Рішення № 80099519, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3919/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №22

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря – Гуманенко В.О.

За участю сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача УДМС України в Херсонській області – ОСОБА_2

від відповідача ГУДМС України в Одеській області – не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 Мінь (АДРЕСА_1, 65000) до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (вул. Перекопська, 168, м. Херсон, 73036), Головного управління ДМС України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_3 Мінь, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії УДМС України в Херсонській області та скасувати постанову УМВС України в Херсонській області від 07.09.2007 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 Мінь, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою суду від 08.08.2018 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_3 Мінь залишено без руху у зв’язку недодержанням вимог ст. 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у повному обсязі з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі №1540/3919/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 25.09.2018 року об 11:00 год.

20.09.2018 р. позивач подав заяву із зміненим адміністративним позовом з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову УМВС України у Херсонській області від 07.09.2007 р. та зобов’язати ГУДМС України в Одеській області поновити йому посвідку на постійне проживання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

Позивач 24.06.2004р. був документований безстроково посвідкою на постійне проживання в Україні, проте 31.07.2018р. відповідач-1 (Управління ДМС у Херсонській області) йому повідомив про скасування дозволу на імміграцію та визнання посвідки недійсною та її вилучення.

При цьому в порушення вимог ст.12 ЗУ «Про імміграцію» та п.21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р. №1983, стосовно позивача не проводилось всебічної перевірки на підставі подання відповідного органу, безпідставно скасовано дозвіл на імміграцію, оскільки не встановлено обставин для цього; такі дії є непропорційним втручанням у його життя та призведуть до вкрай негативних наслідків для його родини. Позивач отримав посвідку відповідно до п.4 розділу V ЗУ «Про імміграцію» імміграцію та цією ж нормою обґрунтовано скасування йому дозволу на імміграцію.

25.09.2019 від представника УДМС України в Херсонській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28218/18), в якому заперечуючи проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 Мінь, представник відповідача зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення УМВС України в Херсонській області діяв на підставі у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління обґрунтовує свою позицію тим, що посвідка від 24.06.2004р. була оформлена позивачу з порушенням вимог п.4 розділу V Прикінцевих положень ЗУ «Про імміграцію», а саме видана вперше після закінчення встановленого терміну – протягом 6 місяців з дня набрання чинності Законом як особі, яка прибула в Україну до 06.03.1998р. за угодою між Урядом СР В`єтнам та Урядом СРСР від 02.04.1981р. Позивач звернувся із заявою 09.06.2004р., а мав звернутись до 07.02.2002р.

Підготовче засідання призначене на 11.10.2018 року перенесено на 08.11.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 11.10.2018 року по 12.10.2018 року включно.

26.10.2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 32065/18).

05.11.2018 року від представника УДМС України в Херсонській області до суду надійшли заперечення на відповідь (вх. № 33239/18).

Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 1540/3919/18 на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.11.2018 року.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року залучено до участі у справі другого відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 1540/3919/18 та призначено підготовче засідання в режимі відеконференції на 18.12.2018 року.

12.12.2018р. від представника ГУ ДМС України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38626/18), в якому заперечуючи проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 Мінь, представник відповідача зазначив, що позивач був необґрунтовано документований посвідкою на постійне проживання в Україні, у зв’язку з чим УМВС України в Херсонській області було прийняте обґрунтовану постанову від 07.09.2007 року. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що будь-яких дій з боку ГУ ДМС України в Одеській області до ОСОБА_3 Мінь вчинено не було, у зв’язку з чим відсутній предмет спору.

12.12.2019р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив ГУ ДМС України в Одеській області (вх. № ЕП/7308/18).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року закрито підготовче провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 Мінь до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.01.2019 року.

У судовому засіданні 17.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Представники відповідачів заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзивах на адміністративний позов.

17.01.2019р. судом оголошено перерву у судовому засіданні для підготовки сторін до судових дебатів до 14.02.2019 року.

14.02.2019 від представника ГУ ДМС України в Одеські області надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 14.02.2019 без участі представника ГУ ДМС України в Одеській області.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що громадянин СР ОСОБА_4 ОСОБА_3 Мінь 09.06.2004 року звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області з заявою про отримання дозволу на імміграцію та залишення на постійне місце проживання в Україні як іноземець, який прибув в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_4 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 року, та залишився проживати на території України після закінчення цієї Угоди.

До заяви було долучено: копія національного паспорту №795912, виданого Посольством ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_4 в Україні 30.01.2004 року терміном дії до 30.01.2009, переклад паспорту на українську мову, довідка Посольства ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_4 V-04/СNTP від 26.05.2004 про відсутність у позивача судимостей на території ОСОБА_4, довідка Посольства ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_4 V-04/СNTP від 26.05.2004 про відсутність заперечень щодо залишення на постійне проживання в Україні, довідка ЗАТ «Лутекс» про те, що ОСОБА_3 Мінь з 02.1991р. до 09.1992р. працював на Луганському тонкосуконному комбінаті.

24.06.2004 року інспектором УМВС України в Херсонській області було прийнято висновок про залишення на постійне проживання в Україні громадянина СР ОСОБА_4 ОСОБА_3 Мінь на підставі п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», як особи, яка працювала за міжурядовою Угодою між СРСР – В`єтнам з 05.02.1991р.

24.06.2004 року ОСОБА_3 Мінь був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХС № 043536 терміном дії «безстроково».

07.09.2007р. ст.інспектором ВГІРФО УМВС України в Херсонській області було складено Висновок про скасування дозволу на імміграцію, вилучення та анулювання посвідки, з підстав того, що посвідка серії ХС №043536 була оформлена з порушенням вимог п.4 абз.4 Прикінцевих положень ЗУ «Про імміграцію», а саме, посвідку видано вперше після закінчення встановленого терміну оформлення для осіб, які прибули в Україну до 1998р. за Угодою між Урядом СР ОСОБА_4 та Урядом СРСР.

