Ухвала суду № 80099327, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1030/19

УХВАЛА

25 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №420/1030/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А3783 підполковника Черткоєва Анатолія Анатолійовича, про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А3783 підполковника Черткоєва Анатолія Анатолійовича, про:

визнання протиправним та скасування наказу №18 від 21.01.2019 року «Про підсумки проведення службового розслідування по факту розмороження двигунів автомобілів роти штабних машин першого польового вузла зв'язку» тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А3783 підполковника Черткоєва А.А., в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Сувора догана» та притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 15 024,50 гривень.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1, було подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову (вх. №6522/19 від 19.02.2019р.).

В обґрунтування вищевказаного клопотання, позивача зазначив, що станом на день подання позовної заяви з його посадового окладу утримується 20% грошового забезпечення. Стягнення здійснюється на підставі оскаржуваного Наказу №18 від 21.01.2019 року «Про підсумки проведення службового розслідування по факту розмороження двигунів автомобілів роти штабних машин першого польового вузла зв'язку» тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А3783 підполковника Черткоєва А.А.», що за своєю суттю є стягненням у безспірному порядку.

На підставі викладеного, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1, будь-яких утримань до остаточного розгляду справи та постановлення рішення.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом із наданих позивачем доказів встановлено, що Наказом №18 від 21.01.2019 року «Про підсумки проведення службового розслідування по факту розмороження двигунів автомобілів роти штабних машин першого польового вузла зв'язку», відповідно до пункту 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, ОСОБА_1, притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі місячного грошового забезпечення, а саме 15 024,50 гривень та утримано премію за січень 2019 року в повному обсязі.

Враховуючи, що правомірність наказу відповідача №18 від 21.01.2019 року, є предметом судового розгляду у даній справі, суд дійшов висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі з огляду на наступне.

Конституційний суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції до повноважень якого належать тлумачення норм Конституції України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та констатував, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи її суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури тощо (рішення Конституційного Суду України від06.07.1999 № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проведення служби так і після її закінчення.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Цей обов'язок зокрема проявляє себе в дії ст. 43 Конституції України, яка гарантує право працівника на працю, а також в дії ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному його право власності, стверджуючи його нерушимість. При цьому право на працю, безпосередньо включає право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини та її сім'ї. Звідси, особливого значення набуває право на своєчасне одержання винагороди за працю та її правовий захист.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема грошового забезпечення, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", де зазначено: "Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права."

При цьому згідно Європейської конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (діє в Україні з 11.09.1997р.) відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція та практика Європейського суду з прав людини виступають як джерела права в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно частин другої, третьої статті 156 КАС України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1, про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/1030/19 - задовольнити.

Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримань, які здійснюється на підставі Наказу №18 від 21.01.2019 року «Про підсумки проведення службового розслідування по факту розмороження двигунів автомобілів роти штабних машин першого польового вузла зв'язку».

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан