Рішення № 80099340, 20.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/5873/18

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: позивача, представник позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2018 №241 о/с, поновлення на посаді,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12 грудня 2018 року №241 о/с «Про переведення підполковника поліції ОСОБА_3 (0071771) з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління Національної поліції в Житомирській області на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області»;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 указує, що дії відповідача щодо застосування частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" у випадку переведення (переміщення) позивача є незаконними, так як застосовані всупереч встановленому цим Законом порядку переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції, передбаченого статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію". На думку позивача, частина 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" не являється підставою переміщення поліцейських на посади в органах поліції, а встановлює лише ініціативу визначеного кола осіб, які мають право порушувати питання про переміщення згідно підстав, передбачених ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію". Також стверджує, що відповідачем незаконно застосовано при переміщенні норму ст. 65 вказаного Закону щодо рівнозначності посади, а саме посади начальника відділення поліції та заступника начальника відділення поліції. Зокрема, відповідачем не враховано, що посадовий оклад начальника відділення поліції складає 3100 гривень, а посадових оклад заступника начальника відділення поліції - 3000 гривень, тобто вони є не однаковими, що свідчить про нерівнозначність посади.

Ухвалою суду від 20.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 17.01.2019.

17 січня 2019 року судом відкладено розгляд справи до 11.02.2019, внаслідок задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, про що, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області про зупинення провадження в справі.

11.02.2019 у зв'язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні, судом оголошено перерву до 20.02.2019.

14.01.2019 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Житомирській області на позовну заяву, з проханням в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указує, що підставами для винесення спірного наказу послугували подання заступника начальника ГУНП в Житомирській області та рапорт начальника Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції. Так, 12.12.2018 до начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області звернувся з рапортом начальник Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, який указав на певні наявні проблеми у службовій діяльності Луганського відділення поліції Коростенського відділу, що обумовлено фактичною неукомплектованістю протягом тривалого терміну посади заступника начальника цього відділення поліції, та клопотав про визначення кандидата для призначення на цю посаду. Цього ж дня начальникові Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшло на розгляд подання заступника начальника цього ж Головного управління про вирішення питання по переміщення підполковника поліції ОСОБА_3 на посаду заступника начальника Луганського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. У відповідності до вказаного подання, саме вказану службову особу поліції було визначено кандидатом для переміщення на вакантну посаду з урахуванням наступних чинників: необхідність поліпшення окремих напрямків службової діяльності вказаного відділення поліції, що потребувало безпосередньої участі досвідченого керівника; підвищення рівня довіри поліції серед населення; організація більш ефективної служби працівниками відділення поліції; наявність досвіду керівної роботи підполковника поліції ОСОБА_3. Начальник Головного управління Національної поліції в Житомирській області з наданими пропозиціями погодився та 12.12.2018 було винесено оскаржуваний наказ №241 о/с, відповідно до ч.8 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідач наголошує, що у відповідності до п. 3 додатку IV наказу МВС України від 04.12.2015 №142 посади начальника відділення поліції та заступника начальника поліції є рівнозначними, оскільки за такими посадами встановлено граничне спеціальне звання "майор поліції". Інших критеріїв рівнозначності посад Законом України "Про Національну поліцію" не визначено. На думку представника відповідача, посилання позивача на той факт, що за посадою начальника відділення передбачено посадовий оклад 3100 грн, а за посадою заступника начальника лише 3000 грн. не може слугувати підтвердженням нерівнозначності даних посад, оскільки при застосуванні чинника оплати праці має застосовуватись весь розмір грошового забезпечення, а не лише посадовий оклад. Також указано, що юрисдикція кожного із відділів обмежена відповідними адміністративними районами Житомирської області, обидва відділення поліції є структурними підрозділами одного і того ж Головного управління поліції в Житомирській області.

15.01.2019 позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє міркування відповідача у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. При цьому зазначає, що його переміщення на рівнозначну посаду за ініціативою керівника можливе за умови якщо спеціальне звання та посадовий оклад за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню та посадовому окладу посади, на яку він переміщується. Втім, у даному випадку, відповідачем дану ознаку не враховано та допущено грубе порушення застосування норми рівнозначності посад у відповідності до законодавства під час переміщення його на іншу посаду, яка є нижчою за ту, на якій він перебував, а тому наказ від 12.12.2018 № 241 о/с є незаконним та підлягає скасуванню.

19.02.2019 до суду надійшли додаткові пояснення позивача по справі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, з підстав викладених у позові, відповіді на відзив, письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на мотиви наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті спору, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_3 службу в Національній поліції проходить з листопада 2015 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 11.12.2018 № 238 о/о "По особовому складу", на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року в справі № 0640/4110/18, скасовано накази ГУНП в Житомирській області від 06.07.2018 № 850 та від 23.07.2018 №149 о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та переміщення підполковника поліції ОСОБА_3 з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на посаду заступника начальника Черняхівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції цього ж Головного управління, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" та поновлено підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, з 23 липня 2018 року, звільнивши з посади заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції цього ж Головного управління.

12 грудня 2018 року відповідачем прийнято наказ № 241 о/с "По особовому складу", яким відповідно до частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переведено підполковника поліції ОСОБА_3 заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, встановивши посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління, з 12 грудня 2018 року.

Вважаючи, що переведення здійснено без дотримання вимог ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).

У частині першій статті 17 Закону № 580-VIII закріплено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов'язки поліцейського наведені у статті 18 Закону № 580-VIII.

Так, положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 згаданої статті Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону.

Частиною 2 вказаної статті Закону визначено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Згідно із частиною восьмою статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

За змістом пункту 8 частини 10 статті 62 Закон № 580-VIII поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відповідно до частини 9 статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Як видно зі змісту спірного наказу, рішення про переведення підполковника поліції ОСОБА_3 заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління, з 12 грудня 2018 року прийнято начальником Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі подання заступника начальника ГУНП в Житомирській області полковника поліції ОСОБА_4 та рапорту начальника Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області полковника поліції ОСОБА_5.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2018 начальником Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 на ім'я начальника ГУНП в Житомирській області подано рапорт про визначення кандидата для призначення на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Подання рапорту зумовлено, зокрема, тим, що упродовж 10 місяців 2018 року питома вага кримінальних правопорушень, зареєстрованих Коростенським відділом поліції зросла на 0,2 % (з 1240 до 1242), а в Лугинському відділенні поліції цей показник становив +8,8 % (з 147 до 160). Зростання злочинності по Лугинському відділенні поліції сталось за рахунок особливо тяжких і тяжких кримінальних правопорушень (+11), а також учинених у громадських місцях (+4). Зазначений стан свідчив про неналежну організацію роботи підрозділу з розкриття кримінальних правопорушень "по гарячих слідах". Ріст злочинності пов'язаний із низькою профілактикою кримінальних і адміністративних правопорушень на території Лугинського району. Існує ряд недоліків і в організації роботи відділення з реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративній правопорушення або події. Така ситуація пов'язана з тим, що тривалий час, понад 10 місяців, посада заступника начальника даного відділення є вакантною, оскільки саме заступник начальника відділення організовує та контролює роботу чергової зміни, вживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку, безпеки дорожнього руху, попередження рецидивної злочинності з боку осіб, звільнених з місць позбавлення волі, недопущення втягування неповнолітніх у злочинну діяльність, запобігання та припинення насильства в сім'ї та профілактику інших правопорушень та подій.

На виконання вказівки Начальника ГУПН в Житомирській області щодо надання пропозицій по рапорту Начальника Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, Заступником начальника ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 12.12.2018 підготовлено подання про переміщення на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_3, начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Питання щодо призначення на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_3 порушено з урахуванням його досвіду керівної роботи, а саме проходження служби на посаді заступника начальника Житомирського відділу поліції ГУНП (3 місяці), начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП (1 рік 6 місяців), заступника начальника Черняхівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП (3 місяці), заступник начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУНП (29 днів) та начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції ГУНП (з 11.12.2018 до т/часу), з метою поліпшення оперативної обстановки на території Лугинського району, підвищення рівня довіри поліції серед населення та для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Відповідно до п. 6 Положення про Андрушівське відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, затверджене Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20.12.2016 № 575 "Про затвердження Положень про відділи та відділення поліції ГУНП в Житомирській області", відділення поліції очолює начальник, який має заступників. Начальника відділення та його заступників призначає на посади та звільняє з посад начальник ГУНП в установленому порядку.

