Рішення № 80100217, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3333/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000764910 від 21.03.2018 року, яким застосовані штрафні санкції за порушення терміну реєстрації податкової накладної.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування до нього штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкової накладної є неправомірним, оскільки такий висновок був зроблений відповідачем через технічну помилку з боку позивача в даті складання накладної, а саме замість дати 31.12.2017 року підприємством зазначено дату 01.12.2017 року. Разом з тим зазначену помилку позивачем було самостійно виправлено, шляхом подання та реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 31.01.2017 року та подання коректної податкової накладної.

На підставі вищезазначеного товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» стверджує, що у відповідача не було підстав для винесення спірного податкове повідомлення-рішення, а отже воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

28.01.2019 року справі було проведено підготовче засідання, в якому представники позивача та відповідача надали пояснення, у тому числі письмові (а.с. 113-118, 164-167), відзив на адміністративний позов (а.с.76-79), відповідь на відзив (а.с. 90 -92), заперечення (а.с. 107-108) та додаткові письмові докази (а.с. 93-100, 110-112, 119-146).

28.01.2019 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.02.2019 року представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 76-79), та зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним правомірно на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН)

Судом у справі встановлено наступне.

16.02.2018 року головним управлінням Державної фіскальної служби Одеської області було проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість з питань дотримання ТОВ «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період з грудень 2017 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 16.02.2018 року №18/28-10-49-10/36369434/5, у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на 15 календарних днів за грудень 2017 року на загальну суму ПДВ 791 200,00 грн. (а.с. 8-10).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000764910 від 21.03.2018 року, яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 79 120,00 грн. (а.с. 11).

Як вбачається із розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН - додатку до податкового повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0000764910, до позивача було застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №47 від 01.12.2017 року на суму 791 200,00 грн., зареєстрованої – 09.01.2018 року, сума штрафу обраховувалась виходячи із кількості днів порушення термінів реєстрації (9 днів), за ставкою 10% від суми ПДВ 791 200,00 грн., що становить 79 120,00 грн. (10% * 791 200, 00 ) (а. с. 12).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомлення-рішення та вважаючи його протиправним та необґрунтованим, ТОВ «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» 06.04.2018 року звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою №63 (а.с. 51-53).

05.06.2018 року Державною фіскальною службою України було винесено рішення про результати розгляду скарги №19225/6/99-99-11-03-01-25 (а.с. 54-56), яким позивачу було відмовлено у задоволені скарги та скасуванні податкового повідомлення-рішення.

Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, ТОВ «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Дослідивши адміністративний позов, відзив Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

При цьому ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З огляду на вищезазначені норми, суд доходить висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов'язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну, однак своєчасно цього не зробив.

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 813/4556/16, від 04.01.2019 року у справі №826/10354/18.

Судом встановлено, що 02.09.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 СНД» (як покупецем) було укладеного договір поставки №ТД942/2, предметом якого є лушпиння соняшнику (а.с. 14-15).

Згідно п.4.1 Договору покупець здійснює оплату повної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів за днем приймання товару за якістю і кількістю на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 4 Специфікації №16 від 01.12.2016 року до договору поставки №ТД942/2 від 02.09.2016 року терміном відвантаження товару є період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року (а.с. 16).

В рамках виконання вищезазначеного договору на підставі укладеної до нього специфікації, позивачем протягом грудня 2017 року (з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року) систематично поставлявся товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 СНД» товар в загальній кількості 7 912,00 тон лушпиння соняшнику на загальну суму 4 747 200,00 грн, (у т.ч. ПДВ – 791 200, 00 грн.), що підтверджується рахунками на оплату та видатковими накладними, наявними в матеріалах адміністративної справи (а.с. 17-38).

09.01.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну №47 від 01.12.2017 року на суму ПДВ 791 200,00 грн. (а.с. 39-41).

Як зазначила у судовому засіданні представник позивача, з причини технічних негараздів вищезазначену накладну було складено з помилкою. Зазначена помилка полягала в даті складання податкової накладної, а саме: замість останньої дати відвантаження товару, зазначеної у специфікації – 31.12.2017 року, було помилково зазначено - 01.12.2017 року. При цьому 01.12.2017 року поставки товару позивачем своєму контрагенту-покупцю лише почались, а тому господарської операції на продаж 7 912,00 тон лушпиння соняшнику на загальну суму 4 747 200,00 грн, (у т.ч. ПДВ – 791 200, 00 грн.) позивачем здійснено не було, а отже у підприємства був відсутній обов’язок для реєстрації 01.12.2017 року зведеної податкової накладної на зазначену суму ПДВ.

З метою своєчасного виправлення зазначеної помилки, позивачем 10.01.2018 року було подано до контролюючого органу розрахунок коригування №1 від 31.12.2017 року, що підтверджується квитанцією №1 від 10.01.2018 року (а.с. 42-45).

Крім того, позивачем одразу після реєстрації розрахунку коригування №1 від 31.12.2017 року було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних коректну зведену податкову накладну №50 від 31.12.2017 року на суму податку на додану вартість у розмірі 791 200,00 грн., яка була зареєстрована ДФС України 10.01.2018 року (а.с. 46-48).

При цьому саме податкова накладна №50 від 31.12.2017 року на суму ПДВ 791 200,00 грн. була відображена позивачем у декларації з податку на додану вартість №9295214126 за грудень 2017 року.

Суд зазначає, що положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2017 року господарської(их) операції(їй) на суму продажу товару 4 747 200,00 грн, (у т.ч. ПДВ – 791 200, 00 грн.), що могли б бути підставою для складання податкової накладної №47 від 01.12.2017 року, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 СНД» не здійснювалось.

01.12.2017 року позивачем розпочалась поставка лушпиння соняшнику на адресу ТОВ «ОСОБА_4 СНД» та було поставлено 150 тон зазначеного товару на загальну суму 90 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 15 000,00 грн.). Поставку товару за грудень на адресу зазначеного контрагента позивачем було завершено 31.12.2017 року та всього було поставлено 7 912,00 тон лушпиння соняшнику.

Як було встановлено судом, зазначений обсяг поставки був відображений позивачем у складеній ним та зареєстрованій зведеній податковій накладній від №50 від 31.12.2017 року з аналогічними показниками щодо асортименту, кількості, вартості товару та сумами податку на додану вартість.

При цьому представником відповідача у судових засіданнях не було спростовано доводів позивача, що податкова накладна №47 від 01.12.2017 року на суму ПДВ 791 200,00 грн. була виписана ТОВ «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4 на адресу ТОВ «ОСОБА_4 СНД» за відсутності факту здійснення господарської операції, а тому жодної з підстав, передбачених п.201.7 ст.201 ПК України для формування цієї податкової накладної саме 01.12.2017 року у позивача не виникло.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на зазначене, враховуючи те що станом на 01.12.2017 року у позивача був відсутній обов'язок скласти та зареєструвати зведену податкову накладну №47 від 01.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, а помилкове виписування останньої не тягне за собою жодних наслідків, що передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну реєстрації податкової накладної та, як наслідок, протиправність прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення-рішення №0000764910 від 21.03.2018 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №9177907 від 07.08.2018 року на суму 1 762,00 грн. (а.с. 68) про сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 283, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_3 ОСОБА_4»» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000764910 від 21.03.2018 року.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 25 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.