Рішення № 80099333, 19.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Житомир справа №240/6124/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови 02.08.2018 за №М-7108/0-4191/0/22-18 та 28.08.2018 за №М-7693/0-4649/0/22-18 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га в с.Миролюбівка;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 10.01.1992 по 11.08.2007 працювала на посадах, які відносяться до соціальної сфери, в с.Миролюбівка, Житомирського району, Житомирської області. У зв'язку з вказаним, на двадцятій сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ХХІІІ скликання від 28 липня 2000 року "Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки" було прийняте рішення про забезпечення інтересів працівників соціальної сфери та виділення землі поблизу населених пунктів із земель резерву та запасу для розширення земельних ділянок підсобних господарства. Зважаючи на це, позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Миролюбівка. Проте, листом від 02.08.2018 №М-7108/0-4191/0/22-18 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що вказану земельну ділянку накладено арешт ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 13.03.2018 по справі №295/2837/18. У серпні 2018 року позивач повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Миролюбівка. Однак, отримала аналогічну відмову викладену в листі №М/7693/0-4649/0/22-18 від 28.08.2018. Вважає таку відмову протиправною, яка грубо порушує її права. Тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2019 року об 11:00.

15 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановленому ухвалою суду від 26 грудня 2018 року, надійшов відзив на позовну заяву від 11.01.2019 (а.с. 34-36). В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до довідок Міськрайонного управління у Житомирському районі у м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19.07.2018 №1038/423-18-0.15 та 31.07.2018 №1127/423-18-0.15, бажана позивачем земельна ділянка знаходиться під арештом на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі №295/2837/18. З огляду на вказане, вважає відмову правомірною, а позов безпідставним.

18 січня 2019 року через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (а.с.51).

В той же день позивачем надано відповідь на відзив. У відповіді зазначено, що в ухвалі Богунського районного суду м. Житомира заборона на використання та відчуження земельної ділянки стосується громадського пасовища на території Миролюбівської сільської ради площею 0,40 га. Вказує, що її земельна ділянка знаходиться в іншому місці та до пасовища ніякого відношення не має.

24 січня 2019 року розгляд справи №240/6124/18 не відбувся, у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 19.02.2019 о 14:00.

В судове засідання, призначене на 19 лютого 2019 року о 14:00 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що на дванадцятій сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області XXIII скликання від 28 липня 2000 року "Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки" було прийняте рішенням про забезпечення інтересів працівників соціальної сфери та виділення землі поблизу населених пунктів із земель резерву та запасу для розширення земельних ділянок підсобних господарств (а.с.18).

Рішенням одинадцятої сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ХХІV скликання від 26 лютого 2004 року "Про надання згоди на безоплатну передачу земельних ділянок" надано згоду для безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель резерву Миролюбівської сільської ради було виділено 1,00 га землі та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.19-21).

Рішенням двадцять четвертої сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 7 скликання від 08 травня 2018 року № 277 "Про погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради", зокрема, ОСОБА_1 надано погодження та дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки (а.с.22).

Позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Миролюбівка.

Листом від 02.08.2018 року № М-7108/0-4191/0/22-18 позивач відмовив ОСОБА_1В.у задоволенні заяви посилаючись на те, що земельна ділянка, яку вона бажає отримати у власність розташована на масиві земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами, на які, а так само на всі земельні ділянки, утворені та розташовані у їх межах, накладено арешт ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 13.03.2018 по справі №295/2837/18 шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження (а.с.23).

У серпні 2018 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, додавши до неї передбачені законодавством документи.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надало відмову у задоволені заяви, надіславши аналогічну за змістом відповідь, яку було надіслано 02.08.2018, що підтверджується листом від 28.08.2018 № М-7693/0-4649/0/22-18 (а.с.24).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач за захистом свої прав звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або надає дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0 га, на території Миролюбівської сільської ради.

При цьому, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з посиланням на те, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2018 по справі №295/2837/18 на бажану земельну ділянку накладено арешт.

Суд не погоджується з такими рішеннями відповідача, з огляду на таке.

За приписами ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи відповідачем доказів невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем у викопіюванні, доданому до заяви, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суду надано не було.

Відповідачем не доведено жодної з підстав передбачених ст.118 ЗК для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Богунського суду м. Житомира від 13.03.2018 по справі №295/2837/18 накладено арешт на земельні ділянки, в тому числі за кадастровим номером 1822085000:01:000:000:0701 шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження (а.с.41-44).

Міськрайонним управління в Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на доручення №219/3-19-0.62 від 10.01.2019 надано викопіювання №108/423-19-0.15 від 11.01.2019 з Публічної кадастрової карти України з відображенням земельної ділянки з кадастровим номером 1822085000:01:000:0701, в межах якої знаходиться бажана позивачем земельна ділянка та відображенням земельної ділянки площею 40 га, на яку накладено арешт (а.с.46-47).

Тобто, ухвалою Богунського суду м. Житомира від 13.03.2018 по справі №295/2837/18 заборонено лише використовувати, відчужувати, передавати у власність визначені в ухвалі земельні ділянки.

Разом з тим, зміст статей 118, 122 ЗК свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК.

До того ж, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні.

Тобто, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття земель у власність. При дотриманні заявником при подачі зави щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вимог статей ЗКУ, у уповноваженого органу відсутні законні підстави для встановлення будь-яких обмежень у надані зазначеного дозволу.

Таким чином, суд відмічає, що наявність ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 по справі №295/2837/18 про накладення арешту на земельні ділянки жодним чином не перешкоджає у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки це не означає надання її у власність.

Отже, викладені відповідачем у листі від 28.08.2018 №М-7693/0-4649/0/22-18 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не містять жодної із передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК підстав для такої відмови.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0 га, розташованої на території Миролюбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Відтак, за наведених вище обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № М-7693/0-4649/0/22-18 від 28.08.2018.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаних замовниками об'єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зокрема, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення, що вірно було встановлено судами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 (справа №824/332/17-а).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у оскарженій відмові, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вона має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №М-7693/0-4649/0/22-18 від 28 серпня 2018 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути вказане клопотання ОСОБА_1

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог (у межах, визначених позивачем у позовній заяві) та керуючись частиною першою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору, сплачених згідно з квитанцією від 21 грудня 2018 року № 111 на суму 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Молодіжна, 16, Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453. РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002. ЄДРПОУ: 39765513) про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення - задовольнити частково

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га в селі Миролюбівка, оформленої листами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вих. №М-7108/0-4191/0/22-18 від 02 серпня 2018 року та вих. №М-7693/0-4649/0/22-18 від 28 серпня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га в селі Миролюбівка, та за результатами розгляду прийняти рішення з урахуванням вимог Земельного кодексу України, висновків суду та встановлених обставин справи.

У решті заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 25 лютого 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова