Рішення № 80099041, 14.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/4049/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Злої А.О.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича,8) про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №ЛВ 778/1095/АВ/ФС від 23.08.2018 року.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що висновок відповідача про допуск позивачем до роботи однієї особи без укладання трудового договору, якого відповідач дійшов в ході інспекційного відвідування позивача, є таким, що не підтверджений жодним належним та допустимим доказом. Позивач стверджує, що між ним та зазначеною особою (гр.ОСОБА_4) не існує трудових відносин і ця особа не здійснювала продажу товарів у його магазині. Отже, порушення позивачем вимог, зокрема, ст.24 КЗпП України не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

На заперечення позовних вимог представником відповідача у підготовчому засіданні, що відбулося 17.10.2018 року було подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача послався на те, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 встановлено, що позивач допустив до роботи особу без укладання трудового договору, що є порушенням чинного трудового законодавства, за що нормами чинного законодавства передбачено накладення штрафу. Вказав, що факт праці цієї особи підтверджується відеофіксацією трудового процесу та поясненнями самої особи, які зафіксовані відеозйомкою.

У підготовчому засіданні 13.11.2018 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій вказано, що ні в акті інспекційного відвідування, ні в оскаржуваній постанові не міститься інформації щодо технічних засобів, що застосовувались для фотозйомки, та щодо особи, яка здійснювала фотозйомку й правових підстав для використання конкретного засобу фотофіксації.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та просила суд у позові відмовити за безпідставністю.

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні ствердила, що документи по ФОП ОСОБА_3 (в якості дружини підприємця) надала на вимогу перевіряю чого, реалізацію товару не здійснювала. Щодо особи, яка міститься на фотоматеріалах, долучених до матеріалів справи, свідок пояснила, що гр.ОСОБА_4 особисто їй не відома; не змогла підтвердити, що дані фото зроблено саме у магазині чоловіка; зауважила, що про цю особу їй невідомо нічого.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що при здійсненні перевірки не був присутній; зазначив що особа ОСОБА_4 йому невідома і відповідно по фотокопіях, долучених до матеріалів справи він не може підтвердити, що це його магазин. Свідок також вказав, що на момент проведення відвідування ОСОБА_3 не використовував найману працю.

Інспектор Ракубовчук Світлана Богданівна, допитана в судовому засіданні в якості свідка ствердила, що ФОП ОСОБА_3 використовував найману працю і даний факт зафіксовано аудіовідеоносієм; не заперечила того, що підприємець особисто присутній при перевірці не був.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до направлення №1552 від 30.07.2018 року про проведення інспекційного відвідування, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 30.07.2018 року №1707-П, працівником Головного управління Держпраці у Львівській області (інспектором праці ОСОБА_6.) у період з 31.07.2018 року 11:35 год. по 31.07.2018 року 17:40 год. було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: Львівська обл., м.Стрий, вул.Грушевського, буд.19, щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 31.07.2018 року №ЛВ778/1095/АВ.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки державним інспектором праці встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України №413. Зокрема, в порушення вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, постанови КМ України №413, ФОП ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування допустив до роботи на посаду продавця гр.ОСОБА_4, не уклавши з нею трудового договору та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаного працівника.

З метою усунення виявлених порушень інспектором винесено припис від 31.07.2018 року №ЛВ778/1095/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМ України №413 у термін до 15.08.2018 року.

За результатами розгляду вищевказаних акту перевірки та припису відповідачем, відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, винесено постанову від 23.08.2018 року №ЛВ778/1095/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн., примірник якої надіслано позивачу.

Також, стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ778/1095/АВ/П/ПТ від 27.08.2018 року, у якому викладені ці ж факти та який було направлено до суду для вирішення питання про притягнення ФОП до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч.3 ст.41 КУпАП, постановою Львівського апеляційного суду від 10.01.2019 року у справі №456/3560/18 скасовано постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.10.2018 року та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач, не погодившись із винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, оскаржив таку в судовому порядку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оспорюваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп.1 п.3 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно пп.5 п.4 Положення, Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пп.5 п.6 Положення, Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Згідно п.8 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

В силу п.12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Згідно п.14 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;

3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;

4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником;

5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки;

6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування;

8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;

9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Питання щодо повноважень головних державних інспекторів Управління Держпраці у ході здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю частково визначені ратифікованими Україною Конвенціями МОП №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Закон України від 08.09.2004 №1985-ІV) та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

Свою позицію щодо необхідності неухильно виконувати взяті на себе міжнародні зобов'язання Україна (у доповнення до Законів України про ратифікацію) підтверджує у статті 291 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, статті 13.5 Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Для держав-членів МОП конвенції Міжнародної організації праці є обов'язковими у разі їх ратифікації.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно із ст.8-1 КЗпП України, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Частиною 2 ст.3 КАС України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, враховуючи положення ст.ст.15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», необхідно зазначити, що частиною національного законодавства є статті 12 та 16 Конвенції №81, якими передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

При цьому, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

б) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: І) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; II) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

Відповідно до ст.3 Конвенції №81, завданнями системи інспекції праці є: а) забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Статтею 18 Конвенції МОП №81 визначено, що національним законодавством передбачаються та ефективно застосовуються відповідні санкції за порушення законодавчих положень, застосування яких підлягає контролю з боку інспекторів праці, та за протидію інспекторам праці під час здійснення їхніх обов'язків.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до приписів ст.29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно із ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року (далі - Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті перевірки, на підставі якого можуть бути накладені штрафи, та доведений належними доказами.

