Рішення № 80099134, 19.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5582/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представники позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 № 00015651303/10785.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 відповідачем 13.09.2016 складено акт № 243/29/13-03/13-06/НОМЕР_1. Звертає увагу, що на адресу ОСОБА_3 АТ «Дельта Банк» надіслано 31.03.2013 лист № 05-11157878 із повідомленням про відсутність будь-яких фінансових та майнових претензій Банку до позичальника по Кредитному договору від 09.09.2008 № 241-021\ФКВ-08. Вважає, що відповідач належним чином не провів податкову перевірку, оскільки акт перевірки та відомості, які використані при проведені перевірки, не можуть бути підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, виходячи із суми прощеного (анульованого) боргу, оскільки вказана сума може містити різні складові, які не включаються до об'єкта оподаткування, тобто із акту перевірки не вбачається, що кошти в сумі 188874,16 грн, які були прощені банком, є додатковим благом та об'єктом оподаткування в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Окрім того, податковим органом не встановлено факту повідомлення позивача про анулювання боргу з інформацією, що анульована сума боргу є доходом, отриманим як додаткове благо та попередження про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу. На думку позивача, прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у заяві про зміну підстав позову від 12.12.2018 (вх. № 40054), просив позов задовольнити.

Представник відповідача, подав до суду відзив на позовну заяву від 16.01.2019 (вх. № 1662), в якому зазначає, що перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли таке подання є обов'язковим) податкових декларацій встановлено, що податкова декларація про майновий стан та доходи платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 за 2012 рік до Личаківської ОДНІ ГУ ДФС у Львівськії області (Жовківське відділення) не подавалася, чим порушено пп.49.1 8.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України.Також, згідно наданої інформації від 03.08.2016 №6666 АТ «Дельта Банк» (Кредитор) та фізичною особою ОСОБА_3 (Позичальник) загальний розмір заборгованості позичальника перед Кредитором становить 188874,16 грн. Згідно умов даної Угоди з моменту підписання сторонами цього акта заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 188874,16 грн, вважається погашеною повністю шляхом прощення Кредитором такої заборгованості позичальнику (на підставі статті 605 Цивільного кодексу України) - «прощення боргу», а позичальник вважається таким, що виконав сирі зобов'язання за Основним договором в повному обсязі. Стверджує, що сума анульованого боргу в розмірі 188874,16 грн підлягає оподаткуванню за IV квартал 2012 року. Відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.

У підготовчому засіданні 17.01.2019 Головне управління ДФС у Львівській області замінено на належного відповідача Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.09.2008 між ОСОБА_3 (позивальник) та ТОВ «Український промисловий банк» укладений Кредитний договір № 241-021/ФКВ-08.

Довідкою від 31.01.2013 № 05-11157878 Банк проінформував ОСОБА_3, про те, що Кредитний договір від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк», по якому право вимоги було відступлено АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 17.12.2012 у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним Кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08.

Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, про що 13.09.2016. складено акт № 243/29/13-03/13-06/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 31894,01 грн;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 30.09.2016 винесено податкове повідомлення-рішення № 00015651303/10785, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 40037,52 грн (в т.ч. за основним платежем 31894,01 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8143,51 грн).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.

Судом встановлено, що сума заборгованості за Кредитним договором від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08 у розмірі 405000,00 грн погашено згідно квитанції від 14.12.2012 № 58387351.

Відповідно до довідки АТ "Дельта Банк" від 31.01.2013 № 05-11157878 ОСОБА_3 повідомлено, що Кредитний договір від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08 припинив свою дію з 17.12.2012 у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним Кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за Кредитним договором від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08.

Суду зазначає, що кредитний договір від 09.09.2008 № 241-021/ФКВ-08 був виконаний ОСОБА_3 шляхом погашення суми заборгованості за ним, що виключає можливість анулювання (прощення) боргу за вказаним кредитним договором.

Крім того, відповідачем на підтвердження висновків перевірки не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність рішення банку про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_5

Таким чином, виконання позивачем кредитного договору шляхом погашення суми заборгованості за ним свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України в даному випадку не відбулося, а грошові кошти у розмірі 74856,06 грн не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу ОСОБА_3 за ІV квартал 2012 рік, оскільки не є додатковим благом позивача.

Отже, враховуючи те, що відповідачем під час проведення перевірки не було в повній мірі досліджено обставини, які мають значення для встановлення факту порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, а тому висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, відтак винесене податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2016 № 00015651303/10785 є протиправним та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2016 № 00015651303/10785.

3. Судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп. присудити на користь ОСОБА_3 до (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.02.2019.

Суддя Костецький Н.В.