Рішення № 80096141, 19.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2599/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наумчик О.О.,

представника третьої особи Бесарабчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 червня 2018 року №52/1040 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року та з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року на посаді слюсаря-ремонтника у Закритому акціонерному товаристві «Рівненський ливарний завод» (надалі - ЗАТ «Рівненський ливарний завод»); зобов'язання зарахувати вказані періоди роботи до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за результатами розгляду його заяви про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, відповідач спірним рішенням від 13 червня 2018 року відмовив у зарахуванні до пільгового стажу вказані вище періоди роботи на посаді слюсаря-ремонтника формувальної дільниці ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод» у зв'язку з тим, що у ці періоди відсутні результати атестації робочих місць за умовами праці.

З рішенням відповідача у цій частині ОСОБА_1 не погоджується та вважає, що надав документи, які підтверджують пільговий стаж на посаді слюсаря-ремонтника ливарного цеху; у трудовій книжці є записи про займану посаду та про право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 на підставі наказів про атестацію робочих місць за умовами праці; зазначена посада включена до Списку №2 виробництв, робіт, професій і показників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Проведення роботодавцем атестації робочих місць з порушенням встановлених строків не позбавляє працівника, який фактично виконував роботу на виробництві з шкідливими і важкими умовами праці, права на зарахування такого періоду роботи до пільгового стажу.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 29 грудня 2018 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, залишеної без руху, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із залученням до участі у ній третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - третя особа, Рожищенське об'єднане управління ПФУ), розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.1-1а).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує (а.с.176-180). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 працював у спірні періоди на посадах та цехах в ЗАТ «Рівненський ливарний завод», які передбачені Списком №2, але право на пільгове пенсійне забезпечення потребує документального підтвердження про атестацію робочих місць за умовами праці. Чинним законодавством встановлено обов'язок роботодавців проведення атестації робочих місць не рідше одного разу на 5 років.

Оскільки ЗАТ «Рівненський ливарний завод» припинив свою діяльність у зв'язку із визнанням його банкрутом, то питання підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, розглядалося відповідною комісією при ГУ ПФУ у Волинській області.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1, Комісія з питань підтвердження стажу роботи посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУ ПФУ у Волинській області встановила, що на підприємстві ЗАТ «Рівненський ливарний завод» атестація робочих місць проводилась декілька разів і підтверджена наказами по підприємству від 29 грудня 1999 року №35, від 17 лютого 2005 року №33 та від 17 лютого 2011 року №41. Згідно з цими наказами робоче місце позивача «слюсар-ремонтник» формувального відділення ливарного цеху атестоване. Однак дія першої атестації закінчилася 29 грудня 2004 року, наступної - 17 лютого 2010 року. Тому періоди з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року є такими, що не підпадають під дію наказів про атестацію. При цьому відповідач зазначає, що накази керівника підприємства про продовження дії атестації не мають правового обґрунтування.

Крім цього, комісією встановлено, що згідно з відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за період роботи позивача з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачені.

З наведених обставин комісія рішенням від 13 червня 2018 року №52/1040 зарахувала до пільгового стажу періоди роботи позивача, щодо яких наявні документи про атестацію його робочого місця за займаною посадою, але відмовила в зарахуванні до пільгового стажу періоди з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року та з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року, щодо яких відсутні результати атестації робочих місць.

З урахуванням наведеного вище відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В письмових поясненнях (а.с.88-90) третя особа позовні вимоги вважає безпідставними. З цього приводу зазначила, що 04 червня 2018 року позивач звернувся до Рожищенського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надав трудову книжку, витяги з наказів про проведення атестації робочих місць. Відповідно до поданих документів ОСОБА_1 працював слюсарем-ремонтником формувальної дільниці ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод», яке припинило діяльність без визначення правонаступника. За таких умов підтвердження періодів роботи, що дають право на пенсію на пільгових умовах, здійснювалося комісією при ГУ ПФУ у Волинській області. На підставі отриманих документів та рішення зазначеної комісії проведено обрахунок пільгового стажу ОСОБА_1, який становить 6 років 3 місяців 10 днів при необхідному 12 років 6 місяців. Тривалість такого стажу не дає позивачу права для виходу на пенсію у 55-річному віці, відтак рішенням Рожищенського об'єднаного управління ПФУ від 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Після надходження до суду відзиву відповідача та пояснення третьої особи ухвалою суду від 21 січня 2019 року за ініціативою суду розгляд справи призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.196).

У відповіді на відзив та на пояснення (а.с.206-212) позивач ОСОБА_1 вважає необґрунтованими доводи відповідача та третьої особи, стверджує, що атестація робочих місць на ЗАТ «Рівненський ливарний завод» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підтверджується наявність в нього пільгового стажу за спірні періоди.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.221-222) представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві.

У судовому засіданні позивач позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та на пояснення; позовні вимоги просить задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив. Представник третьої особи у судовому засіданні вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши усні пояснення учасників справи (вступне слово), дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 04 червня 2018 року звернувся до Рожищенського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надав документи про стаж - трудову книжку, документи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (а.с.107). Позивачу рекомендовано звернутися до Комісії при ГУ ПФУ у Волинській області для підтвердження стажу за період з 26 серпня 2003 року по 01 квітня 2013 року на ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105). Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Як визначено у пункті 2 Порядку, його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Комісії).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний запис про припинення юридичної особи ЗАТ «Рівненський ливарний завод» з 05 лютого 2018 року; відомості про правонаступника відсутні (а.с.154-160).

Відтак, з наведених вище підстав Комісією при ГУ ПФУ у Волинській області розглянуто заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи на ЗАТ «Рівненський ливарний завод» за період з 26 серпня 2003 року по 01 квітня 2013 року.

Комісією відповідно до записів трудової книжки, довідок від 13 лютого 2018 року №264/04-02, №265/04-02, від 17 травня 2018 року №794/04-02, копій наказів від 26 серпня 2003 року №148, від 18 серпня 2005 року №221к, від 11 червня 2007 року №154к, від 01 квітня 2013 року №101к, виданих Трудовим архівом Рівненського району, було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював з 26 серпня 2003 року по 01 квітня 2013 року слюсарем-ремонтником формувальної дільниці ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Також комісією було встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 лютого 2018 року №1004056565 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням банкрутом. Також було встановлено, що наказами по підприємству від 29 грудня 1999 року №35, від 17 лютого 2005 року №33 та від 17 лютого 2011 року №41 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством» підтверджено право на пенсію по Списку №2 слюсаря-ремонтника формувальної діяльності ливарного цеху.

Рішенням комісії при ГУ ПФУ у Волинській області від 13 червня 2018 року №52/1040 зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26 серпня 2003 року по 28 грудня 2004 року, з 17 лютого 2005 року по 16 лютого 2010 року, з 17 лютого 2011 року по 28 лютого 2012 року - за фактичною тривалістю. Разом з тим, відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року, з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року, по яких відсутні результати атестації робочих місць за умовами праці (а.с.20). Про таке рішення позивач повідомлений листом ГУ ПФУ у Волинській області від 19 червня 2018 року №4855/02-38 (а.с.21).

Частково не погоджуючись із цим рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до пункту 1, підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». У Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 1994 року, металообробку ливарного виробництва віднесено до виробництв з шкідливими і важкими умовами праці (пункт 1 розділу ХІV «Металообробка»), тут же зазначена посада «слюсар-ремонтник» - позиція 2150100а-18559. Аналогічні виробництво та посаду містить Список №2 2003 року (пункт 1 розділу ХІV «Оброблення металу», позиція 14.1а «слюсар-ремонтник»).

Як передбачено пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (з наступними змінами та доповненнями) установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 60, ст. 2044), а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Для підтвердження права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач подав трудову книжку. Як вбачається із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.14-16), довідки Трудового архіву Рівненського району Рівненської районної ради Рівненської області від 13 лютого 2018 року №265/04-02 (а.с.168), позивач ОСОБА_1 у період 26 серпня 2003 року прийнятий слюсарем-ремонтником на термообрубне відділення ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод»; 18 серпня 2005 року позивач переведений слюсарем-ремонтником формувального відділення ливарного цеху; 01 квітня 2013 року він звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства. Отже, ОСОБА_1 з 26 серпня 2003 року з по 01 квітня 2013 року безперервно працював слюсарем-ремонтником термообрубної дільниці ливарного цеху, формувальної відділення (дільниці) ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод», тобто працював із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Крім трудової книжки ОСОБА_1 подав також довідки-роз'яснення ЗАТ «Рівненський ливарний завод» від 07 квітня 2011 року №60/49 щодо уточнюючих довідок про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах працівникам ливарного виробництва підприємства, стосовно структури ливарного виробництва на підприємстві (а.с.161), архівну довідку Трудового архіву Рівненького району Рівненської області від 13 лютого 2018 року №264/04-02 про відпрацьовані дні (а.с.169), копії архівних документів про прийом на роботу, про присвоєння розрядів (а.с.171-174), що були предметом дослідження відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1

Суд погоджується із доводами відповідача та третьої особи, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місці, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Судом також встановлено, що на ЗАТ «Рівненський ливарний завод» атестацію робочих місць за умовами праці проведено згідно з наказами від 29 грудня 1999 року №35 (вперше), а потім згідно з наказами від 17 лютого 2005 року №33 та від 17 лютого 2011 року №41«Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством» (а.с.33-37,40-44,48-51), якими було затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списків №1 та №2, зокрема, за Списком №2 - слюсар-ремонтник ливарного цеху (у тому числі термообрубна та формувальна дільниці). Записи про проведення атестації робочого місця на підставі наведених наказів внесені у трудову книжку позивача (а.с.14-16).

Крім того, судом встановлено, що наказами ЗАТ «Рівненський ливарний завод» від 01 грудня 2004 року №288 продовжено термін діючої атестації робочих місць за умовами праці до 28 лютого 2005 року (а.с.67), а наказом від 17 лютого 2010 року №64 продовжено термін діючої атестації робочих місць за умовами праці до 18 лютого 2011 року (а.с.38).

Згідно із пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок № 442), атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Правова позиція відповідача полягає у тому, що періоди між атестаціями з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року, з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року не можуть бути зараховані до пільгового стажу позивача. При цьому, відповідач вважає, що накази про продовження терміну діючих атестації робочих місць за умовами праці не є належним доказом на підтвердження атестації робочих місць.

Суд звертає увагу, що приймаючи накази від 01 грудня 2004 року №288 та від 17 лютого 2010 року №64 про продовження терміну дії атестації робочих місць за умовами праці до 28 лютого 2005 року та до 18 лютого 2011 року відповідно, підприємство посилалося на наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року №205 «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках». Ним обумовлено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку №442. При цьому має бути затверджений наказом по підприємству за узгодженням з місцевою державною експертизою умов праці, головним державним санітарним лікарем, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий режим роботи, та з виборним органом профспілкової організації і уповноваженим трудового колективу підприємства з питань охорони праці план-графік проведення атестації цих робочих місць у повному обсязі при поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства, але не пізніше як через рік, за рахунок фонду охорони праці або інших коштів підприємства.

Тобто, на час видачі наказів від 01 грудня 2004 року №288 та від 17 лютого 2010 року №64 було правове обґрунтування для продовження дії атестації робочих місць за певних умов. В матеріалах справи є погодження державної експертизи умов праці про продовження на три місяці терміну діючої атестації, результати якої затверджено наказом від 01 грудня 2004 року №288 (а.с.47).

Разом з тим, у даному випадку суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року в справі № 21-307а14, постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №352/547/16-а, від 03 травня 2018 року у справі №352/1840/14-а, від 18 вересня 2018 року в справі №345/3301/17, відповідно до яких якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працював за професією, пільговий характер роботи якої в подальшому підтвердився проведеною атестацією, та продовжив роботу за цією ж професією після проведення атестації, суд дійшов висновку, що спірні періоди з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року, підлягають зарахуванню до пільгового стажу, оскільки чергова атестація хоч і була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 строків, однак працівник до її проведення безперервно виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами попередньої атестації.

Не є обґрунтованим висновок в рішенні відповідача від 13 червня 2018 року №52/1040 про відмову у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року через відсутність атестації робочого місця за умовами праці. Як уже суд зазначав, на підставі наказу по підприємству від 17 лютого 2011 року №41 (а.с.33) посада слюсаря-ремонтника ливарного цеху на ЗАТ «Рівненський ливарний завод» атестована. Цей наказ досліджувався відповідачем, оскільки посилання на нього є у спірному рішенні. З огляду на це такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам та є помилковим.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року через те, що згідно з відомостями в системі персоніфікованого обліку ЗАТ «Рівненський ливарний завод» як страхувальником не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Такі мотиви у рішенні відповідача від 13 червня 2018 року №52/1040 не вказані, а тому судом відхиляються.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є обов'язковою умовою віднесення періоду роботи до пільгового відповідно до статті 114 Закону №1058-IV, крім того, обов'язок сплати таких внесків покладається на роботодавця, а не на працівника. При цьому згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07 лютого 2019 року №1127/06 (а.с.219), страхувальником ЗАТ «Рівненський ливарний завод» подавалися звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2012 року - квітень 2013 року. На момент передачі заборгованості до ДФС станом на 30 вересня 2013 року недоїмка з єдиного соціального внеску по підприємству становила 2825320,23 грн. Борг списано згідно з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 березня 2018 року у справі №5019/2862/11 про визнання підприємства банкрутом.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством-страхувальником не сплачено страхові внески, оскільки відповідальність за їх несплату несе не застрахована особа, а страхувальник - підприємство, в якому працювала ця застрахована особа. Усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником - ЗАТ «Рівненський ливарний завод» - свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, а наявність заборгованості цього підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених трудовою книжкою та документами щодо атестації робочого місця за умовами праці, описаних вище.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи на посаді слюсаря-ремонтника ливарного цеху ЗАТ «Рівненський ливарний завод» з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року, з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, взаємопов'язані позовні вимоги є підставними та їх слід задовольнити

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в сумі 1409,60 грн. згідно із квитанцією від 10 грудня 2018 року №0.0.1206978457.1 (а.с.2), який, як встановлено випискою від 12 грудня 2018 року (а.с.77), був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому суд звертає увагу, що згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання даного позову немайнового характеру із двома взаємопов'язаними вимогами (основною та похідною) позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн., оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов'язання вчинити дії як наслідок протиправності цього рішення. Тобто, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. (а.с.2). Решта суми сплаченого судового збору може бути повернута позивачеві в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45100, Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Шевченка, 89, ідентифікаційний код юридичної особи 40378680) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13 червня 2018 року №52/1040 про розгляд заяви ОСОБА_1 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2, періодів роботи з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року та з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року на посаді слюсаря-ремонтника у Закритому акціонерному товаристві «Рівненський ливарний завод».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди його роботи з 29 грудня 2004 року по 16 лютого 2005 року, з 17 лютого 2010 року по 16 лютого 2011 року та з 29 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року на посаді слюсаря-ремонтника у Закритому акціонерному товаристві «Рівненський ливарний завод».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 25 лютого 2019 року