Рішення № 80096297, 18.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/184/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведенні ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року , викладену у листі від 07.12.2018 року №С18567;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 21 березня 2018 року та здійснити розрахунок пенсії згідно заявлених довідок Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2018 року №12105/10/04-36-05-02-16 та №12101/10/04-36-05-02-16 у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач вийшла на пенсію за віком з 01.0.2016 року. На звернення позивача про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця, та здійснити розрахунок розміру пенсії виходячи із 60 відсотків суми заробітної плати з урахуванням усіх її складових, відповідачем відмовлено в перерахунку, оскільки відсутнє право на пенсію як державного службовця. Позивач вважає таку відмову безпідставною та протиправною, так як записами в трудовій книжці ОСОБА_2 підтверджується стаж роботи позивача на посадах державного службовця понад 20 років, що дає їй підстави для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 14.01.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 08.02.2019 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1).

31 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перевірено матеріали пенсійної справи за заявою позивача про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та встановлено, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, у зв’язку з чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

04 лютого 2019 року на виконання ухвали суду відповідачем надано копію пенсійної справи позивача.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що оскільки останній день строку ухвалення рішення – 11.02.2019 року припадає на день участі судді у семінарі, рішення ухвалено першим робочим днем судді – 18.02.2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На підставі протоколу №4618 від 06.09.2016 року позивачу призначено пенсію за віком з 01.09.2016 року.

21 березня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця. До вказаної заяви було додано довідки Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2018 року № 12105/10/04-36-05-02-16 та № 12101/10/04-36-05-02-16 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Згідно зі службовою запискою від 03.10.2018 року (повторно) Начальником відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою перевірки правильності застосування норм пенсійного законодавства направлено пенсійну справу ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зазначенням про можливість переведення ОСОБА_2 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» з 21.03.2018 року.

На заяву позивача від 31.08.2018 року про надання інформації про стан перерахунку пенсії, відповідач листом від 12.09.2018 року № С14254-18 «Про надання інформації» повідомив про те, що питання переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на сьогодні не вирішено, оскільки програмне забезпечення для даного виду перерахунку некоректно працює.

24 жовтня 2018 року позивач звернулась із заявою про надання офіційної відповіді про переведення з пенсії за віком на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», на яку 06.11.2018 року надано відповідь про те, що пенсійна справа ОСОБА_2 знаходиться на консультації у відділі контролю з додержанням законодавства з питань пенсійного забезпечення управління застосування пенсійного законодавства для прийняття відповідного рішення.

Листом від 15.11.2018 року № С 16820-18 «Про надання інформації» позивачку повідомлено, що право на проведення перерахунку пенсії згідно наданої заяви від 21.03.2018 року відсутнє.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що 21.11.2018 року відповідачем винесено повідомлення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_3 згідно заяви від 21.03.2018 року, оскільки відсутнє право на пенсію по держслужбі.

27 листопада 2018 року позивачка знову звернулася із заявою до відповідача про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця та здійснення розрахунок розміру пенсії виходячи із 60 відсотків суми заробітної плати з урахуванням усіх її складових, заявлених 21.03.2018 року та на підставі довідок Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2018 року № 12105/10/04-36-05-02-16 та № 12101/10/04-36-05-05-02-16. У разі відмови просила видати вмотивоване рішення про відмову відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 07.12.2018 року № С 18567-18 «Про відмову в перерахунку пенсії» відповідач повідомив заявницю, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. На підставі викладеного, право на проведення перерахунку пенсії згідно наданої заяви від 21.03.2018 року відсутнє.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі – Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статі 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що жінки мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону № 1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи та доводів письмового відзиву судом встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві позивача від 21 березня 2018 року, про переведення на пенсію держслужбовця відповідачем в письмовій формі з посиланням на норми законодавства і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, не видано.

