Ухвала суду № 80096519, 26.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 лютого 2019 року Справа № 160/1079/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова Вікторія Станіславівна, розглянувши матеріали справи за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст-Груп" про застосування арешту рахунків платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст-Груп", в якій позивач просить застосувати арешт коштів ТОВ "Ферст-Груп" на розрахункових рахунках.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 року позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.02.2019 року на виконання вимог ухвали від 06.02.2019 року до суду надійшло клопотання від представника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить відстрочити сплату судового збору за подачу позовної заяви про застосування арешту рахунків платника податків.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області є бюджетною установою, яка утримується за рахунок державного бюджету України, а для сплати судового збору використовуються асигнування передбачені кошторисом, однак кошти на момент подання позовної заяви у позивача відсутні.

Вирішуючи клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу заяви до суду.

Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд звертає увагу, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язав забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Доводи клопотання про відстрочення від сплати судового збору не містять доказів, що підтверджують неспроможність позивача як суб'єкта владних повноважень сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі №21-5496а15.

З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення від сплати судового збору, оскільки заявником як суб'єктом владних повноважень подана до адміністративного суду позовна заява на виконання покладених на нього функцій та завдань, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення або звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк визначений судом в ухвалах від 06.02.2019 року та 18.02.2018 року.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невиконання позивачем ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 року про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст-Груп" про застосування арешту рахунків платника податків - повернути позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. ВіхроваУхвала не набрала законної сили станом на 26.02.2019 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун