Рішення № 80097914, 21.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 лютого 2019 р. Справа № 120/4725/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф - 6990-12.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач вказує, що є пенсіонером, отже не повинен сплачувати ЄСВ. Відтак, вимога, якою визначено внесок є протиправною і підлягає скасуванню.

22.12.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.01.2019 р. без виклику учасників справи.

16.01.2019 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску в сумі 17457,66 грн. Пояснює, що положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на позивача не розповсюджуються, оскільки він отримує пенсію за вислугу років, а не пенсію за віком, як зазначено у Законі.

Окремо вказав, що позивач є адвокатом та здійснює незалежну професійну діяльність, а тому, має сплачувати ЄСВ. Відтак, на думку представника, спірна вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.

25.01.2019 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив відмовити в задоволеені позову, вказуючи, що він є пенсіонером, перебуває на загальній системі оподаткування, відтак, немає обов'язку щодо сплати ЄСВ.

Ухвалами від 29.01.2019 р. в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального провадження та у судовому засіданні відмовлено. Окрім того, витребувано у відповідача додаткові докази та відкладено розгляд справи на 21.02.2019 р. без виклику учасників справи.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець.

У зв'язку із чим, ГУ ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу №Ф- 6990-12 від 04 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 17457 грн. 66 коп.

Не погоджуючись з даною вимогою та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464- VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, платниками ЄСВ є фізичні особи – підприємці, в т.р. й ті, що перебувають на спрощеній системі оподаткування. Тобто, у разі перебування фізичної особи -підприємця на загальній системі оподаткування це не звільняє її від сплати ЄСВ, відтак, доводи позивача щодо того, що він не має сплачувати ЄСВ через перебування на загальній системі оподаткування судом не беруться до уваги.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 -VI (в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” від 07.07.2011 № 3609, який набув чинності з 06.08.2011) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда або досягти віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (60 років), по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12, 13 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, аналізуючи наведене, суд зауважує, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які не досягли пенсійного віку, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, адже від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічна правова позиція у подібній категорії спорів висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 р. у справі №826/28012/15.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (12.04.1960 р.н.) призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується довідкою №4242, виданою 19.12.2018 р. управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян.

Водночас, згідно довідки ГУ ДФС у Вінницькій області № 2215/П/02-32-50-09-02 від 8.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1м. перебуває на податковому обліку у Вінницькій ДПІ Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області з 1.12.2008 р. та з 1.01.2013 р. по теперішній час перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

За таких обставин, беручи до уваги, що ФОП ОСОБА_1 отримує пенсію саме за вислугу років та недосяг 60 річного віку, суд доходить висновку, що він не звільнений від сплати єдиного соціального внеску. Відтак, в контексті наведених вище норм, відсутні правові підстави вважати, що спірна вимога є протиправною та, відповідно, відсутні підстави для її скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову – судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1) .

Відповідач: Головне управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення сформовано: 25.02.2019 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна