Рішення № 80100065, 26.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. № 520/10911/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Начальника Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - майора поліції ОСОБА_2 (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 34), третя особа - Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії начальника Люботинського відділу поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_2, які полягають у наданні неповної, необ'єктивної, відповіді на подане позивачем звернення, що зареєстроване за вх. № X -327 від 06.11.2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем на звернення позивача було надано неповну, необ'єктивну відповіді, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Відповідачем на виконання ухвали суду від 29.11.2019 року було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 06.11.2018 року на адресу Люботинського відділення поліції, надійшла скарга позивача - ОСОБА_1, яка була датована 30.10.2018 року, зміст якої містила відомості про неправомірне вилучення працівниками Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області автомобіля Audi A6 Avant, номерний знак KM 6552, Vin WAUZZZ4BZ1N061136, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії AF № 2156415, який належить позивачу на праві власності.

Також судом встановлено, що у вказаній скарзі було зазначено, що 21.08.2018 року під час того, як транспортним засобом керував гр. ОСОБА_3, його було зупинено на стаціонарному посту поліції працівниками Люботинського ВП ГУНП в Харківській області через те, що даний автомобіль знаходиться у розшуку по номерним знакам, що стояли на ньому в момент зупинки та не належали даному транспортному засобу АА 2578 СЕ. Під час спілкування з працівниками поліції було з'ясовано, що номерні знаки АА 2578 СЕ гр. ОСОБА_3 поставив самостійно та вони не належать вищезазначеному транспортному засобу. Оригінальні номерні знаки даного автомобіля KM 6552 знаходилися в його салоні.

З метою усунення правопорушення на місці, маючи таку можливість, гр. ОСОБА_3 прикрутив рідні номерні знаки на автомобіль Audi A6 Avant та зобов'язувався перед працівниками поліції, що не повторить подібного, просив їх не притягувати його до адміністративного правопорушення, через те, що воно фактично відразу було усунуте на місці, та він був згоден віддати не рідні номерні знаки української реєстрації. Однак працівники поліції, що його зупинили, мотивуючи таке затримання тим, що хоча по номерам української реєстрації АА 2578 СЕ знаходиться у розшуку автомобіль ідентичної марки та кольору зі стертим номером кузова, вони навмисно затримають його транспортний засіб з номерним знаком KM 6552, в якого в свою чергу Vin номер наявний.

Таким чином автомобіль Audi A6 Avant, номерний знак KM 6552, Vin WAUZZZ4BZ1N061136 було доставлено до Люботинського ВП ГУНП в Харківській області, де слідчий СВ Люботинського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 тимчасово вилучила його.

Громадянину ОСОБА_3 була пред'явлена копія рішення Біляївського районного суду Одеської області про те, що транспортний засіб Audi А6, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії ААС 443913 від 11.12.2007 вже тимчасово вилучено та накладено на нього арешт.

Тобто внаслідок того, що транспортний засіб, який знаходився у розшуку в Одеській області з номерним знаком АА 2578 СЕ був затриманий та арештований ще 23 травня 2016 року, однак його не зняли з розшуку та він залишився в системі рубіж.

Суд зазначає, що в скарзі позивач просив сприяння у відновленні порушених прав, шляхом повернення вилученого вищезазначеного транспортного засобу.

Також судом встановлено, що відповідачем на скаргу позивача від 30.10.2019 року було надано відповідь від 09.11.2018 року, в якій зазначено, що 21.08.2018 року на стаціонарному посту поліції, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 202/1, на підставі спрацювання системи «РУБІЖ», працівниками поліції було зупинено автомобіль «ОСОБА_4 А6 ОСОБА_4», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_3, яким не було надано жодного реєстраційного документу на вказаний автомобіль, для встановлення факту належності державних номерних знаків АА 2578 СЕ вказаному т.з.

У відповіді, позивача також було повідомлено, що на підставі ухвали судді Біляєвського районного суду Одеської області Дранікова С.М. №1-кс/496/264/16 в провадженні № 496/1689/16-к від 23 травня 2016 року, згідно якої на вказаний автомобіль НОМЕР_2 накладено арешт та слідчим СВ Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 вказаний автомобіль було вилучено протоколом огляду місця події, та в подальшому вказаний автомобіль було доставлено на територію Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 34, про що було невідкладно повідомлено ініціатора розшуку, а матеріали перевірки направлено до Біляєвського ВП ГУНП в Одеській області з метою перевірки вказаного факту слідчим шляхом.

Крім того відповідачем було повідомлено позивача, що за результатами вказаної перевірки, його буде повідомлено додатково.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що після проведення експертного дослідження відносного транспортного засобу, його було повернуто представнику позивача у справі, що підтверджується копією розписки

Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996, № 393/96-ВР, із змінами і доповненнями, визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 Закону передбачені вимоги до звернення, які полягають у тому, що вони адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Суд зазначає, що відповідачем на скаргу позивача від 30.10.2018 року було надано відповідь від 09.11.2018 року з зазначенням, що за результатами вказаної перевірки позивача буде повідомлено додатково, тобто суд зазначає, що позивачу надано відповідь у встановлені Законом строки.

Щодо надання неповної, необ'єктивної, відповіді на подане позивачем звернення, що зареєстроване за вх. № X -327 від 06.11.2018 року суд зазначає, що відповідь на дану скаргу містить примітку, що за результатами вказаної перевірки позивача буде повідомлено додатково, що передбачено ЗУ "Про звернення громадян" а отже зазначену відповідь не можна вважати неповною та необ'єктивною.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем на скаргу позмвача було надано відповідь 09.11.2018 року.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Начальника Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - майора поліції ОСОБА_2 (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 34), третя особа - Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) про визнання дій протиправними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.