Таким чином, підставою для переведення позивача була ініціатива прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції у зв’язку з більш ефективною службою, виходячи з інтересів служби, що відповідає приписам статті 65 Закону № 580-VIII, зокрема ч. 8 цієї статті. Оскаржуваний наказ, винесений особою, яка відповідно до наведених вище норм уповноважена ініціювати питання переміщення по службі підпорядкованих поліцейських у зв'язку із службовою необхідністю, при прийнятті якого не потребується одержання згоди поліцейського.

Щодо рівнозначності посади.

Суд акцентує увагу на тому, що Закон № 580-VIII, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття "рівнозначна посада".

Натомість у частині другій статті 65 вказаного Закону закріплено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Отож, переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби можливе лише за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади на яку він переміщається.

Разом з цим, суд ураховує, що частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

В силу приписів статті 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Судом безспірно встановлено, що граничне спеціальне знання за посадою, яку обіймав позивач (начальник Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області) та за посадою на яку його переведено спірним наказом (заступник начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції цього ж Головного управління) - "майор поліції".

Позивач, оскаржуючи до суду наказ № 241 о/с від 12.12.2018, наголошує на тому, що відповідачем під час його переміщення не враховано іншої обов’язкової ознаки рівнозначності посад щодо розміру посадового окладу.

Надаючи оцінку таким аргументам позивача суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно із ч. 2 ст. 94 Закону № 580-VIII, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до додатку 7 «Схема посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції» до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. N 988 за посадою начальник відділу, відділення поліції розмір посадового окладу складає 3100 гривень, а за посадою заступник начальника відділення поліції – 3000 гривень.

При цьому слід указати, що посада начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та посада заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції цього ж Головного управління належать до однієї групи оплати праці, з урахуванням юрисдикції державного органу. Таким територіальним державним органом є Головне управління Національної поліції в Житомирській області, з юрисдикцією на всю Житомирську область. У свою чергу юрисдикція Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області обмежена відповідними адміністративними районами Житомирської області.

Суд відмічає, що різниця у 100 гривень між розмірами посадових окладів за посадами начальника відділення поліції та заступника начальника відділення поліції не може сприйматися як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами, оскільки остаточне грошове забезпечення за відповідними посадами зрівнюється за рахунок премій.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.11.2018 (справа № 820/6677/16).

Із довідки про доходи, виданої Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області від 20.02.2019, слідує, що грошове забезпечення ОСОБА_3 у період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року, тобто в період перебування на посадах начальника відділення та заступника начальника відділення поліції, нараховувалось з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції, премії та індексації.

Таким чином, склад грошового забезпечення позивача внаслідок переведення на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області не зменшено.

Зважаючи на викладене, а також те, що під час прийняття оскаржуваного наказу позивача не позбавлено спеціального звання та не понижено у спеціальному званні, суд відхиляє доводи позивача про те, що його переміщено на нерівнозначну посаду.

Наведене також спростовує твердження позивача щодо необхідності отримання його згоди на переміщення, позаяк оскаржуваним наказом керівника поліції переведено позивача на рівнозначну посаду.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що наказ № 241 о/с від 12.12.2018, яким підполковника поліції ОСОБА_3 (0071771) переведено на посаду заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, звільнивши з посади начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції цього ж Головного управління, з 12 грудня 2018 року, тобто переміщено поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби із дотриманням умови про те, що спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується, видано правомірно, в межах повноважень Начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Таким чином, оскаржуваний наказ № 241 о/с від 12.12.2018 скасуванню не підлягає.

Позовні вимоги про поновлення підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді начальника Андрушівського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу № 241 о/с від 12.12.2018, у задоволенні яких відмовлено, тому також підлягають залишенню без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 10004, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008, ідентифікаційний код: 40108625) про визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2018 №241 о/с, поновлення на посаді відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 25 лютого 2019 року