Рішення № 80099713, 25.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року № 320/6844/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 26.08.2018 №Ф-278386-50.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач необґрунтовано вимагає сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску за 2013 рік в розмірі 4800,76 грн, яка була надіслана позивачу на підставі поданого нею звіту "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" форми Д-5. Зауважила, що даний звіт був поданий нею помилково, тому враховуючи те, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер, а жодного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування нею не укладено, виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) є незаконною.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, а звіт зазначеними особами не подається. Разом з тим, відповідач зазначив, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску, що має місце у даному випадку, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, оскільки самостійно визначили розмір бази нарахування.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.02.1997, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно свідоцтва серії Б№769289, позивач з 01.01.2012 перейшла на спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку І групи (а.с. 16).

Як убачається з матеріалів справи, а саме - пенсійного посвідчення від 31.01.2005 серії АД №323291, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с. 17).

10 лютого 2014 року ОСОБА_1 подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, згідно з яким визначено суму зобов'язань по єдиному внеску в розмірі 4800,67 грн (а.с. 37).

На підставі поданого позивачем звіту "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2013 рік, Головним управлінням ДФС у Київській області виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-278386-50/1151 на суму 4800,76 грн (а.с. 9).

Не погоджуючись із визначеним вимогою зобов`язанням, ОСОБА_1 оскаржила його, звернувшись із скаргою від 03.10.2018 до ДФС України та просила скасувати вимогу про сплату боргу від 26.08.2018 №Ф-278386-50/1151 (а.с. 11-12).

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийняла рішення від 05.11.2018 №17180/В/99-99-11-02-02-25, яким, з підстав порушення термінів формування та направлення скарги, відкликала скаргу та зобов`язала ГУ ДФС у Київській області сформувати на направити нову вимогу (а.с. 13-15).

Виконуючи вимоги рішення ДФС України, відповідачем прийнято нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-278386-50У, якою визначено недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 4800,76 грн (а.с. 8).

Проте не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

Відповідно до пункту другого статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI).

Пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону №2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II Інструкції №449, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов. По-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, закріпленим у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.

При цьому суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.

Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, суд зазначає, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах, є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Одночасно, подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У цьому контексті, суд зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, що вказує на те, що у силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, та не має обов'язку щодо його сплати.

У той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до контролюючого органу із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Вказані обставини свідчать про те, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов`язковій системі державного соціального страхування.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказала суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за 2013 рік, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4800,76 грн.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 17.12.2018 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-27838650У, якою визначено зобов`язання до сплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внесу у розмірі 4800,76 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 704 (сімост чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.