Рішення № 80098070, 13.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2019 року 11:00Справа № 280/4299/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі – відповідач, ДВБ НП України), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27.08.2018 №398 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4, винесений ДВБ НП України;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 17.09.2018 №160 о/с, винесений ДВБ НП України, про призначення підполковника поліції ОСОБА_4 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління;

- поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного перебування на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління ДВБ НП України, яка дорівнює різниці між посадовими окладами.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2018.

Ухвалою суду від 06.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання призначеного на 13.11.2018 в режимі відеоконференції.

12 листопада 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, до якої долучено уточнену позовну заяву.

В підготовчому засіданні 13.11.2018 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, в якій позивачем збільшено розмір заявлених позовних вимог, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.12.2018.

Крім того, ухвалою суду від 13.11.2018, за клопотанням представника відповідача, призначено проведення підготовчого засідання призначеного на 12.12.2018 в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні 12.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, витребувано додаткові докази по справі, а підготовче засідання відкладено на 09.01.2019.

Крім того, ухвалою суду від 12.12.2018 за клопотанням представника відповідача, призначено проведення підготовчого засідання, призначеного на 09.01.2019 в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні 09.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи по суті на 04.02.2019.

Ухвалою суду від 09.01.2019, за клопотанням представника відповідача, призначено проведення судового засідання призначеного на 04.02.2019 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 04.02.2019 оголошено перерву в розгляді адміністративної справи до 13.02.2019.

Ухвалою суду від 04.02.2019, за клопотанням представника відповідача, призначено проведення судового засідання призначеного на 13.02.2019 в режимі відеоконференції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно прийнято оскаржуваний наказ про його звільнення з посади заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України. Зазначає, що твердження відповідача про порушення позивачем ОСОБА_5 використання транспортних засобів Національної поліції України не відповідає дійсності, оскільки позивач на законних підставах користувався транспортним засобом Volkswagen Passat, який був за ним закріплений. Вказує, що нічний виїзд на вказаному транспортному засобі 26.07.2018 було здійснено у зв’язку із виникненням службової необхідності по зібранню інформації відносно працівників патрульної поліції, в свою чергу про зазначену обставину позивач планував повідомити керівника підрозділу зранку та зробити відповідний запис у дорожньому листі транспортного засобу. Також, позивач вказував на ту обставину, що оскільки позивач користується вказаним транспортним засобом періодично, то не володіє вичерпною інформацією про підстави знаходження інших номерних знаків у багажному відділенні автомобіля, проте, зазначені обставини не були враховані під час прийняття наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Представник позивача вказував також на те, що твердження про порушення позивачем ч.6 ст.121 КУпАП, підпункт «в» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, ч.1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух», як на підставу притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставним, оскільки позивачем в судовому порядку було оскаржено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому станом на момент його притягнення до дисциплінарної відповідальності вина позивача у вчиненні вищевказаних порушень не була доведена.

Крім того, представник позивача вказала, що під час прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації, тощо. Вказує, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування неможливості застосування до позивача менш суворого дисциплінарного стягнення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування відповідачем було встановлено, факти неналежного виконання функціональних обов’язків ОСОБА_4, порушення службової дисципліни, вимог абзаців 1, 4, 6 та 10 статті 7, абзацу 1 статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1 та 2 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV, абзацу 1 пункту 3, абзаців 2, 3 пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2, 7, 9, 12 розділу ІІІ ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 07.09.2017 №757, частини 6 статті 121 КУпАП, підпункту «в» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та частини 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух», що виразилися в невиконанні вимог керівництва МВС, Національної поліції України та Департаменту щодо дотримання службової та транспортної дисципліни, професійно-етичних норм поведінки, неналежній поведінці в позаслужбовий час, прояві нещирості та наданні неправдивої інформації у своїх поясненнях, використанні службового становища в особистих цілях, не забезпеченні організації оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявленням, попередження та припинення кримінальних, корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, у тому числі під час ведення оперативно-розшукових справ, відсутності контролю за підлеглими, що призвело до порушення підпорядкованими працівниками нормативно-правових актів України. Вказує, що за результатами проведеного службового розслідування було встановлено невідповідність позивача займаній посаді, у зв’язку з чим прийнято рішення про його звільнення. Вважає, що під час прийняття оскаржуваних рішень відповідач діяв правомірно.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо наданих до суду матеріалів службового розслідування (вх.№16 від 09.11.2018, т. 1 а.с. 66-194), суд зазначає, що оскільки зазначені докази не були надіслані/вручені позивачу, суд в силу приписів ч.9 ст.79 КАС України, не бере їх до уваги.

Крім того, відповідач заперечив проти надання таких матеріалів для ознайомлення позивачу та його представникам, пославшись на віднесення даної інформації до інформації «для службового користування» та не надав дозволу на ознайомлення з ними, пославшись на вимоги п. 14 р. ІІ, п.п. 3, 6 р. Х Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом НПУ від 10.05.2016 №385 та п. 84 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 (т. 1, а.с. 66-67).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв’язку, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент прийняття оскаржуваних наказів обіймав посаду заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України, спеціальне звання – підполковник поліції.

31 липня 2018 начальником ДВБ видано наказ №352 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким з метою повної, всебічної та об’єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці про результати перевірки стану оперативно-службової діяльності, дисципліни та законності у Запорізькому управлінні від 30.07.2018, щодо можливих неправомірних дій заступника начальника Управління – начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції ОСОБА_4, призначено службове розслідування (а.с.13, т.1).

Крім того, 31.07.2018 начальником ДВБ видано наказ №131 о/с «По особовому складу», яким відповідно до частини 1 статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» відсторонено від виконання службових обов’язків (посади) підполковника поліції ОСОБА_4 (0064907) заступника начальника Управління – начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції (а.с.12, т.1).

Наказом начальника ДВБ НП України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.08.2018 №398 до заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України підполковника поліції ОСОБА_4 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади (т. 1, а.с. 10-11).

Крім того, наказом начальника ДВБ НП України від 17.09.2018 №160 о/с «По особовому складу», відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», призначено підполковника поліції ОСОБА_4 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши його з посади заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління, з 17.09.2018 (т.1, а.с.209).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та призначення на посаду оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади стали наступні обставини, які викладені у наказі від 27.08.2018 №398 (т. 1, а.с. 10-11): «26.07.2018 службовий автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак 11 4025 (на синьому фоні), яким має право користуватися ОСОБА_4, у позаробочий час перебував не за адресою місця поза гаражного зберігання. Близько 03 год. зазначений вище автомобіль виявлено за адресою м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 1, з номерним знаком АР 0444 АХ, що не належить цьому транспортному засобу.

26.07.2018 ОСОБА_4 не здійснив відповідний запис у дорожньому листі про час виїзду вночі та запис про показання спідометру після закінчення роботи, не доповів начальнику Запорізького управління Департаменту про намір виїзду в нічний час та не поінформував Департамент про намір змінити місце поза гаражного зберігання службового автотранспорту в нічний час доби.

За результатами проведення огляду слідчим Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, окрім номерного знаку АР 0444 АХ, вилучено номерний знак НОМЕР_1, який виявлено в багажному відділенні зазначеного транспортного засобу.

У ході опитування ОСОБА_4 виявив нещирість, зазначивши про те, що вперше звернув увагу на номерні знаки АР 0444 АІ та АР 4546 АІ лише 26.07.2018. На запитання походження номерних знаків ОСОБА_4 відповів, що йому невідомо, з якого часу в автомобілі находилися зазначені номерні знаки.

Наведений факт спростовується зібраними матеріалами та отриманим відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_4 автомобілем Volkswagen Passat з номерним знаком АР 0444 АІ, що не належить цьому засобу.

При цьому опитаний ОСОБА_4 не пояснив, у чому виникла терміновість виїзду на службовому автомобілі та призначення зустрічі саме в нічний час та не повідомив про результати її проведення.

До того ж, 26.07.2018 ОСОБА_4 перед початком проведення огляду автомобіля поводився некоректно, грубо, не контролював свої емоції, не виявляв поваги до працівників Департаменту та спілкувався підвищеним тоном.

Одночасно встановлено факти неналежного виконання ОСОБА_4 службових обов’язків, що виявилось у відсутності контролю в організації діяльності підпорядкованого відділу та не дотриманні підлеглими працівниками службової дисципліни».

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом від 22.02.2006 №3460-IV (далі – Дисциплінарний статут), норми якого застосовуються до поліцейських до набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України, визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно ч.11-13 ст.14 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Отже, під час застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу керівнику, яким накладається стягнення, необхідно з’ясувати тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність попередньо накладених дисциплінарних стягнень, тощо.

