Рішення № 80099585, 26.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Київ № 810/1829/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі – відповідач, УСЗН Білоцерківської міськради), в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо позбавлення мене та членів моєї сім’ї довічного права на отримання пільги «податковий міліціонер на пенсії» наданого, відповідно до статті 356 Податкового кодексу України та статті 22 Закону України «Про міліцію», введеного в дію постановою Верховної ради УРСР від 25.12.1990 № 583-XII, на 50-ти процентну знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, протиправними;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради поновити ОСОБА_1 та членів його сім’ї в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як пільгова категорія «податковий міліціонер на пенсії» з моменту виключення 07.11.2015.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем вказано, що у період з 1993 по 2013 він проходив службу в органах внутрішніх справ та податкової міліції Державної податкової служби України. 21.08.2013 позивач був звільнений у відставку за вислугою років та отримав довічно право, відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України та ст. 22 Закону України «Про міліцію» на 50-ти проценту знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Для отримання вказаної пільги «податковий міліціонер на пенсії» в вересні 2013 позивач подав до Управління соціального захисту Білоцерківської міської ради відповідну довідку № 123/04-02-03 видану Міністерством доходів і зборів України від 12.09.2013, яка підтверджує такі пільги та працівниками Управління внесено відомості до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги.

Водночас, на момент подачі вказаної довідки, за місцем проживання сім’ї позивача діяла раніше зареєстрована пільга надана дружині ОСОБА_2 «багатодітна сім’я», тому пільгу «податковий міліціонер на пенсії» було запропоновано використовувати після припинення пільги «багатодітна сім’я».

З 08.05.2015 працівники УСЗН Білоцерківської міськради позбавили позивача пільги «багатодітна сім’я», при цьому пільгу «податковий міліціонер на пенсії» не надали.

З листа УСЗН Білоцерківської міськради від 28.11.2017 № 8614 позивачу стало відомо, що він втратив пільгу «податковий міліціонер на пенсії» з 07.11.2015 у зв’язку з втратою чинності Закону України «Про міліцію». Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на використання вказаної пільги довічно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 було відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребував письмові пояснення по справі.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду, відповідачем було подано письмові пояснення щодо пільги ОСОБА_1 «податковий міліціонер на пенсії» та відзив на позовну заяву, з яких вбачається, що УСЗН Білоцерківської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог.

При цьому відповідач вказав, що з 29.10.2012 по 07.05.2015 позивач користувався 50% знижкою плати за користування житлово-комунальними послугами, як член сім'ї пільговика гр. ОСОБА_2, яка перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДАРП) як пільгова категорія «багатодітна сім'я». 04.04.2014 за зверненням позивача до його облікових записів в ЄДАРП внесено додаткову ознаку і визначено його право на пільги як пільгової категорії «податковий міліціонер на пенсії», проте, позивачем не заявлялось про бажання змінити пільгу за своїм вибором і отримувати пільги як «податковий міліціонер на пенсії».

Представник відповідача вказав, що з 13.07.2015 р. по 06.11.2015 позивач користувався 50% знижкою плати за користування житлово-комунальними послугами, як пільгова категорія «податковий міліціонер на пенсії» у відповідності до положень статті 22 Закону України «Про міліцію».

Зазначив, що особи, які мали право на пільги згідно до Закону України «Про міліцію» з 07.11.2015 втратили право на них, оскільки відповідно до розділу 9 Закону України «Про національну поліцію» пільги на житлово-комунальні послуги міліціонеру на пенсії не передбачені. З огляду на зазначене, з 07.11.2015 УСЗН Білоцерківської міськради не має підстав для внесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відомостей щодо ОСОБА_1 як пільгова категорія «податковий міліціонер на пенсії», оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.

В судове засідання, особи, що беруть участь у справі не з’явились та явку уповноважених представників не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином та у передбачений законом строк, що підтверджується даними наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зі штриховими ідентифікаторами: №№ 0113328535130, 0113328535121.

Водночас, судом встановлено, що від позивача надійшла заява, у якій він просить розглядати справу в порядку письмового провадження. Представник відповідача також письмово вказав, що не заперечує проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники спрарви, судовий розгляд здійснбється в порядку письмового провадження.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та податкової міліції Державної податкової служби України. 21.08.2013 був звільнений з податкової міліції органів ДПС у відставку за вислугою років.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2013 Департаментом персоналу Міністерства доходів і зборів України за № 123/04-02-03 пенсіонеру ОСОБА_1 видана довідка про те, що він і члени його сім’ї мають право довічно відповідно до

ст. 356 Податкового кодексу України та ст. 22 Закону України «Про міліцію», введеного в дію постановою Верховної ради УРСР від 25.12.1990 №583-ХІІ, на 50-ти процентну знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива (а.с.7).

У позовній заяві позивач зазначив, що з урахуванням тієї обставини,що на час подачі вказаної довідки до УСЗН Білоцерківської міськради його сім’я користувалася пільгою «багатодітна сім’я» його пільгу «податковий міліціонер на пенсії» не застосовували.

Проте, з 08.05.2015 його сім’ю позбавляють пільги «багатодітна сім’я» та не надають пільгу «податковий міліціонер на пенсії», у зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися до відповідача щодо роз’яснення з приводу надання пільг.

УСЗН Білоцерківської міськради листом від 23.11.2017 №8614 повідомив позивача про те, що з 04.04.2014 по 06.11.2015 ОСОБА_1 перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, як «податковий міліціонер на пенсії» згідно Закону України «Про міліцію», але відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію». Таким чином, відповідач вказав, що особи, які мали право на пільги згідно із Законом України «Про міліцію» з 07.11.2015 втратили це право, тому позивач та члени його сім’ї втратили право на 50-ти відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами в межах норм встановленого законодавством. (а.с.8).

Так, з письмових пояснень УСЗН Білоцерківської міськради вбачається, що з 29.10.2012 по 07.05.2015 позивач користувався 50% знижкою плати за користування житлово-комунальними послугами, як член сім'ї пільговика гр. ОСОБА_2, яка перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДАРП) як пільгова категорія «багатодітна сім'я».

Водночас, 04.04.2014 за зверненням позивача до його облікових записів в ЄДАРП внесено додаткову ознаку і визначено його право на пільги як пільгової категорії «Податковий міліціонер на пенсії», проте, позивачем не заявлялось про бажання змінити пільгу за своїм вибором і отримувати пільгу «податковий міліціонер на пенсії».

Представник відповідача зазначив, що 08.05.2015 гр. ОСОБА_2 знята з обліку в ЄДАРП у зв'язку із зміною реєстрації місця проживання. При цьому, з 13.07.2015 р. по 06.11.2015 позивач користувався 50% знижкою плати за користування житлово-комунальними послугами, як пільгова категорія «податковий міліціонер на пенсії» у відповідності до положень статті 22 Закону України «Про міліцію».

Разом з цим, представник відповідача вказав, що у період з серпня 2015 по квітень 2017 включно позивач отримував в УСЗН Білоцерківської міськради житлову субсидію, нарахування якої припинено. У свою чергу, 09.01.2018 позивач подав до УСЗН Білоцерківської міськради заяву та декларацію про доходи і з цієї дати перебуває на обліку в ЄДАРП, як пільгова категорія «багатодітна сім’я» та користується 50-ти відсотковою знижкою плати за користування житлом та комунальними послугами.

Не погоджуючись з відмовою позивача у відновленні ОСОБА_1 пільги «податковий міліціонер на пенсії», що передбачає 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивачу було відомо про припинення надання йому пільг з 07.11.2015 суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві про позбавлення його пільги «податковий міліціонер на пенсії» останній дізнався з листа УСЗН Білоцерківської міської ради № 8614 від 28.11.2017.

В контексті розгляду вказаного питання суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи наведені позивачем обставини а також відсутність будь-яких доказів, на підтвердження того, що позивач знав про позбавлення його пільги «податковий міліціонер на пенсії» з 07.11.2015, суд дійшов висновку, що позивач звернувся в межах шестимісячного строку звернення до суду з дати, коли дізнався про порушення його права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІІ (в редакція, що діяла станом на 21.08.2013) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статті 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі-Закон №565, в редакції, яка була чинна станом на 21.08.2013) працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.

При цьому частина сьома статті 22 Закону №565 встановлювала, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01.04.2014, у статті 22 Закону України «Про міліцію» частину четверту викладено у такій редакції: «Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.

Також частини шосту та сьому Закону №565 викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 1 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015, у Законі України «Про міліцію» частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

04.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, яка набрала чинності з 01.07.2015.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї» від 27.01.2016 №36, яка набрала чинності з 02.02.2016, до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та виключено слова «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні)» виключено.

02.07.2015 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.

З прийняттям Закону №580-VIII втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29.01.2003 № 117 (далі-Постанова №117) Міністерство соціальної політики України зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, у тому числі й відповідно до Закону України «Про міліцію».

З 30.12.2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 986 від 21.12.2016 року в зазначений пункт були внесені зміни, відповідно до яких Закон України «Про міліцію» виключений з переліку законів, відповідно до яких визначаються особи, які мають право на пільги за соціальною ознакою.

Пунктом 4 Постанови №117 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 56 від 08.02.2017 року (чинна з 10.02.2017 року), визначено, що установи Міністерства внутрішніх справ зобов'язані передати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, перебувають або перебували на обліку у зазначених органах, закладах і установах.

Пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (уповноважені органи) ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; та вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Таким чином, з 7 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України «Про міліцію», з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги, зокрема, на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі та комунальних послуг.

Оскільки саме пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в Законі України «Про Національну поліцію» не передбачені, відсутні встановлені Законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію».

Крім того, Закон України «Про Національну поліцію» не містить норми, яка передбачає надання колишнім працівників органів внутрішніх справ, членам їхніх сімей пільги на оплату житлово-комунальних послуг, які позивач мав відповідно до Закону України «Про міліцію», а тому відсутні законні підстави для їх поновлення, що в свою чергу свідчить про правомірність дій відповідача в частині припинення виплати вищезазначених пільг з 07 листопада 2015 року. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 (справа №243/4524/16-а), від 20.02.2018 (справа №484/655/16-а) та від 20.12.2018 (справа № 227/1458/16-а).

Суд звертає увагу, що в силу вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо тверджень позивача стосовно довічно наданих пільг, зокрема 50-ти відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальні послуги слід вказати наступне.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З цього приводу, судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Одночасно суд зауважує, що передбачені законами соціально-економічні права, зокрема пільги на сплату комунальних послуг із 50% знижкою не є абсолютними та механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема із прийняттям та набранням чинності нормативно-правових актів.

Отже, при прийнятті Закону України «Про Національну поліцію», на підставі якого втратив чинність Закон України «Про міліцію», встановлено нові соціальні гарантії для поліцейських, які поширюють свою дію і на колишніх працівників міліції, які мають право на пільги та соціальний захист, передбачений Законом України «Про Національну поліцію». Також Закону України «Про Національну поліцію» в частині втрати чинності Закону «Про міліцію» не скасовувався та не змінювався, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України «Про національну поліцію», то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позиції щодо наявності підстав для поновлення пільги, передбаченої ст. 22 Закону №565.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу пільги «податковий міліціонер на пенсії» на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом «Про національну поліцію», а тому із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 139, 194, 143, 205, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.