Ухвала суду № 80100230, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/833/19

У Х В А Л А

25 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області (вхід. № 6626/19 від 22.02.2019 р.) про звільнення від сплати судового збору,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Разом із позовом позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вмотивовано тим, що об'єднане управління, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, внесено до реєстру неприбуткових організацій та установ. Таким, чином об'єднане управління не має правових підстав, для перерахування коштів під цільовим призначенням «сплата судового збору».

Станом на теперішній час, фінансування управління Пенсійного фонду, щодо сплати судового збору не проводилось, зміни у норми Закону, яким встановлено заборону використання коштів на цілі не передбачені ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не внесено.

З огляду на викладене, просить суд звільнити від сплати судового збору.

Розглянувши подану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Як зазначено в Постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року з посиланням на Постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (вказана позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25 вересня 2015 року).

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Тоді як, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.

Станом на час звернення позивача до суду із позовом Закон України «Про судовий збір» (стаття 5) не містить пільг щодо сплати судового збору у відношенні вказаного суб'єкта.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, суд звертає увагу заявника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо сплати судового збору при оскарженні ухвал, прийнятих судом за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС щодо виконання судових рішень. У постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 Велика Палата ВС зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС, сплачується судовий збір.

Така правова позиція Великої Палати обґрунтована тим, що пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Таким чином, при апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС, має бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір". Несплата судового збору має наслідком залишення апеляційної або касаційної скарги без руху.

З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області (вхід. № 6626/19 від 22.02.2019 р.) про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.