Як встановлено з матеріалів справи однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення позивачем, на думку відповідача, пунктів 1, 2, 7, 9, 12 розділу ІІІ ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, частини 6 статті 121 КУпАП, підпункту «в» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та ч.1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух», що виразилося у керуванні 26.07.2018 у позаробочий час службовим автомобілем Volkswagen Passat, з номерним знаком АР 0444 АХ, що не належить цьому транспортному засобу, не здійсненні запису у дорожньому листі вказаного автомобіля та не повідомленні начальника Запорізького управління ДВБ про використання транспортного засобу в нічний час.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757 (далі – ОСОБА_5 №757), використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов’язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування.

Згідно пункту 7 розділу ІІІ ОСОБА_5 №757, усі інші одноразові виїзди оперативних і господарських транспортних засобів з однозмінним режимом роботи у вихідні та святкові дні здійснюються на підставі дозволу на виїзд службового автотранспорту у вихідні та святкові дні (додаток 3), крім випадків раптового виїзду для виконання службових завдань, при виникненні пожежі, стихійного лиха, інших надзвичайних подій. Виїзди транспортних засобів у відрядження за межі регіону здійснюються на підставі дозволу на виїзд службового автотранспорту у відрядження (додаток 4), якщо у відповідних організаційно-розпорядчих актах органів поліції марку, модель, номерний знак цих транспортних засобів не вказано.

Зазначені у цьому пункті дозволи знаходяться у штатних і позаштатних водіїв до завершення відповідних заходів, після чого долучаються до контрольно-наглядових справ.

Відповідно до пункту 9 ОСОБА_5 №757, усі виїзди та повернення службових транспортних засобів органів поліції фіксуються у дорожньому листі (додаток 5), який в органах поліції є документом первинного обліку експлуатації транспортних засобів. Інформація щодо маршруту руху, пробігу і часу використання транспортного засобу засвідчується підписами посадових осіб органів поліції, у розпорядження яких надавався транспортний засіб для виконання службових завдань.

Згідно пункту 12 ОСОБА_5 №757, правильним веденням дорожніх листів, облікових журналів та іншої передбаченої цим ОСОБА_5 дорожньої документації вважається своєчасне внесення до них достовірних даних за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Контроль за своєчасною видачею і поверненням дорожніх листів покладається на керівництво органів поліції.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення позивача надані співробітнику ДВБ НП України 08.08.2018, в яких позивач вказував на те, що виїзд на службовому автомобілі в нічний час був обумовлений раптовою необхідністю для збору інформації відносно працівників патрульної поліції. Також в поясненнях позивач вказував на те, що оскільки виїзд здійснювався в нічний час, то автомобіль було припарковано на охоронюваній стоянці, яка знаходиться поблизу місця проживання позивача. Крім того, позивач вказував на те, що номерні знаки системи МВС було ним змінено на цивільні, які знаходились в багажному відділенні автомобіля, задля укриття належності транспортного засобу (а.с.22-25).

Також, з пояснень позивача встановлено, що начальника Запорізького управління ДВБ позивач про нічний виїзд службовим автомобілем не повідомляв, оскільки планував повідомити керівника на ранок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем порушено положення ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, оскільки не надано доказів виконання позивачем 26.07.2018 службових завдань при виникнення пожежі, стихійного лиха, інших надзвичайних подій, що в свою чергу зумовило використання автомобіля без додержання положень ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України.

Також, встановлено, що позивачем не було у встановленому порядку повідомлено начальника Запорізького управління ДВБ про використання службового автомобіля в нічний час та залишення службового автомобіля за межами встановленого поза гаражного місця зберігання.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем частини 6 статті 121 КУпАП, підпункту «в» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та ч.1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.«в» п.2.9 Правил дорожнього руху, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов’язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Під час розгляду адміністративної справи, а саме з пояснень ОСОБА_4, встановлено, що позивачем було змінено номерні знаки 11 4025, які фіксують факт приналежності транспортного засобу системі МВС, на номерні знаки АР 0444 АХ, які як в подальшому виявилось належать іншому транспортному засобу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.1 ст.15 КУпАП визначено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Таким чином, порушення поліцейським правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не пов’язане з виконанням службових обов’язків, тягне за собою адміністративну відповідальність на загальних підставах, тобто у відповідності до норм КУпАП.

