Рішення № 80099376, 26.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/475/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якій просить суд:

визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача протиправною,

зобов'язати відповідача щомісячно з 01 січня 2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку пенсії, оскільки право на вказаний розмір пенсії позивач набув у зв'язку зі звільненням з служби через хворобу, що передбачено пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про Національну поліцію".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ОСОБА_1 06 листопада 2015 року в запас, а не у відставку, а тому призначення та перерахунок пенсії ініціатору звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства виходячи з розміру 65% відповідного грошового забезпечення. Наголошував на тому, що положення Закону України "Про Національну поліцію" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач проходив службу та звільнився з органів внутрішніх справ, а не з Національної поліції.

22 лютого 2019 року судуом отримано відповідь позивача на відзив, у якій ініціатор звернення наполягає на наявності правових підстав для задоволення його позовних вимог /а.с. 70-71/.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З урахуванням наведеної норми процесуального закону, подана позивачем відповідь на відзив не є заявою по суті справи.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

06 листопада 2015 року наказом Управління МВС України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 "б" (у запас через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України /а.с. 13/.

Згідно свідоцтва про хворобу № 536-С від 29 жовтня 2015 року ВЛК УМВС України в Полтавській області позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час /а.с. 14/.

З 07 листопада 2015 року позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65% відповідних сум грошового забезпечення /а.с. 25/.

У грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року зі збільшенням основного її розміру на 5% /а.с. 15-16/.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідачем листом № 1806/Є-03 надано відповідь із роз'ясненням відсутності правових підстав для збільшення основного розміру пенсії позивача на 5%, оскільки ОСОБА_1 був звільнений у запас через хворобу, а не у відставку.

Не погоджуюсь із такою відповіддю та вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Пунктом "а" статті 13 вказаного Закону визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу Управління МВС України в Полтавській області № 625 о/с від 06 листопада 2015 року звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу).

Відповідно до пункту 64 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Оскільки позивач є особою, звільненою в запас з ОВС, то в силу положень пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію за вислугу років йому належить обчислювати з розміру 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відтак, відповідачем правомірно та з дотриманням вимог вищевказаної норми позивачу призначено пенсію в розмірі 65% (50% + (5 років х 3%)).

Положення Закону на які посилається позивач, як на підставу для перерахунку пенсії (пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), стосується осіб, які звільнені у відставку через хворобу. На позивача, звільненого з ОВС у запас, положення зазначеної норми не поширюються, а відтак, посилання на наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 70% (55% + (5 років х 3%)) є не обґрунтованими.

Слід зауважити, що Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" також розрізняє поняття "звільнення у запас" та "звільнення у відставку".

Так, за правилами частини першої статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивача звільнено зі служби з ОВС не у відставку, а у запас, то пенсія йому призначена з додержанням вимог чинного пенсійного законодавства, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні її перерахунку є обґрунтованою та правомірною.

З огляду фактичні обставини справи, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова