Рішення № 80099367, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1744/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№№0001631405; НОМЕР_1 від 10.01.2018 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року – без змін.

Постановою Верховного суду від 30.10.2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” задоволено частково, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №815/1744/18, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

22 листопада 2018 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.11.2018 року визначено головуючого суддю по справі ОСОБА_1

Ухвалою суду від 27.11.2018 року адміністративну справу №815/1744/18 прийнято до провадження. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Експедитор” зазначено, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Експедитор» з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої було складено акт від 19.12.2017 року №1918/15-32-14-05/22455244.

Відповідно до висновків акту перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.56, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.44.1, ст.44, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу, П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 78 115 грн., у т.ч. за 2014 рік на загальну суму 5430 грн., за 2015 рік на суму 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.; п.185.1 ст. 185 пп а) п. 186.1 статті 186 пп а) п. 187.1 ст. 187 ,п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 101433 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2014 року у сумі 163,33 грн., за листопад 2014 року у сумі 1454,73 грн., за грудень 2014 року у сумі 4578,22 грн., за травень 2015 року у сумі 1 0001,22 грн., за червень 2015 року у сумі 11203, 19 грн., за липень 2015 року у сумі 9952,66 грн., за серпень 2015 року у сумі 8718,64 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2531,68 грн.; за листопад 2015 року у сумі 6306,17 грн., за грудень 2015 року у сумі 4149,33 грн., за квітень 2016 року у сумі 283,32 грн., за травень 2016 року у сумі 330 грн., за червень 2016 року у сумі 12 956,52 грн., за липень 2016 року у сумі 10752,39 грн., за серпень 2016 року у сумі 6237,04 грн., за вересень 2016 року у сумі 9800, 19 грн., за лютий 2017 року у сумі 2013,16 грн. На думку представник позивача такі висновки контролюючого органу є помилковими не відповідають дійсності та чинному законодавству України. Представник позивача вказуючи, зокрема на те, що у Товариства вся готівкова виручка приймається від покупців виключно через касові апарати (РРО), дані з яких у встановленому порядку передаються безпосередньо до ДФС, що будь-який момент може бути відслідковано контролюючим органом. В бухгалтерському обліку отримана готівкова виручка відображається бухгалтерською проводкою Дт 301 «Каса» в кореспонденції з КТ 70 «Доход від реалізації» і відповідає даним касових книг, що підтверджується здійсненою перевіркою щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що відображено в п.п.3.1-3.2 Розділу 3.3. Акту перевірки: оприбуткування готівки ведеться без порушень. Представник позивача вважає, що нарахування податкових зобов’язань за результатами перевірки первинних документів позивача та його звітності, шляхом їх співставлення зі звітністю контрагентів за допомогою АІС «Податковий блок» є не обґрунтованим та протиправним, оскільки в ході перевірки перевіряючими не досліджувались належним чином документи податкової звітності позивача у розрізі контрагентів. З огляду на зазначене, представник позивача вважає протиправними та такими що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення №№0001631405; НОМЕР_1 від 10.01.2018 року, оскільки останні прийняті на підставі необґрунтованих висновків посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області.

17 грудня 2018 року від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх.№39402/18), в яких, посилаючись на висновки, зазначені у постанові Верховного суду від 30.10.2018 року по справі №815/1744/18, представник позивача зазначив, що аргументи відповідача покладені в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень спростовуються наявними в матеріалах справи копіям документів бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача за перевіряє мий період.

18 грудня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх.№39506/18), зміст якого складають обставини та висновки, зазначені в Акті перевірки.

У підготовчому засіданні 19.12.2018 року оголошено перерву до 21.01.2019 року.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі №815/1744/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.01.2019 року.

28 січня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№3177/19), в якій представник просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідач до суду не зявився про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Експедитор” (код ЄДРПОУ: 22455244) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 жовтня 1994 року №1 556 120 НОМЕР_2 та перебуває на обліку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 27.10.1994 року.