Слід звернути увагу, що подія мала місце 26 липня 2018 року о 03 годині 00 хвилин, тобто у час коли позивач перебував поза несенням служби, доказів протилежного суду не надано.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, за порушення пп.«в» п.2.9 Правил дорожнього руху до ОСОБА_4 було застосовано адміністративний штраф в розмірі 170,00 гривень, а відтак, приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення п.2.9 Правил дорожнього руху, відповідачем фактично вдруге притягнуто ОСОБА_4 до відповідальності за один і той самий проступок, що прямо суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Щодо знаходження в автомобілі НОМЕР_2 та АР 4546 АІ, які належать іншим транспортним засобам, а також внесення щодо зазначеної обставини відомостей до ЄО Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, суд зазначає, що без належного встановлення обставин знаходження зазначених номерних знаків в транспортному засобі та встановленні вини саме ОСОБА_4 притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказаних обставин є передчасним.

Більш того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Тобто, у разі встановлення в діях позивача ознак кримінального правопорушення, що має бути підтверджено рішенням суду, зазначена обставина є окремою підставою для звільнення позивача зі служби в поліції.

Отже, за результатами наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку про підтвердження порушення позивачем вимог ОСОБА_5 використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України.

Щодо викладених у наказі від 27.08.2018 №398 (т. 1, а.с. 10-11) доводів відповідача про виявлення фактів неналежного виконання позивачем службових обов’язків, що виявилось у відсутності контролю в організації діяльності підпорядкованого відділу та не дотриманні підлеглими працівниками службової дисципліни, суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеної відмови відповідача у наданні позивачу та його представнику дозволу на ознайомлення з матеріалами службового розслідування та не надісланням / неврученням відповідачем позивачу таких матеріалів, зазначені матеріали службового розслідування не враховуються судом при прийнятті рішення у справі. Через наведене суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем зазначеного в цьому абзаці проступку, а відтак, твердження відповідача про вчинення такого проступку є недоведеним.

Як зазначалось судом вище при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

В даному випадку, на переконання суду, відповідачем під час прийняття рішення про звільнення позивача з посади не було враховано ту обставину, що позивач з 1995 року проходив службу в системі МВС, неодноразово нагороджувався заохочувальними відзнаками МВС України, так зокрема 14.06.2018 наказом МВС України №707 о/с позивача нагороджено відомчою заохочувальною відзнакою – нагрудним знаком «За безпеку народу», на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності не мав не знятих стягнень.

Також, під час розгляду справи відповідачем належним чином не обґрунтовано, з урахуванням вчиненого проступку, неможливості застосування до позивача менш суворого стягнення, наприклад сувора догана або попередження про неповну посадову відповідність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем під час накладення на позивача стягнення не було належним чином досліджено тяжкість проступку, особу порушника, відсутність діючих стягнень, що призвело до накладення на позивача надмірного стягнення у вигляді звільнення з посади.

Отже, під час прийняття оскаржуваного наказу про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності відповідачем не дотримано принципу співмірності між допущеним проступком та накладеним стягненням, що зумовлює наявність підстав для скасування наказу ДВБ НП України від 27.08.2018 №398.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення поліцейських здійснюється: на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, на підставі якого видано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 17 вересня 2018 року №160 о/с «По особовому складу» про призначення підполковника поліції ОСОБА_4 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17 вересня 2018 року, то останній також підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 вересня 2018 року та зобов’язання відповідача нарахувати ти виплатити грошове забезпечення, яке дорівнює різниці між посадовими окладами на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за період з 18 вересня 2018 року по 12 лютого 2019 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення. За приписами пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, за даних підстав рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 вересня 2018 року підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не сприяють відновленню порушених прав позивача, з урахуванням того, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду вже прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у формі наказу, а відтак саме зазначене рішення повинно бути предметом судового оскарження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 17 вересня 2018 року №160 о/с «По особовому складу» про призначення підполковника поліції ОСОБА_4 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17 вересня 2018 року.

4. Поновити ОСОБА_4 (69027, Запорізька обл., Запорізький район, смт. Балабино, вул. Урицького, 236, ідентифікаційний код НОМЕР_3, 27.08.1975 р.н.) на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 вересня 2018 року.

5. Зобов’язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086) нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке дорівнює різниці між посадовими окладами на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за період з 18 вересня 2018 року по 12 лютого 2019 року.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_4 (69027, Запорізька обл., Запорізький район, смт. Балабино, вул. Урицького, 236, ідентифікаційний код НОМЕР_3, 27.08.1975 р.н.) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

8. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 (69027, Запорізька обл., Запорізький район, смт. Балабино, вул. Урицького, 236, ідентифікаційний код НОМЕР_3, 27.08.1975 р.н.) на посаді заступника начальника управління – начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 22.02.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко