Рішення № 80099716, 26.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 лютого 2019 р. № 520/10996/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61009, іпн.1288208929) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140, код ЄДРПОУ 41247824) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними дії (в частині припинення виплати пенсії) Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати пенсії з квітня 2017 року; зобов’язати Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком (довічно) та сплатити заборгованість за період, починаючи з квітня 2017 року; звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць; зобов’язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення;

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова, до 01.04.2017 року отримувала пенсію, проте починаючи з 01.04.2017 року Пенсійним фондом припинено нарахування та виплату пенсії. З вказаними обставинами позивач не погоджується, через що звернулася до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачеві строк для надання відзиву на адміністративний позов. Ухвалу відповідач отримав, що підтверджується поштовим повідомлення.

13.12.2018 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

У період з 13.12.2018 року по 26.12.2018 року головуюча по справі суддя перебувала у відпустці та з 27.12.2018 року по 21.01.2019 року на лікарняному.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та відзиву, суд встановив наступне.

Позивачка є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , також судом встановлено, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 01.03.2016 року № НОМЕР_2 (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка на час спірних правовідносин перебувала на пенсійному обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримувала пенсію. Проте, починаючи з 01.04.2017 року позивачці призупинено виплату пенсії.

У відзиві на адміністративний позов від 11.12.2018 року № 18129/48-06 відповідач зазначив, що в березні 2017 року проведено обмін інформацією про ВПО з управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ’янського району Харківської міської ради шляхом співставлення бази даних одержувачів пенсій Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, була проставлена особливість « 93» та у відповідності з Постановою КМУ від 01.140.2014 року № 509 і з 01.04.2017 року виплата пенсії позивачці призупинена.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) у разі смерті пенсіонера; 3) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Крім того, у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке набрало законної сили на підставі постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 04.09.2018.

Як зазначено раніше, відповідач, обґрунтовуючи підстави призупинення виплати позивачу пенсії, у відзиві на позовну заяву посилався на те, що в березні 2017 року проведено обмін інформацією про ВПО з управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ’янського району Харківської міської ради шляхом співставлення бази даних одержувачів пенсій Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, була проставлена особливість « 93» у відповідності з Постановою КМУ від 01.140.2014 року № 509.

Проте, зазначена відповідачем у відзиві обставина не є законною підставою припинення виплати пенсії. Будь - яких інших підстав або доказів на підтвердження наявності законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 року відповідачем не надано.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності дій щодо невиплати позивачці пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення нарахування та виплати позивачці пенсії та, відповідно, обтяження відповідача обов'язком поновити нарахування та виплату пенсії за віком та зобов'язання виплатити заборгованість, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов’язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова нараховувати та виплачувати пенсію довічно, суд зауважує, що відповідно ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком призначаються довічно, зазначена вимога є передчасною, оскільки на момент розгляду справи відсутні докази того, що відповідачем не буде дотримано вимог Закону або не виникнуть обставини, визначені ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимог позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року суд звільнив позивачку від сплати судового збору.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 371 КАС України, суд, –

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61009, іпн.1288208929) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140, код ЄДРПОУ 41247824) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2017 року.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1) з 01.04.2017 року.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1) заборгованість з виплати пенсії з 01.04.2017 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1) у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині вимог адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В.Зоркіна