Рішення № 80100238, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6237/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О..

за участі сторін:

представник позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю)

представник відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

представник відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (67770, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2018р. №0047051406,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ФОП ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2018р. №0047051406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за результатами фактичної перевірки складено акт, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного Податкового законодавства України, а прийняте на підставі зазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018р. №0047051406 є протиправним та таким, що порушує майнові права платника податків.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням до розгляду.

26.12.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідача просить суд відмовити Позивачу в задоволені позову, з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 36-39).

В обґрунтування зазначено, що висновки щодо порушень, виявлених під час проведення перевірки, що зафіксовані в акті перевірки - є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018р. №0047051406, яке винесено на підставі акту перевірки є законним та винесеним в межах діючого законодавства.

У судове засідання 13.02.2019 р. з’явились представники сторін.

Представник позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача заявлені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні факти та обставини.

11.10.2018 р. посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведена фактична перевірка господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Єврейська, 52-В, що належить суб'єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 1050/15/05/РРО/НОМЕР_1 (а.с. 11-13).

Зазначеною перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, а саме встановлено неподання електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків по дротових або бездротових каналах зв’язку до органу Державної фіскальної служби за 26.10.2016 року;

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, що виразилось у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій, загальна сума яких склала 38800 гри.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області 30.10.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 194 000 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від від 30.10.2018р. №0047051406, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачється із висновків ОСОБА_3 перевірки, позивач не роздрукувала Z-звіт за 26.10.2016 рік та не надіслала його засобами Інтернет зв’язку до органів доходів та зборів, чим порушила п.2.6 Положення 637 та не оприбуткувала виручку за цей день.

Суд погоджується із даними висновками Відповідача, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України від 20.05.1999 №679-XIV «Про Національний банк України», визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення №637, про ведення касових операцій (приписи якого були чинними на момент виникнення спірних відносин) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.2 цього ж Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У відповідності до статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 1.2 Положення №637, книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 була надана книга розрахункових операцій № 3000107105/2, у якій за 26.10.2018 року зроблено запис та зазначено номер Z-звіту № 0200, однак зазначений Z-звіт надрукований 27.10.2018 року о 12.13 годині, що стало підтвердженням неоприбуткування готівки 26.10.2018 року.

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 194000 грн (38800 х 5).

Суд зазначає, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Крім того, процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту, відповідно невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 ст. 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 15 серпня 2018 року (справа №822/1985/17), від 24 жовтня 2018 року (справа №805/1735/16-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення – рішення від 30.10.2018р. №0047051406, тому позовні вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (67770, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2018р. №0047051406 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.02.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.