Разом з тим, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу вказується відсутність права на пенсію по державній службі, а також, що посади контролюючих органів згідно з п. 343.1 ст. 343 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, то ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ,

Згідно записів Трудової книжки БТ-1 № 5805831, позивачка працювала на посадах державної служби в періоди:

- з 25.09.1987 року по 18.10.1993 року проходила військову службу в Збройних Силах (6 р. 0 міс. 24 дн.);

- з 08.12.1993 року по 15.03.1996 року на посадах економіста 1 кат., начальника відділу Дніпропетровського обласного центру зайнятості (2 р. 9 міс. 7 дн.);

- з 20.03.1996 року по 07.02.2000 року на посадах державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора (4 р. 3 міс. 9 дн.);

- з 08.02.2000 року по 28.01.2012 року на посадах старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора (11р. 11 міс. 20 дн.);

- з 01.02.2012 року по 31.08.2016 року на посадах головного державного податкового інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора (4 р. 6 міс. 30 дн.).

Всього на вказаних посадах державної служби позивачка відпрацювала 29 років 4 міс. 20 днів. (6 р. 0 міс. 24 дн.) + (2 р. 9 міс. 7 дн.) + (4 р. 3 міс. 9 дн.) + (11 р. 11 міс. 20 дн.) + (4 р. 6 міс. 30 дн.).

Згідно із записом № 10 Трудової книжки БТ-1 № 5805831, 08 липня 1994 року позивачем відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» прийнята присяга державного службовця. Присвоєний 11 ранг державного службовця.

Запис № 16 Трудової книжки БТ-1 № 5805831 підтверджує присвоєння позивачу з 27.05.1997 року спеціального звання - Інспектора податкової служби III (третього) рангу. Запис № 23 свідчить про присвоєння з 13.04.2001 року спеціального звання - Інспектор податкової служби II (другого) рангу. Згідно з записом № 24 08.10.2004 року присвоєно спеціальне звання - Інспектора податкової служби І (першого) рангу. Запис № 26 підтверджує присвоєння з 12.10.2006 року спеціального звання Радник податкової служби III (третього) рангу. Запис №31 - про присвоєння спеціального звання Радник податкової та митної справи III (третього) рангу.

Водночас, суд зауважує, що стаж роботи позивача на державній службі підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданою Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 19.03.2018 року №12105/10/04-36-05-02-16, з якою вбачається, що ОСОБА_2 працювала на посаді державного ревізора-інспектора, заробітна плата станом на березень 2018 року становить: посадовий оклад – 4800,00 грн.; надбавка за спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу: 500,00 грн.; надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 26 років) – 2400,00 грн.; усього: 7700,00 грн. На вказані види оплати праці нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2018 року №12101/10/04-36-05-02-16, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, згідно з пунктами 10.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що середній розмір надбавок, премій та за лютий 2018 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії становили: 4887,05 грн. – премія щомісячна; 2371,25 грн. – інші виплати; разом – 7258,30 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивач під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачувала за підвищеною ставкою єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, до 01 травня 2016 року визначав Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Тобто, правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

За правилами частини першої статті 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п'ята, шоста статті 15 Закону № 509-XII).

Зазначеною статтею Закону № 509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями. Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону №3723-ХІІ, зокрема стаття 37.

Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що набрав чинності з 01.01.2011 року передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Отже, оскільки позивач має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, досягла віку, що надає право на призначення пенсії державного службовця, то, відповідно до пункту 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 889-VIII, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, а тому, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», є протиправною.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Беручи до уваги, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 21.03.2018 року, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», діяв всупереч закону, тому суд вважає, що позивач, в даному випадку, має усі законні права на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв’язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведоно правомірність своїх дій та рішень щодо відмови у переведенні ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, у зв’язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до положень п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою до пенсійного органу було надано всі необхідні документи щодо переведення її на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», у зв’язку із чим, суд вважає за необхідне саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 21 березня 2018 року та здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Розподіл витрат слід здійснити у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (вул. Д. Галицького, 29/17, м. Дніпро, 49102, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведенні ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, викладену у листі від 07.12.2018 року №С18567.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_2 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з 21 березня 2018 року та здійснити перерахунок пенсії згідно заявлених довідок Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2018 року №12105/10/04-36-05-02-16 та №12101/10/04-36-05-02-16 у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (вул. Д. Галицького, 29/17, м. Дніпро, 49102, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева