Рішення № 80096668, 25.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа№200/1612/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19.01.2019 року №7 в задоволенні його заяви від 10.01.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 відмовлено через неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19.01.2019 року №7 у справі №856740 про відмову у переведенні його з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області перевести його з 10.01.2019 року на пенсію за віком згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 10.01.2019 року із зарахуванням до його пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи: з 02.02.1977 року по 02.05.1977 року, з 01.03.1978 року по 01.06.1978 року, з 02.04.1979 року по 02.08.1979 року - проходження виробничої практики підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею на шахті шахтоуправління «Октябрьське» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року, з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року - підземні роботи під землею підземним гірником очисного забою шахтоуправління «Октябрьське» виробничого об’єднання «Донецьквугілля», з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року - проходження військової служби;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області призначити ОСОБА_1 з 10.01.2019 розмір пенсії за віком та виплатити заборгованість з 10.01.2019 року з урахуванням отриманих сум пенсії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, фактично, виклав зміст та обґрунтування оскарженого рішення. Вважав, що рішення відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності.

10.01.2019 року звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

До заяви додав: копію паспорту серії ВС № 438666; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію трудової книжки від 07.04.1980 року серії БТ-І №3728137; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній роботи від 19.09.2014 року № 3006/01, що видана ВО Шахта «Жовтневий рудник» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»; довідку від 02.10.2014 року № 26/01-409, що видана державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19.01.2019 року №7 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність пільгового стажу роботи по списку №1.

Рішення мотивовано тим, що при розгляді наданих документів про стаж пільгового характеру, а саме довідки від 19.09.2014 року № 3006/01, що видана ВО Шахта «Жовтневий рудник» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», встановлено, що підприємство здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну українській владі територію, але відповідно до листа Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.09.2018 року №1344/2/07 підприємство не знаходиться за місцем реєстрації. При цьому майно, документи, архівні документи державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» залишилися на непідконтрольній українській владі території (у м. Донецьк), що робить неможливим проведення документальної перевірки. Отже, провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі не має можливості тому, що документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території. Таким чином, періоди роботи з 02.02.1977 року по 02.05.1977 року, з 01.03.1978 року по 01.06.1978 року, з 02.04.1979 року по 02.08.1979 року, з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року, з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року, з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року неможливо зарахувати до пільгового стажу за списком №1, так як підтвердити їх немає можливості. Таким чином на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж 38 років 0 місяців 9 днів, пільговий стаж відсутній.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Орган Пенсійного фонду України, відмовляючи в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1, виходив з того, що неможливо провести перевірку довідок про пільговий характер роботи позивача по списку № 1, оскільки вони видані підприємством, яке хоча і перереєструвалося на підконтрольній українській владі території, однак документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території, у зв’язку з чим їх неможливо перевірити. Тому відповідач не зарахував жоден із спірних періодів до пільгового стажу.

Судом досліджено трудову книжку позивача і встановлено, що щодо періодів з 02.02.1977 року по 02.05.1977 року, з 01.03.1978 року по 01.06.1978 року, з 02.04.1979 року по 02.08.1979 року – записи в трудовій книжці відсутні, що свідчить про необхідність підтвердження цих періодів відповідними довідками.

Відповідно до довідки від 19.09.2014 року № 3006/01 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана ВО Шахта «Жовтневий рудник» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», протягом вказаних періодів позивач працював учнем підземного гірника очисного забою, тобто на посаді, що віднесена до списку №1, повний робочий день під землею в особливо складних і тяжких умовах на ВО Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», виконував гірничі роботи під землею повний робочий день.

Довідка оформлена відповідно до вимог законодавства і в ній чітко зазначені відомості щодо характеру виконуваної роботи позивача у відповідний період на посаді, що віднесена до списку №1.

Вказана довідка свідчать про те, що позивач мав право на зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим суд вважає викладені в оскарженому рішенні посилання відповідача щодо вказаної довідки неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Надані позивачем довідки складені на підставі первинних документів, які сформовані до проведення антитерористичної операції, підприємством, яке перебувало на не підконтрольній українській владі території, а потім перереєструвалося на підконтрольній українській владі території.

Орган Пенсійного фонду України зобов’язаний приймати такі довідки.

Неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

Судом також досліджено трудову книжку позивача і встановлено наступне:

- з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року – позивач працював підземним гірником очисного забою ділянки №1 шахтоуправління «Октябрьське» виробничого об’єднання «Донецьквугілля» з повним робочим днем в шахті (звільнений по призиву до Радянської армії);

- з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року - проходження строкової військової служби (військовий квиток НУ № 7004746);

- з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року – позивач працював підземним гірником очисного забою ділянки №1 шахтоуправління «Октябрьське» виробничого об’єднання «Донецьквугілля» з повним робочим днем в шахті.

З самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо періодів роботи позивача з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року та з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року, то в трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру виконуваної роботи позивача у відповідний період на посаді, що віднесена до списку №1. Записи, що містяться в трудовій книжці, свідчать про те, що позивач мав право на зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивач належить до осіб, які на момент призову на строкову військову службу працювали за професією та займали посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на наведене, він мав право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу, посилаючись на неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 із зазначених ним підстав.

Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для переведення позивача з одного виду пенсії на інший, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене таке рішення не можна вважати законним, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Порушені права позивача підлягають захисту також шляхом зобов’язання відповідача зарахувати періоди його роботи позивача з 02.02.1977 року по 02.05.1977 року, з 01.03.1978 року по 01.06.1978 року, з 02.04.1979 року по 02.08.1979 року, з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року та з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року, а також період проходження строкової військової служби з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача таких необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах як стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного органу України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов’язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилався позивач, при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Беззаперечно, вказані норми мають бути застосовані органом Пенсійного фонду України. Разом з тим їх застосування не є спірним в даній справі.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач із зарахуванням певних періодів до стажу що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов’язком, яке не виключає існування принципу обов’язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Севастопольська, 113, ІПН НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 19.01.2019 року №7, прийняте щодо ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1 із зарахуванням періодів його роботи з 02.02.1977 року по 02.05.1977 року, з 01.03.1978 року по 01.06.1978 року, з 02.04.1979 року по 02.08.1979 року, з 07.04.1980 року по 16.04.1980 року та з 28.06.1982 року по 28.09.1983 року, а також періоду проходження строкової військової служби з 23.04.1980 року по 01.06.1982 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розд. XIV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 25 лютого 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.