Рішення № 80098735, 18.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3351/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання – Гуріної І.С.;

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області (в подальшому – Управління) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР2678/44/АВ/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року.

В обґрунтування вимог представниками позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не допускав порушень вимог законодавства про працю, а саме ОСОБА_4, не працювала на позивача, а лише виконувала роботу в кафе з 12:00 год. до 16:00 год. у період з 09.01.2018 по 19.10.2018 згідно цивільно-правового договору на час відсутності позивача. Тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Також, зазначили, що перший заступник начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 не має повноважень на винесення оскаржуваної постанови. До того ж позивачем було виконано вимоги припису.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у зв’язку з виявленими порушеннями трудового законодавства, а саме під час інспекційного відвідування, було виявлено роботу продавця консультанта ОСОБА_4 в кафе позивача без оформлення трудових відносин (а.с. 81-84).

18 лютого 2019 року Кіровоградським окружним адміністративним судом задоволено заяву про забезпечення позову. Суд вирішив зупинити стягнення штрафу у розмірі 111 690 грн. на підставі постанови Управління Держпраці у Кіровоградській області від 16 листопада 2018 року №КР2678/44/АВ/ТД-ФС, в межах виконавчого провадження №58267749, відкритого 04.02.2019, до набрання рішенням суду законної сили у справи № 1140/3351/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Кам'яна Криниця, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26412; адреса для листування: вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ-39808965) про визнання протиправною та скасування постанови.

В судовому засіданні представники позивача просили задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 115).

08.02.2019 в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6.

Так, свідок ОСОБА_3 пояснив, що є власником кафе на 254 км., траса Одеса-Київ, та на час своєї відсутності уклав цивільно-правовий договір із ОСОБА_4 на виконання обов’язків продавця консультанта.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що їй необхідно було забрати дитину із дитячого садка, і для того щоб не закривати кафе попросила знайому ОСОБА_6 наглянути за кафе на час її відсутності. В подальшому остання їй зателефонувала та повідомила, що до кафе зайшли перевіряючи з Держпраці та просять підписати якісь документи, на що вона погодилась і дозволила підписати надані перевіряючими документи. Також, пояснила, що в акті перевірки та поясненні не її підпис, оскільки вона не підписувала і не могла підписати документи, оскільки під час перевірки забирала доньку з дитячого садка.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в жовтні 2018 ОСОБА_4 попросила її наглянути за магазином поки вона забере дитину з дитячого садка, на що вона погодилась. В той час коли не було ОСОБА_4 прийшли перевіряючи з Держпраці. Вона розгубилась, оскільки просто наглядала за кафе. Зателефонувала ОСОБА_4 і пояснила ситуацію, на що ОСОБА_4 повідомила про необхідність підписати документи які наддадуть перевіряючи, що вона і зробила, підписавши надані документи.

Заслухавши пояснення свідків, представників позивача, дослідивши надані документи суд дійшов наступних висновків.

Під час проведення превентивних заходів, спрямованих на боротьбу з “тіньовою” зайнятістю, головним державним інспектором Ульяніною В.В. 17.10.2018 було отримано інформацію про використання праці особи без оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 16).

Дана інформація стала підставою для прийняття рішення про інспекційне відвідування, на підставі наказу Управління від 17.10.2018 № 1414 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 № 1414/02.14, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_7 з 17.10.18 по 18.10.18 проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань додержання законодавства про працю (трудовий договір та дотримання його умов) (а.с .17-18).

За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР2678/44/АВ від 18.10.2018. Згідно акту зафіксовано порушення вимог ст.24 та ст. 21 КЗпП України щодо укладання трудових договорів (а.с. 19).

В акті перевірки зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність з 09.01.2009 згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців серія ВОЗ № 268028.

17.10.2018 головним державним інспектором Ульяніною В.В. у присутності головного державного інспектора Коломійчук О.В проведено інспекційне відвідування за фактичною адресою знаходження кафе на 254 км траси Одеса- Київ.

У приміщенні кафе виявлено за роботою ОСОБА_4, яка знаходилась за барною стійкою та обслуговувала клієнтів.

Працівник ОСОБА_4 надала письмові пояснення та вказала, що працює у ФОП ОСОБА_3 з 09 жовтня 2018 року з режимом роботи з 12:00 год. до 16:00 год. без перерви на обід та підпорядкована правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримує заробітну плату та виконує роботу під керівництвом ФОП ОСОБА_3 (а.с. 20, 24)

Крім того, під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 надала цивільно - правовий договір від 09.10.2018 №1 з ФОП ОСОБА_3, пунктом 2.1 якого передбачено, що виконавець виконує роботу продавця консультанта на час відсутності підприємця, а саме з 09.10.2018 по 19.10.2018 та працює по 4 години на добу, а замовник формулює для виконавця чітке завдання та надає всі необхідні документи для виконання покладених обов'язків. (а.с. 20-23).

