Рішення № 80098024, 04.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2019 року 09 год. 40 хв.Справа № 280/4318/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (72313, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396148)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 0023180-5602-0832 про визначення податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості у розмірі 40 210,57 грн. та № 0023179-5602-0832 про визначення податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості у розмірі 1 147,83 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідно до рішення 13 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання від 14.07.2016 № 1/4 затверджено порядок по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2017 рік, оприлюднення та введення в дію якого відбулось значно пізніше. Вважає, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві від 16.11.2018 вх. № 37018 посилається на те, що згідно баз даних ДФС України у власності ОСОБА_1 перебуває квартира загальною площею 48,5 кв.м. та будинок загальною площею 642,7 кв.м., у зв’язку із чим контролюючим органом були сформовані податкові повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 0023180-5602-0832 та № 0023179-5602-0832 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Проти доводів позивача заперечує з тих підстав, що рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання від 14.07.2016 № 1/4 було своєчасно прийнято та оприлюднено, є чинним та нескасовано. Відтак, вважає посилання позивача надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З огляду на таке, стверджує, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 17.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4318/18. Призначено підготовче судове засідання на 08 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 08.11.2018 за клопотанням представників сторін відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2018.

Ухвалою суду від 16.11.2018 відкладено підготовче судове засідання на 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено підготовче судове засідання на 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.02.2019.

31.01.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 4123) про розгляд справи без участі позивача та його представника. На задоволенні позовних вимог наполягає.

01.02.2019 факсимільним зв’язком від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю прибуття у судове засідання представника контролюючого органу.

Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем на надано документальних підтверджень неможливості явки у судове засідання, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони у судове засідання не з’явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.05.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення № 0023180-5602-0832 та № 0023179-5602-0832, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 40 210,57 грн. та в сумі 1 147,83 грн. відповідно.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ОСОБА_1 в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 24.09.2018 № 14527/П/99-99-11-02-01-14 скарга платника податків залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 226.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів (п.п.14.1.129.1 п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п.п.14.1.129.2 п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (14.1.129.3 п. 14.1.129 п.14.1 ст. 14).

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом з’ясовано, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання від 14.07.2016 № 1/4 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя» п. 3 якого встановлено з 01.01.2017 на території м. Мелітополя ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб – у розмірі 2,0 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Вказане рішення було оприлюднено того ж дня в газеті «Новий день» від 14.07.2016, що підтверджується долученою до справи засвідченою ксерокопією сторінки газети.

Відтак, посилання позивача на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік був запроваджений у м. Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно з п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Згідно приписів абзацу «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що житловий будинок садибного типу може бути об'єктом оподаткування за правилами абзацу «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 267 Податкового кодексу України у випадку, якщо його загальна площа перевищує 500 квадратних метрів. При цьому, для порядку обчислення суми податку з таких об'єктів оподаткування береться загальна площа такого будинку.

Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває двокімнатна квартира загальною площею 48,5 кв.м., розташована за адресою м. Мелітополь, пр-т.50 річчя Перемоги 17, кв. 116, отримана за договором дарування від 03.06.1995 та житловий будинок загальною площею 642,7 кв.м., розташований за адресою м. Мелітополь, вул. Ломоносова № 109/1, отриманий за договором дарування від 17.06.2013 (копії договорів у справі).

Враховуючи те, що у власності позивача знаходиться два об’єкти нерухомості різних видів (квартира та будинок), а також приймаючи до уваги те, що житловий будинок перевищує 500 квадратних метрів, суд дійшов висновку, що контролюючим органом обґрунтовано було проведено розрахунок податку, виходячи із положень абзацу «в» і «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 267 Податкового кодексу України, із застосування пільги, передбаченої абз.в) п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України. Копія детального розрахунку донарахованого позивачу податку долучена до матеріалів справи.

Щодо доводів позивача про не застосування пільг, суд вважає за необхідне вказати наступне.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України (в редакції станом на 14.07.2016) сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання від 14.07.2016 № 1/4 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя» встановлена стовідсоткова пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щ о сплачується на території м. Мелітополя, надається на наступні об’єкти нежитлової нерухомості, зокрема, господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо, очисні споруди.

Для повного та всебічного з’ясування обставин у справі, судом в ухвалах про відкладення підготовчого провадження було запропоновано позивачу надати правоустановчі документи та технічну документацію на об’єкти нерухомості, які були об'єктом справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Проте, позивачем було надані лише договори дарування на квартиру та будинок. Технічного паспорту чи інших документів, які б могли свідчити про кількість та обсяг допоміжних (нежитлових) приміщень позивачем не надано.

Тому, суд виходить з того, що відповідно до положень п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно долученої до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2018 № 134980922, за ОСОБА_1 зареєстрований об’єкт нерухомості – житловий будинок, загальною площею 642,7 кв.м., житлова площа 201,1 кв.м. (двоповерховий житловий будинок з вбудованими господарськими приміщеннями). При цьому, реєстр не містить будь-яких відокремлень площі самого житлового будинку від вбудованих господарських приміщень.

Тому, визначення контролюючим органом бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки правомірно було здійснено виходячи із загальної площі будинку, оскільки в реєстрі міститься саме така інформація щодо об'єкту оподаткування.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Ані позивачем, ані його представником у справі не надано суду доказів звернення до контролюючого органу в порядку п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України. Відтак, зауваження в цій частині суд також відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (72313, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396148) про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.02.2019.

Суддя Л.Я. Максименко