Рішення № 80099100, 25.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. № 400/156/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості за час затримки у виплаті пенсії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач2) про визнання протиправною бездіяльності Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з серпня по жовтень 2018 року; стягнення з Головного управління ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за час затримки у виплаті пенсії за період з серпня по жовтень (включно) 2018 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підстав для припинення виплати пенсії позивача не було, тому рішення про припинення виплати пенсії є протиправним.

Відповідач, Інгульське об'єднане УПФУ м. Миколаєва Миколаївської області надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до інформації Держприкордонслужби позивач 17.04.2017 перетнула пропускний пункт «Гоптівка» та перебувала за кордоном 491 дні, тому рішення про припинення виплати пенсії є правомірним.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

З 17.12.2014 року позивач перебуває на обліку у відповідача1 та отримував пенсію за віком. Відповідно до довідки від 01.07.2015 № НОМЕР_1 позивач є внутрішньо переміщеною особою.

15.08.2018 відповідачем1 було отримано інформацію від Держприкордонслужби про те, що позивач 17.04.2017 року перетнула пропускний пункт «Гоптівка» та перебувала за кордоном 491 дні.

16.08.2018 року відповідачем1 було прийнято рішення № 9 про припинення виплати пенсії, яким позивачу припинено виплату пенсії з серпня 2018 року.

Листами від 09.10.2018 року № 19731/02 відповідач1, від 12.10.2018 року № 3310-І-17 відповідач2 повідомив позивача, що на підставі позивача від 10.09.2018 року про поновлення виплати пенсії та рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 24.09.2018 року № 31 (одержано 25.09.2018) позивачу буде поновлено виплату пенсії за фактичним місцем проживання з 01.11.2018 року. У виплатну відомість листопада 2018 року буде включена поточна пенсійна виплата за листопад 2018 року. Нарахування боргу, «поточна доплата», за період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року буде вирішено після прийняття КМУ окремого порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, тому відповідач неправомірно припинив виплату пенсії позивачу.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 234/12389/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем не визначено яку суму необхідно стягнути з відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача1 виплатити позивачу пенсію за період з серпня по жовтень 2018 року.

Оскільки рішення є зобов'язального характеру, звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах стягнення суми за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) щодо невиплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсії за віком з серпня по жовтень 2018 року.

3. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсію за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачений квитанцією № 42932 від 20.01.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко