Рішення № 80100442, 26.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа № 480/4510/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання – Мороз Т.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Сумського об'єднання вільних профспілок "Громадський контроль" до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною, такою, що не підлягає виконанню, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське об'єднання вільних профспілок "Громадський контроль" (далі – позивач) звернулося до суду з позовом у якому просить: визнати протиправною, такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми (далі – відповідач, Зарічний ВДВС) від 21.09.2018 ВП № 56879472 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення господарського суду Сумської області Зарічним ВДВС відкрито виконавче провадження № 56879472. Постановою від 21.09.2018 вказане виконавче провадження було закінчено у зв’язку із фактичним виконанням судового рішення. Того ж дня виконавцем винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, рішення було виконано без участі державного виконавця, відповідачем порушено порядок примусового виконання рішення суду, зокрема ст.. 63 Закону України «Про виконавче провадження», строк для самостійного виконання не сплив, не почав свого відліку, штрафні санкції не накладалися, повідомлення до органу досудового розслідування не надсилалося, боржник вжив усіх залежних від нього заходів щодо самостійного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що на даний час ухвала апеляційної інстанції по пов’язаній справі №920/170/18 оскаржена в касаційному порядку, із висновками апеляційної інстанцій позивач не згоден.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні 18.12.2018 заперечував, в судове засідання 26.02.2019 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмовому відзиві зазначає, що після відкриття виконавчого провадження боржником було виконано судове рішення, складено 16.08.2018 відповідний акт, постанову винесено обґрунтовано та законно, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із особливостями, визначеними ст. 287 КАС України. Ухвалою суду від 20.12.2018 провадження у справі зупинено до розгляду в апеляційному порядку скарги позивача на ухвалу суду по справі №920/170/18. Ухвалою суду від 18.02.2019 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що за заявою стягувача Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР, державним виконавцем постановою від 31.07.2018 відкрито виконавче провадження №ВП56879472 щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області №920/170/18, виданого 22.06.2018 щодо зобов’язання Сумське об'єднання вільних профспілок "Громадський контроль" повернути нежитлове приміщення загальною площею 49,2 кв.м., розташоване за адресою м.Суми, пр.. ОСОБА_2 51, шляхом підписання акту приймання-передачі. Крім того, в резолютивній частині постанови від 31.07.2018 в п. 3 зазначено: стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн. (а.с. 12-13)

Постановою від 21.09.2018 в межах ВП №56879472 державним виконавцем стягнуто з боржника (позивача по даній справі) виконавчий збір в розмірі 14892 грн. (а.с. 16-17)

Також постановою від 21.09.2018 відповідач закінчив виконавче провадження ВП №56879472 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області №920/170/18, виданого 22.06.2018 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.14-15)

При розгляді даної справи судом, враховуються наступні обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 ( далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону - чотири мінімальні розміри заробітної плати, що на час виникнення спірних правовідносин становило 14892 грн.

Частиною 9 ст. 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що боржником (позивачем по даній справі) було надіслано до стягувача – Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради підписаний керівником та засвідчений печаткою СОВП «Громадський контроль» акт приймання-передачі нежитлового приміщення за договором оренди №УКМ-0167 від 02.02.2006 у 2-х примірниках, що підтверджується листом від 27.08.2018 №06/18. Даний лист стягувачем було отримано 27.08.2018 вх. ДЗРП №06.01-18/6711, що підтверджується відміткою Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на листі боржника (позивача по даній справі) від 27.08.2018 (а.с.25).

Таким чином боржником вчинялися дії щодо примусового виконання рішення шляхом направлення примірнику підписаного та належним чином завіреного акту приймання-передачі 27.08.2018, тобто після відкриття виконавчого провадження 31.07.2018. Посилання позивача на неможливість розірвання договору надання послуг з електропостачання, не є доказом того, що рішення суду було виконано до початку відкриття виконавчого провадження.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов'язку сплати виконавчого збору.

Частини 1 та 2 ст. 27 Закону встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. При цьому, частина третя статті 40 зазначеного Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного Закону - не можуть застосовуватися.

Таким чином примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору. Приписи статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що 16.08.2018 державний виконавець зафіксував факт добровільного виконання боржником судового рішення, а також те, що боржник самостійно вивіз з орендованого приміщення речі та добровільно передач ключі від приміщення представнику стягувача, дані обставини підтверджують той факт, що виконання судового рішення відбулося після відкриття виконавчого провадження.

03.07.2018 позивач направив до стягувача лист від 03.07.2018 № 03/18 із пропозицією узгодити час та місце підписання відповідних актів приймання-передачі приміщення, який 10.07.2018 було отримано Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, але даний лист не підтверджує факт підписання такого акту приймання-передачі. В даному випадку, належним чином виконання судового рішення підтверджується актом державного виконавця від 16.08.2018.

Слід зазначити, що стягувачем (позивачем по даній справі) оспорювалося в судовому порядку до суду, який видав виконавчий документ (Господарський суд Сумської області) в межах справи №920/170/18 дії державного виконавця щодо винесення в межах ВП№56879472 постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2018, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2018, щодо визнання неправомірними дії державного виконавця щодо складання акту від 16.08.2018. При розгляді даної справи судом в межах справи №920/170/18 досліджувалося питання відкриття виконавчого провадження, правомірність складення акту 16.08.2018 та примусове виселення позивача із спірного приміщення. Ухвалою суду від 15.11.2018 в задоволенні скарги стягувачу (позивачу по даній справі) було відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційна скарга була повернута заявнику. Таким чином станом на час розгляду справи судове рішення від 15.11.2018 по справі №920/170/18 набрало законної сили, є чинним та не скасованим в установленому порядку. Посилання позивача на те, що 05.02.2019 на ухвалу апеляційного суду була подана касаційна скарга не впливає на набрання законної сили судовим рішенням на час розгляду даної справи. Ухвала суду першої інстанції від 15.11.2018, а також апеляційної інстанції від 21.01.2019 є чинними, не скасованими в установленому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведені висновки, посилання позивача на несвоєчасність надіслання постанов про відкриття виконавчого провадження № ВП56879472, не впливає на вирішення питання про правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 21.09.2018 у виконавчому провадженні № ВП56879472.

Також безпідставним є посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 28.01.2015 у справі №3-217гс14, від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15, оскільки ці висновки наведено за наслідками застосування норм Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин. Законодавче регулювання справляння виконавчого збору за вказаним Законом та Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» зазнало суттєвих змін, що не дозволяє застосовувати наведені позивачем висновки Верховного Суду України.

Стосовно недотримання державним виконавцем ст. 63 Закону, а саме невжиття заходів примусового виконання рішення до закінчення строку, відведеного боржнику для самостійного виконання ним судового рішення, вжиття заходів примусового виконання після застосування штрафних санкцій, суд зазначає, що винесення постанов про застосування штрафу та направлення відповідного повідомлення є обов’язком державного виконавця в разі невиконання судового рішення боржником. В даному випадку, умовою для стягнення виконавчого збору є факт відкриття виконавчого провадження, а виключна обставина для не стягнення такого виконавчого збору є факт добровільного виконання до відкриття виконавчого провадження.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 1810.2018 по справі №442/2670/17 провадження №К/9901/39708/18, від 29.11.2018 по справі № №750/1315/17 адміністративне провадження №К/9901/34425/18, від 19.07.2018 по справі №751/617/17 адміністративне провадження №К/9901/29380/18, які в силу ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень та враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки матеріалами справи підтверджується виконання наказу господарського суду Сумської області, виданого 22.06.2018 №920/170/18, після відкриття виконавчого провадження, суд погоджується з правомірністю винесення спірної постанови від 21.09.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, судом позовні вимоги визнаються необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні вимог Сумського об'єднання вільних профспілок "Громадський контроль" до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною, такою, що не підлягає виконанню, скасування постанови від 21.09.2018 ВП№56879472 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2019

Суддя С.М. Гелета