Тобто, праця за цим договором не була юридично самостійною, а здійснювалась у межах діяльності кафе з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується визначенням робочого часу.

Таким чином ОСОБА_4 допущена до роботи продавця консультанта у ФОП ОСОБА_3 з 09.10.2018 без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, без укладання трудового договору, без проходження медичного огляду, та видання наказу про прийом на роботу.

В цьому випадку правовідносини між ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є по суті трудовими відносинами, а не цивільно-правовими, а їх оформлення є формальним і спрямоване лише на надання трудовому договору форми цивільно-правового.

Тобто, має місце заміна трудових правовідносин цивільно-правовими та відповідно порушення вимог ч.1 і ч.3 статті 24 КЗпП України та ч.1 ст.21 КЗпП України (а.с. 20, 20 зворотній бік).

18 жовтня 2018 року інспектором винесено припис № КР2678/44/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_3 усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення, а саме: порушення вимог ст.21 та 24 КЗпП України щодо оформлення трудових відносин (а.с .25).

ФОП ОСОБА_3 виконав вимоги припису у повному обсязі, а саме уклав трудовий договір з ОСОБА_4 від 25.10.2018, (а.с. 40).

26.10.2018 було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №КР2678/44/АВ/ТД, розгляд справи призначено на 09.11.2018 о 09:00 год. (а.с. 35).

09.10.2018 до Управління надійшла заява представника позивача про перенесення розгляду справи про накладення штрафу, в зв'язку з чим розгляд справи про накладення штрафу призначено на 16.11.2018 о 09:00 год. (а.с. 35, зворотній бік).

Розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст.265 КЗпП України проведено 16.11.2018 за результатами чого прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, на підставі абз.2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, в розмірі 111 690,00 грн. (а.с. 38).

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом – Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналіз цих норм законодавства свідчить, що ними встановлена чітка процедура та порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та механізм притягнення суб'єктів господарювання та роботодавців до відповідальності за виявлені порушення законодавства про працю. Підставою для прийняття контролюючим органом постанови про накладення штрафу є відповідний акт, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зазначає, що представники Управління при здійснення перевірки кафе позивача, навіть не встановили особу, яка знаходилась в кафе та підписувала документи надані перевіряючими. Оскільки, як встановлено судом раніше, під час перевірки в кафе, ОСОБА_4 не було, а знаходилась ОСОБА_6, яка і підписала надані перевіряючими документи, не зважаючи на те, що позивач не надавав ОСОБА_6 повноваження на підписання та отримання будь-яких документів та навіть не знав, про знаходження в його кафе ОСОБА_6 на час тимчасової відсутності ОСОБА_4.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Таким чином, суд прийшов до думки, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_1, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_1 порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновку відповідача про встановлення факту заміни позивачем трудових правовідносин цивільно-правовими та відповідно порушення вимог ч.1 і ч.3 статті 24 КЗпП України та ч.1 ст.21 КЗпП України (а.с. 20, 20 зворотній бік) та суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем (замовник) із ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір №1 (а.с. 23), який було надано представнику Управління під час проведення інспекційного відвідування.

Згідно п.1.2 Договору виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послуги, виконати роботу, а саме продавця консультанта на час відсутності підприємця з 09.10.2018 по 19.10.2018 , відпрацювання 4 години на добу.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_4 цивільно-правового договору №1 порушення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір №1 дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності в цивільно-правового договору №1 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даної угоди недійсною.

Крім того, складено акт приймання-передачі виконаної роботи № 1, а також позивачем нарахована сума винагороди за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 43, 112).

Згідно з ч. 1,2 ст 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ст. 21, 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн. не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнята не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Стосовно позиції представника позивача про те, що перший заступник начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 не має повноважень на винесення оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Згідно офіційного веб-сайту Управління Держпраці у Кіровоградській області (http://kr.dsp.gov.ua/index.php/ker1) ОСОБА_5 призначений на посаду Першого заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області з 21.06.2018 (наказ Держпраці від 20.06.2018 № 33-кт).

Відповідно п. 2.7.6 розподілу обов’язків, затвердженого наказом Управління Держпраці у Кіровоградській області від 06.07.2018 № 849 Перший заступник начальника Управління приймає рішення щодо накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафи за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а.с. 50, зворотній бік).

Також, згідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи), тому доводи про відсутність повноважень на винесення оскаржуваної постанови у першого заступника начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження.

Стосовно доводів представника позивача про виконання позивачем вимоги припису, то суд зазначає, що виконання вимог припису контролюючого органу про усунення порушень не може бути безумовною підставою звільнення винної особи від відповідальності передбаченої законодавством України.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1116,90 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1116,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Кам'яна Криниця, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26412; адреса для листування: вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ-39808965) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 16 листопада 2018 року №КР2678/44/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області у розмірі 1116,90 грн. (одна тисяча сто шістнадцять грн. 90 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі - 25.02.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_8