Основними видами діяльності ТОВ «Експедитор» як суб’єкта господарювання є: Код КВЕД 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 49.41 -вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п.п.201.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ст. 77 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року, на підставі наказу №5865 від 10.11.2017 року та направлень від 21.11.2017 року №8874/14-05, №8873/14-05, №8877/1405, №8880/14-05, №8879/1405/ №8878/1405, №8876/14-05, №8875/14-05 ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ “Експедитор” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року валютного законодавства за період 01.01.2014 року по 30.09.2017 року з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено Акт №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017.

Відповідно до висновків акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Еспедитор” податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного законодавство за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року» встановлені порушення:

1. п.п. 14.1.56, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.44.1, ст.44, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу, П (С)БО 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 78115 грн., у т.ч. за 2014 рік на загальну суму 5430 грн., за 2015 рік на суму 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.;

2. п.185.1 ст. 185 пп а) п. 186.1 статті 186 пп а) п. 187.1 ст. 187 ,п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 101433 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2014 року у сумі 163,33 грн., за листопад 2014 року у сумі 1454,73 грн., за грудень 2014 року у сумі 4578,22 грн., за травень 2015 року у сумі 1 0001,22 грн., за червень 2015 року у сумі 11203, 19 грн., за липень 2015 року у сумі 9952,66 грн., за серпень 2015 року у сумі 8718,64 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2531,68 грн.; за листопад 2015 року у сумі 6306,17 грн., за грудень 2015 року у сумі 4149,33 грн., за квітень 2016 року у сумі 283,32 грн., за травень 2016 року у сумі 330 грн., за червень 2016 року у сумі 12 956,52 грн., за липень 2016 року у сумі 10752,39 грн., за серпень 2016 року у сумі 6237,04 грн., за вересень 2016 року у сумі 9800, 19 грн., за лютий 2017 року у сумі 2013,16 грн.;

Не погоджуючись з вищезазначеними висновками посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області, позивач подав заперечення на акт перевірки за результатом розгляду яких ГУ ДФС в Одеській області надано відповідь від 05.01.2018 року за 3176/10/15-32-14-05-08, якою порушення, визначені в акті перевірки, викладено у наступній редакції:

1. п.п. 14.1.56, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.44.1, ст.44, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу, П (С)БО 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 83545 грн., у т.ч. за 2014 рік на загальну суму 5430 грн., за 2015 рік на суму 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.;

2. п.185.1 ст. 185 пп а) п. 186.1 статті 186 пп а) п. 187.1 ст. 187 ,п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 101433 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2014 року у сумі 163,33 грн., за листопад 2014 року у сумі 1454,73 грн., за грудень 2014 року у сумі 4578,22 грн., за травень 2015 року у сумі 1 0001,22 грн., за червень 2015 року у сумі 11203, 19 грн., за липень 2015 року у сумі 9952,66 грн., за серпень 2015 року у сумі 8718,64 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2531,68 грн.; за листопад 2015 року у сумі 6306,17 грн., за грудень 2015 року у сумі 4149,33 грн., за квітень 2016 року у сумі 283,32 грн., за травень 2016 року у сумі 330 грн., за червень 2016 року у сумі 12 956,52 грн., за липень 2016 року у сумі 10752,39 грн., за серпень 2016 року у сумі 6237,04 грн., за вересень 2016 року у сумі 9800, 19 грн., за лютий 2017 року у сумі 2013,16 грн.;

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001631405 від 10.01.2018 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 99815 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 24954 грн., у загальному розмірі - 124769 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001671405 від 10.01.2018 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 83545 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10300 грн., разом - у загальному розмірі 93845 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомленні-рішення від 10.01.2018 року в адміністративному порядку до ДФС України відповідно до скарги №17691/6 від 23.01.2018 року.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Експедитор» на оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, ДФС України прийнято рішення №9912/6/99-99-11-01-01-25 від 21.03.2018 року, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд дійшов наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі -Податковий кодекс України).

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України податковий кредит до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів /послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

За приписами ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

У постанові від 29.10.2018 року по справі №815/1744/18 Верховний Суд дійшов зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо завищення доходу на підставі того, що суми, відображені у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди та податку на додану вартість, є меншими, ніж ті, що надійшли до каси підприємства та проведені у бухгалтерському обліку проводкою дт 301- кт 70 є передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено на підставі дослідження яких первинних документів податкового та бухгалтерського обліку податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем доходу, не досліджено показники його фінансових звітів як суб'єкта малого підприємництва за відповідні роки, що наявні у матеріалах справи. Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано оцінки таблиці співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку Товариства в місяцях, що в них визначено наявність заниження податкових зобов'язань, податковим і видатковим накладним про перехід права власності на товари, складеним позивачем для платників податку на додану вартість. Судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідки непроведення реєстрації податкових накладних продавцем та покупцем для цих суб'єктів господарювання є відмінними .Склад податкового правопорушення, визначеного податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3, частково доводиться виключно на підставі того, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності у сумі 8605 грн, а саме: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Виробничий Центр» за липень 2014 рік у сумі податку на додану вартість 163 грн. 33 коп. (не увійшла до розрахунку), з Комунальним підприємством «АТС» за липень 2015 року у сумі податку на додану вартість 1 665 грн, Товариства з обмеженою відповідальність «Хлібодарське» за грудень 2015 року - 4 149 грн 33 коп., з Торговим домом «Червона Калина» за квітень 2016 рік - 283 грн 32 коп., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісаївська Машино-Технологічна Станція» за травень 2016 року - 330 грн, з Приватним підприємством «Укрспецтехніка» за лютий 2017 року - 2013 грн 68 коп.

Судами попередніх інстанцій не встановлено внаслідок чого наявні вказані розбіжності і чи підлягають вони реєстрації продавцями товару з огляду на суми зазначеними ними податку на додану вартість та вимог такої реєстрації з огляду на дію норми права у часі.

При здійсненні нового розгляду слід встановити чи досліджувалися податковим органом регістри синтетичного обліку операцій і на підставі чого саме зроблені висновки про завищення доходу. Вказане має важливе значення з огляду на те, що висновки акта перевірки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в матеріалах справи наявні докази, надані позивачем (розрахунки і таблиці), на підтвердження того, що суми заниження податкових зобов'язань були вирахувані податковим органом шляхом співставлення щомісячних сум виручки від реалізації, які надійшли до каси Товариства та віднесена на доходи від реалізації (бухгалтерська проводка Дт 301- Кт 70) і даних додатка 5 до податкової декларації за відповідний місяць, а саме графи «Інші» розділу 1 «Податкові зобов'язання»

Досліджуючи наявні у матеріалах докази, враховуючи вказівки Верховного Суду зазначені у постанові від 29.10.2018 року по справі №815/1744/18, суд дійшов наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки що перевіркою повноти декларування сум доходу, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено, його заниження на загальну суму 30165 грн., в т.ч. по періодам 2014 рік у сумі 30 165 грн.

Перевіряючими зазначено, що в ході перевірки встановлено, що до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 30 165 грн., яка надійшла до каси підприємства від продажу товарів, про що зроблено бухгалтерські проводки Дт 301 “Каса” Кт 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктами 1-2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №2890 від 29.11.1999 року встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п. 5 Положення, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з п. 4 Положення, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Згідно з п. 21 Положення, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

У зв’язку з вищевикладеним в ході перевірки встановлено, що підприємством ТОВ “Експедитор” у податковий декларації з податку на прибуток відображений дохід по рахунку 30 “Каса”, до складу доходів не віднесено дохід від реалізації товарів.

В результаті чого перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.56 п.п.14.1 202 п. 14. 1 ст. 14 пп. 135.4.1 п. 135. 4 п. 135. 1 п. 135. 2 ст. 135 ПК України в 2014 році не включено до складу рядка 02 Декларацій “дохід від операційної діяльності” (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)”. Дохід від реалізації товару, внаслідок чого занижена доходи за 2014 рік на загальну суму 30 165 грн.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ “Експедитор” показників у рядку 01 Декларацій “Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року на суму 433976 грн., за 2016 рік відображений дохід по рахунку, в тому числі по періодах за 2015 рік у сумі 235245 грн., за 2016 рік у сумі 198731 грн., а саме в ході перевірки встановлено, що до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 455414 грн., яка надійшла до каси підприємства, про що зроблені бухгалтерські проводки Дт 301 “Каса” Кт 361 “Розрахунки з покупцями замовниками”.

Таким чином на думку посадових осіб контролюючого органу, відображення доходу по рахунку №70т “Доходи від реалізації” у кореспонденції з рахунком 30 “Каса” вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи від реалізації товарів внаслідок не відображення реалізації товарів.

В результаті чого перевіряючі дійшли висновку що позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 78115 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року ТОВ “Експедитор” задекларувало податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 12653269 грн.

При цьому в ході перевірки перевіряючими встановлено заниження податкових зобов’язань на суму 101433 грн. (скориговано в подальшому до суми 99815грн.).

Згідно з пп. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового зобов’язання позивачем не включено суму - дохід від реалізації товарів, які надійшли до каси підприємства, про що зроблено бухгалтерські проводки ДТ 301 “Каса” Кт 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками” , що в є порушенням п. 185. 1 ст. 185, п.п. а) п. 186. 1 т. 186, п.п. а) п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України ПК України.

За змістом пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у 2014 році) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У 2015 -2016 роках змінено законодавчу регламентацію та передбачено, що для цілей застосування пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Отже, розмір доходу, який враховується при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, має встановлюватися на підставі належних та допустимих первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та визначатися за правилами бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України №2890 від 29 листопада 1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктом 5 якого передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за N 161/4382, визначено форми фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва У статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу.

Відповідно до п. 9 Положення передбачено, що суб'єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного обліку доходів і витрат та які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть систематизувати інформацію, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, затверджено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 1999 року за № 893/4186 (Інструкція № 291).

Відповідач, обґрунтовуючи свою правову позицію та зауважуючи на правомірності нарахування, посилається на те, що показники в графі «Інші» додатку 5 (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість позивача менші від суми виручки від реалізації товару, яка надійшла до каси товариства.

Таких висновків посадові особи податкового органі дійшли шляхов встановлення розбіжностей між сумами, відображеними бухгалтерською проводкою Дт 301- Кт 70, та сумами, відображеними у графі «Інші» додатку Д5 до декларації з податку на додану вартість, що на думку суду не може вважатись підставою для визнання порушень позивачем податкового законодавства, оскільке не грунтується на належному дослідженні первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, регламентовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виявлення розбіжностей даних податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення податковими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках - покупця товарів/послуг і не є автоматичною підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що згідно з Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року встановлено розбіжності із заниження податкового зобов’язання всього у сумі ПДВ 8605 грн., а саме: ТОВ “Агро-Виробничий Центр” за липень 2014 рік у сумі ПДВ 163, 33 грн., КП “АТС” за липень 2015 року у сумі ПДВ 1665 грн., ТОВ “Хлібодарське” за грудень 2015 року – 4149, 33 грн., ТД “Червона Калина” за квітень 2016 рік – 283, 32 грн., ТОВ “Ісаївська Машино-Технологічна Станція” за травень 2016 року – 330 грн., ПП “Укрспецтехніка” за лютий 2017 року – 2013, 68 грн.

