митного режиму тимчасового ввезення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до статті 112 згаданого Кодексу 1. Митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. 2. Якщо заборони або обмеження щодо імпорту, що діяли на момент тимчасового ввезення товарів, скасовано протягом їх перебування у митному режимі тимчасового ввезення, дозволяється завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом випуску товарів для вільного обігу на митній території України. 3. Митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. 4. У разі припинення митного режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 110 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню).

З такого правового регулювання слідує, що підставами припинення митного режиму тимчасового ввезення є: 1) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення; 2) повна втрата товарів внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судовим розглядом встановлено, що конфіскація, як вид адміністративного стягнення за відповідне порушення митних правил, відповідачем до ОСОБА_1 не застосовувалась.

В якості підстави для припинення митного режиму тимчасового ввезення позивач зазначає таку обставину непереборної сили як тимчасове обмеження його права як громадянина України на виїзд за межі України з 19 жовтня 2013 року.

У зв'язку з наведеним аргументом позивача слід зазначити, що порядок підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили врегульований розділом VIII Порядку № 657, положення якого застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу такого підтвердження.

Так, пунктом 2 вказаного розділу передбачено, що у цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:

документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;

обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Пунктом 3 Порядку № 657 визначено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до абзацу 10 пункту 6 Порядку № 657 рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

Отже, підставами для прийняття рішення про припинення (завершення) митного режиму є належне документальне підтвердження обставини непереборної сили та встановлення факту знищення, повного та безповоротного пошкодження транспортного засобу, його втрата або зіпсуття внаслідок дії обставини непереборної сили.

Беручи до уваги те, що автомобіль FORD TRANSIT ввезений позивачем як громадянином ОСОБА_4 18 вересня 2017 року, суд дійшов висновку, що наведена позивачем обставина не має силу непереборної та не є такою у розумінні митного законодавства, адже документального підтвердження обставини непереборної сили та факту знищення, повного та безповоротного пошкодження транспортного засобу, його втрати або зіпсуття внаслідок дії обставини непереборної сили суду не надано.

Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення автомобіля FORD TRANSIT відповідно до статті 112 Митного кодексу України - завершення митного режиму тимчасового ввезення задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 352,40 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (пров. Бумажний, буд. 7, м.Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код 39421072) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у поміщенні товару у митний режим відмови на користь держави.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ідентифікаційний код 39421072) на користь ОСОБА_1 (пров. Бумажний, буд. 7, м.Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн (триста п’ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_6