Рішення № 80099871, 18.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18.02.2019 р. справа №520/699/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ФОП ОСОБА_3 до ГУ ДФС у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень №00004771306 від 13.11.2018р. та №00004781306 від 13.11.2018р., скасування вимоги №Ф-00000461306 від 13.11.2018р., скасування рішення №00004791306 від 13.11.2018р., -

встановив:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Харківській області № 00004771306 від 13.11.2018 р., № 00004781306 від 13.11.2018 р., вимоги ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу № Ф-00000461306 від 13.11.2018 р., рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00004791306 від 13.11.2018 р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які зазначено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовані помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при справлянні податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою встановлено факт заниження доходів та завищення витрат, що призвело до заниження розміру витрат періоду, що перевірявся, на суму 5.888.930,34грн. і у підсумку до несплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р.

Результати перевірки оформлені актом від 26.10.2018 р. № 4497/20-40-13-06-07/НОМЕР_1 (далі за текстом – Акт).

У тексті Акту відображені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, зокрема: п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, ст.168, п.177.1 ст.177, п.171.2 ст.177 Податкового кодексу України, п.п.7.1.2 ст.7, п.9.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за рахунок заниження суми доходу до оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, військового збору та справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування внаслідок завищення витрат.

13.11.2018 року з посиланням на Акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області видав: податкове повідомлення-рішення №. 00004771306 від 13.11.2018р. про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1.590.011,21 грн. (основний платіж - 1.060.007,47грн., штрафна – 530.003,74грн.); податкове повідомлення-рішення №. 00004781306 від 13.11.2018р. про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 132.500,96грн. (основний платіж – 88.333,97грн., штраф – 44.166,99грн.); вимогу про сплату боргу № Ф-00000461306 від 13.11.2018р. про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнобов’язкове державне соціальне страхування (далі за текстом – ЄСВ) у розмірі 87.572,54грн.; рішення №00004791306 від 13.11.2018 р. про застосування штрафу за заниження ЄСВ у розмірі 15.419,74грн.

Як з’ясовано судом, усі перелічені рішення контролюючого органу ґрунтується на єдиному судженні владного суб’єкта про завищення підприємцем суми витрат на 5.888.930,34 грн. (в т.ч. за 2016 рік на 1.610.110,33грн., за 2017 рік на 4.278.820,01грн.) за рахунок видатків, не пов’язаних з отриманням доходів у 2016 – 2017 роках.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб’єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІV Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об’єктом справляння податку на доходи фізичної особи-підприємця від провадження господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, відповідно до п.п. 177.4.1 ст.177, 177.4.4 ст. 177 ПК України, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За правилом п.п.177.4.5 ст.177 Податкового кодексу України у силу прямого застереження (заборони) до витрат підприємця не підлягають віднесенню витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

З огляду на приписи наведених норм кодексу у ході податкової перевірки контролюючий орган за приписами ст.4 Податкового кодексу України в частині презумпції правомірності рішень платника податків та ч.2 ст.2 КАС України в частині забезпечення обґрунтованості висновків владного суб’єкта повинен чітко ідентифікувати видатки платника податків за розмірами, правочинами, датами платежу, джерелами їх понесення у співвідношенні з господарською діяльністю платника.

Натомість, судом з’ясовано, що під час обрахування витрат ФОП, пов’язаних з отриманням доходів у періоді – предметі перевірки, контролюючий орган вдався до застосування самотужки та на власний розсуд розробленої формули із застосуванням показників залишку товарів на початок та кінець податкового періоду та заборгованості за поставлений товар на початок та кінець відповідного періоду.

При цьому, останній показник був розрахований контролюючим органом із застосуванням так званого «середнього показника націнки» на 01.01.2016р. у розмірі 16%, на 01.01.2017р. у розмірі 2%, на 31.12.2017р. у розмірі 1%.

Оскільки такого порядку дій контролюючого органу закон не передбачає, то усі добуті з даного приводу дані слід визнати недопустимими доказами, котрі відповідно до ст. 74 КАС України не беруться судом до уваги.

Відтак, усі проведені контролюючим органом розрахунки мають суттєвий та нездоланний дефект недотримання визначеної законом процедури реалізації управлінської функції.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції у повній відповідності до ч. 2 ст. 19 КАС України, адже не перевірив обставин формування витрат періоду, що перевірявся, при обрахунку витрат вдався до самотужки та на власний розсуд визначеної процедури реалізації управлінської функції.

Таким чином, усі викладені в акті перевірки доводи щодо завищення витрат у цілях справляння податку на доходи фізичних осіб не знайшли підтвердження уході розгляду справи.

Вказане зумовлює скасування як податкового повідомлення рішення про збільшення розміру податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, так і суміжних за підставами виникнення платежів, а саме: єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України саме при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб’єкта про визначення податкових зобов’язань платника податків.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00004771306 від 13.11.2018р. та №00004781306 від 13.11.2018р., вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-00000461306 від 13.11.2018р., рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00004791306 від 13.11.2018р.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 25 лютого 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.