З огляду на зазначене відповідач дійшов висновку, що ТОВ “Експедитор” не визначило суму податкових зобов’язань за цими контрагентами, в свою чергу, вони включили ці суми до свого податкового кредиту, чим порушено п. 188.1 ст. 188, пп. “г” п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, таких висновків посадові особи відповідача дійшли в результаті автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість з контрагентами у поданій ними податковій звітності.

При цьому відповідачем до суду не надана податкова інформація (звітність) з податку на додану вартість щодо зазначених в акті перевірки контрагентів, та з якою, відповідно до висновків акту перевірки, перевіряючими було здійснено співставлення та виявлено розбіжності.

Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі «Аудит».

Відповідачем не додано даних співставлення у розрізі контрагентів за спірний період, як і не надано доказів на підтвердження того, що такі дії дійсно проводились посадовими особами відповідача та зафіксовані відповідним програмним забезпеченням АС «Аудит».

При цьому суд зазначає, що наслідки непроведення реєстрації податкових накладних продавцем та покупцем для цих суб'єктів господарювання є відмінними. Нереєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платників податків, при цьому за змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на покупця покладено обов'язок скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, відсутність зареєстрованої продавцем податкової накладної позбавляє покупця права на формування податкового кредиту на підставі такої накладної (крім випадків подання покупцем до податкового органу відповідної заяви (додаток 8 до декларації з податку на додану вартість).

Проаналізувавши висновки акту перевірки та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку щодо їх протиправності та не обґрунтованості, у зв’язку з відсутністю інформації та доказів на її підтвердження щодо належного проведення співставлення податкової звітності контрагентів позивача з його податковою звітністю та документами бухгалтерського обліку, зокрема, доказів дослідження перевіряючими регістрів синтетичного обліку операцій ТОВ «Експедитор».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що розбіжності між сумами відображеними в бухгалтерському документобігу, а саме проводка ДТ301-КТ70, та сумами зазначеними у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (графа «Інші») є підставою для нарахування податкового зобов’язання, оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами справи.

Форму додатку 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з ПДВ «далі- додаток 5» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044 (Далі, Порядок 966).

В розділі І "Податкові зобов’язання" додатку 5 робиться розшифровка рядка 1 "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України" податкової декларації з ПДВ. В стовпці 2 розділу І додатка 5 проставляється індивідуальний податковий номер контрагента - платника податку, в стовпці 3 - період складання податкових накладних, в стовпці 4 - обсяг постачання (без ПДВ), в стовпцях 5 та 6 - суми ТДВ в розрізі кожного контрагента - платника податку.

Загальні обсяги та суми ПДВ за податковими накладними, складеними за операціями з постачання товарів/послуг неплатникам податку, за щоденними підсумками операцій, на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання, інші податкові накладні, які згідно з Порядком № 966 залишаються у особи, яка їх склала (крім накладних, складених покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента), відображаються у рядку "Інші" розділу І додатку 5. Зокрема, в стовпці 4 такого рядка відображається загальний обсяг постачання таким особам, в стовпці 5 - загальна сума податку, нарахована при здійсненні таких операцій.

Суд встановив, що аргументом відповідача про заниження Позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на 76791 грн. (абзац 4 аркушу 14 Акту перевірки) було нібито невключення до складу помісячних податкових зобов’язань сум від реалізації товарів, які сплачувались готівкою до каси товариства. Твердження відповідача помилкове, оскільки з визначення доходу в п. 5 П(С)БО "Дохід" ("5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена"), ДОХОД (дебет рахунків 30, 31, кредит рахунку 70) , а, відповідно і податкове зобов’язання з ПДВ (дебет рахунку 70 кредит рахунку 641), має місце, якщо в активі балансу сума з рядку 1100 "Запаси" перейшла або до рядку 1135 Дебіторська заборгованість за товари", або до рядку 1166 "Готівка". Проте дебіторської заборгованості при продажу товарів за готівку в Позивача не може бути. Отже, наявний і дохід, і податкове зобов’язання ПДВ.