Зі змісту положень статті, яка передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення трудового законодавства, а саме ст.265 КЗпП України, вбачається спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.

Таким чином, можливість контролюючого органу застосувати штраф до об'єкта перевірки залежить від доведеності того, що об'єкт перевірки є суб'єктом відповідальності, зокрема, за ст.265 КЗпП України.

При цьому, щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці.

Спірною обставиною у справі є факт допуску позивачем до роботи працівника ОСОБА_4 до роботи без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу відповідач виходив з правомірності висновків акту перевірки щодо допуску позивачем працівника до роботи без належного оформлення трудового договору. В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що відповідні висновки в акті перевірки були зроблені інспекторами на підставі особистих пояснень продавця ОСОБА_4, відібраних під час перевірки, в яких вона зазначила, що працює продавцем в магазині, що належить ФОП ОСОБА_3 близько 5 років, отримує заробітну плату у розмірі 3200,00 грн., графік роботи у неї змінний (три дні робочих, три дні вихідних) з понеділка по суботу з 09:00 год. до 22:00 год., у неділю з 10:00 год. до 22:00 год. та чергується з іншим продавцем ОСОБА_5. Виконання обов'язків продавця у ФОП ОСОБА_3 було зафіксовано засобами відеотехніки.

Представник позивача в свою чергу наголошує, що такі висновки є необґрунтованими, оскільки, позивач підприємницьку діяльність здійснює самостійно та без найму будь-яких працівників, що підтверджується звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Для всебічного з'ясування всіх обставин у справі судом задоволено клопотання представника позивача про допит свідків - гр.ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6. Водночас, у судові засідання з'явилися лише ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і таких допитано в якості свідків, при цьому, у відповідності до приписів КАС України, вони склали присяги свідків та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Свідкам роз'яснено положення ст.63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про вказані обставини зазначеними особами складено розписки.

Окрім свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_6 - інспектор не залучила до пояснень інших осіб, про присутність яких в магазині стверджувала у судовому засіданні. Також, суд зауважує, що відповідачем не долучено до матеріалів справи чи акта перевірки жодного доказу з приводу реалізації товару особою ОСОБА_4, копії паспорта громадянина України чи будь-яких письмових пояснень останньої.

Більше того, судовим розглядом встановлено, що перевірка проводилася у відсутності ФОП ОСОБА_3, а дружина позивача лише надавала запитувані інспектором документи, що не заперечувалося інспектором, допитаним в судовому засіданні в якості свідка.

Суд зазначає, що відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, а тому встановлення судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення наявності чи відсутності в діях фізичної особи-підприємця складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, має значення для надання оцінки правомірності застосування до фізичної особи-підприємця штрафу, застосованого на підставі ч.2 ст.265 КЗпПУ.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, що розглядає справу про правові висновки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 10.01.2019 року у справі №456/3560/18, яка набрала законної сили, закрито провадження в адміністративній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, то, з урахуванням вимог ч.6 ст.78 КАС України, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП України.

Загалом, суд зазначає, що в адміністративній справі відсутні документально підтверджені відомості, що гр.ОСОБА_4 було допущена до роботи позивачем без укладення трудового договору.

Важливим є той факт, що відповідачем в акті не вказано, яку саме роботу виконувала гр.ОСОБА_4 в магазині позивача 31.07.2018 року. Також, суд зауважує, що факт перебування останньої в приміщенні, яке належить позивачу, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов'язків, не свідчить про виникнення трудових відносин між ними та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

Крім того, жодних інших доказів виконання гр.ОСОБА_4 функцій продавця в магазині, в якому позивач здійснює господарську діяльність, матеріали перевірки не містять і суду не надані.

При цьому, факт перебування вказаної громадянки у приміщенні магазину, на переконання суду, не доводить виконання нею трудової функції продавця, як це зазначено в акті інспекційного відвідування.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з положень статті 96 КАС України, речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до п.22 Порядку №295, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото-та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акту у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акту. Про доручення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Твердження представника позивача з приводу того, що оскаржувана постанова та акт інспекційного відвідування не містять будь-яких даних, за якими засоби фото- та відео- фіксації можна ідентифікувати (кількість фотоматеріалів, тривалість відеозапису, дата, час проведення зйомки, технічні дані відповідних засобів) не заслуговують на увагу, позаяк Порядком №295 не передбачено зазначення найменування спецзасобу, на який проводилась фіксація інспекційного відвідування тощо.

Таким чином, оскільки факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_4 відповідачем не доведено, висновки щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 законодавства про працю, суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ778/1095/АВ/ФС від 23.08.2018 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297; 79005, м.Львів, пл.Міцкевича,8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1; АДРЕСА_3) судовий збір в сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 лютого 2019 року.