Висновок складено на підставі п.6 ст.12 ЗУ «Про імміграцію».

07.09.2007 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області було прийнято постанову про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 Мінь, яку затверджено УМВС України в Херсонській області. Відповідно до зазначеної постанови посвідка на постійне проживання, видана ОСОБА_3 Мінь серії ХС № 043536 від 24.06.2004р. визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню.

Позивач оскаржує постанову, стверджуючи, що йому не надавався дозвіл на імміграцію, а посвідка йому була видана на законних підставах, під час видачі посвідки була перевірена законність залишення позивача на постійне проживання в Україні, підстав для анулювання дозволу на імміграцію за ст.12 Закону не було.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно з п. 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» встановлено: вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 – 15 цього Закону.

Згідно з п. 1 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування. Закон України «Про імміграцію» від 07.06.01 був офіційно опублікований в газеті «Урядовий кур’єр» № 119 від 07.07.2001 року.

Таким чином, вказаний Закон набрав чинності 07.08.2001 року.

Таким чином, з заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні громадяни ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_4 повинні були звернутися до 07 лютого 2002 року (протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом).

Обов’язковими умовами наявності підстав вважати іноземців або осіб без громадянства такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, є:

1) прибуття вказаних осіб в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року;

2) залишення проживати в Україні;

3) звернення протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Позивач звернувся за отриманням посвідки тільки 09.06.2004р., що ним не заперечується і підтверджується матеріалами його особової справи.

Таким чином, на момент подання заяви про залишення на постійне проживання в Україні та на момент документування посвідкою на постійне проживання в Україні позивач не підпадав під дію п.4 розділу V Прикінцевих положень ЗУ України «Про імміграцію» та був безпідставно документований посвідкою на постійне проживання в Україні.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п. 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про неправомірність оскаржуваного рішення через те, що відповідачем порушено процедуру розгляду питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну, передбачену п. 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 та не забезпечено участь позивача у проведенні процедури скасування дозволу на імміграцію, оскільки приписами вказаного Порядку передбачено виклик осіб для надання пояснень під час процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію за поданням органу внутрішніх справ або іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, однак питання про скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну було вирішено органом, який уповноважений його видавати. Вказаний Порядок не встановлює певну процедуру розгляду питання скасування дозволу на імміграцію у разі виявлення такої підстави органом, який уповноважений його надавати.

Вказані висновки суду відповідають висновкам наведеним у постанові Верховного суду від 17.10.2018 року у справі № 820/2874/16.

Суд звертає увагу на те, що 25.11.2008 року ОСОБА_3 Мінь набув громадянство України за територіальним походженням за ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.10.2008 року по справі № 2о-328/08 про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991 року. Позивач був документований паспортом громадянина України Комсомольським РВ УМВС України в Херсонській області серії МР № 274607, виданим 28.11.2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 10.02.2011 по справі № 22-580/2011 задоволено апеляційну скаргу прокурора Дніпровського району м. Херсона, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.10.2008 року - скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_3 Мінь у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішення суду апеляційної інстанції УМВС України в Херсонській області прийнято рішення (подання) від 12.06.2012 року про скасування громадянства України відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України». Паспорт громадянина України серії МР № 274607 від 28.11.2008 визнаний недійсним. На момент розгляду даної справи рішення Апеляційного суду Херсонської області від 10.02.2011 року набрало законної сили.

Позивач, стверджуючи про незаконність анулювання посвідки, не обґрунтував вагомими аргументами, що при видачі йому посвідки вперше були для цього наявні підстави, передбачені п.4 розділу V Прикінцевих положень ЗУ «Про імміграцію».

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що станом на 24.06.2004р. до позивача не могла бути застосована ця норма Закону, оскільки за обставини звернення із заявою після спливу встановленого строку він не міг вважатись особою, яка має дозвіл на імміграцію згідно із Законом та документуватись посвідкою на постійне проживання без оформлення дозволу на імміграцію.

Правова позиція позивача в цьому спорі є непереконливою та непослідовною: безпідставність видачі йому посвідки 24.06.2004р. по суті ним не спростована; у сукупності із зверненням після її анулювання за оформленням набуття громадянства України за територіальним походженням, подальшим набуттям громадянства України, ініціювання спору про скасування анулювання посвідки на постійне проживання свідчить про намагання позивача легалізувати проживання в Україні після скасування громадянства України.

Щодо непропорційності застосування до нього такого заходу суд зазначає, що наразі не вичерпані усі можливості для отримання дозволу на імміграцію на інших підставах, оскільки позивач має неповнолітню дитину – ОСОБА_6, яка є громадянкою України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем-1 доведена правомірність оскаржуваної постанови, надані докази (матеріали особової справи) та вичерпні аргументи на користь процесуальної позиції у спорі, викладеної в заявах по суті справи.

Жодний з доводів позивача, наведених в позовній заяві, відповіді на відзив, не спростовує обставину документування його посвідкою 24.06.2004р. без законних на те підстав, відповідно, не спростовує обґрунтованість її вилучення для анулювання.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 Мінь задоволенню не підлягають в повному обсязі, у тому числі, звернені до ГУ ДМС України в Одеській області, що мають похідний характер.

Керуючись ст.ст.195, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 Мінь (АДРЕСА_1, 65000) до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (вул. Перекопська, 168, м. Херсон, 73036), Головного управління ДМС України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 25.02.2019р.

Суддя М.М. Аракелян

.