Низка покупців товарів Позивача не є платниками ПДВ, що спричиняє розбіжності при звірянні даних Позивача і покупців. Суду надана таблиця співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку позивача саме в тих місяцях, в яких Відповідачем визначено наявність заниження податкових зобов’язань (Додаток 57 до додаткових доказів від 15.05. 2018 р.), що її складено за даними витягу з реєстру податкових накладних в частині неплатників ПДВ (Додаток 58 до ланкових доказів від 15.05. 2018 р.) та видаткові накладні про переход права власності на товари, складені для неплатників ПДВ, котрі в своїй звітності ПДВ не відображають (Додаток 59 до додаткових доказів від 15.05. 2018 р.).

Склад податкового правопорушення, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001631405, частково доводиться виключно на підставі того, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності у сумі 8 605 грн, а саме: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Виробничий Центр» за липень 2014 рік у сумі податку на додану вартість 163 грн. 33 коп. (не увійшла до розрахунку), з Комунальним підприємством «АТС» за липень 2015 року у сумі податку на додану вартість 1 665 грн, Товариства з обмеженою відповідальність «Хлібодарське» за грудень 2015 року - 4 149 грн 33 коп., з Торговим домом «Червона Калина» за квітень 2016 рік - 283 грн 32 коп., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісаївська Машино-Технологічна Станція» за травень 2016 року - 330 грн, з Приватним підприємством «Укрспецтехніка» за лютий 2017 року - 2013 грн 68коп.

Стосовно розбіжностей з іншими покупцям товарів, за якими відповідач стверджує про наявність розбіжностей між сумами, відображеними бухгалтерською проводкою Дт 301- Кт 70, та сумами, відображеними у графі «Інші» додатку Д5 до декларації з податку на додану вартість.

Оподаткування ПДВ, в справі, що розглядається, є наслідком двосторонніх правочинів з постачання товарів (продажу-купівлі), в яких беруть участь Позивач- постачальник (продавець) та покупець. За твердженням Відповідача покупцям сплачено більше ніж звітував Позивач. ПКУ передбачено спеціальний засіб отримання задаткової інформації - зустрічні звірки, а саме п.73.5 ст.73. З метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки:

здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Під час проведення зустрічної звірки з’ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.

Позивач протягом листопаду 2014 р., 2015 р., 2016 р., листопаду 2017 р. не отримував жодних письмових запитів з метою документального підтвердження господарських відносин з суб’єктами господарювання, зазначеними вище, тобто на зустрічні звірки з ними, що відповідачем не спростовано.

Необґрунтованість висновків відповідача підтверджується і приписами п. 187.1 ПКУ:

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства".

Відтак, нормами ПКУ передбачено визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту «першою подією», залучені до справи реєстри виданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування в частині суб’єктів господарювання, зазначених в абзацах 5-6 аркушу 14 Акту, дані яких підтверджують правильність визначення податкових зобов’язань за період - листопад 2014 р., 2015 р., 2016 р., листопад 2017 р. стосовно цих суб’єктів та підтверджує обґрунтованість позовних вимог.

Суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до не обґрунтованого донарахування податкових зобов’язань ТОВ «Експедитор».

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 року, як протиправних, оскільки необґрунтованість спірних рішень встановлена в ході судового розгляду.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийнятих рішень №0001631405 від 10.01.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 99815 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24954 грн., та №0001671405 від 10.01.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 83545 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10300 грн.

Заперечуючи проти позову при новому розгляді справи, відповідач не наводить інших аргументів, ніж ті, що за змістом є мотивами та висновками, зазначеними в Акті перевірки.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор».

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 7446,00 грн. відповідно до платіжного доручення №2880 від 16.04.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0001631405 від 10.01.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0001671405 від 10.01.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ:39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедитор” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 21; код ЄДРПОУ: 22455244) судовий збір у сумі 7446,00 (сім тисяч чотириста сорок шість)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.