Рішення № 80092949, 26.02.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4426/17

Провадження № 2/644/52/19

26.02.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Ілова А.В., Ступницького К.В.,

позивача ОСОБА_1,

Представника позивача ОСОБА_2,

Законного представника відповідача ОСОБА_3.,

Представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання родинних відносин, 3-я особа у справі приватний нотаріус ХМНО Коляда Ю.С., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.07.2017 року звернувся до суду із позовом про визнання родинних відносин. Просив суд постановити рішення, яким визнати родинні відносини між померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився м.Шепетівка Хмельницької області, та на день смерті був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та встановити, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_1. В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований та проживав на день смерті по АДРЕСА_1. Він подав заяву про прийняття спадщини, а 03.12.2016 року приватний нотаріус повідомила його про те, що ним не було надано документ, яким підтверджується родинний зв'язок з померлим, зазначивши, що таким документом є свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копія актового запису, копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту родинних відносин. Зазначав, що його мати та батько, померлий ОСОБА_6, на день його народження проживали спільно, вели спільне господарство, але не перебували у офіційному шлюбі, не здійснювали реєстрацію своїх відносин в органах РАЦСу. При заповненні його свідоцтва про народження, мати вказала в графі «батько» своє прізвище, а ім'я та по-батькові ОСОБА_6. Факт проживання спільно підтверджується показаннями свідків. Оскільки документи містять певні розбіжності, які завадять можливості вважати їх безспірним доказом родинних та інших відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, тобто між ним та його померлим батьком, він змушений звернутись до суду. Право на спадкування оспорюється ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Законним представником відповідача, представником відповідача було подано заперечення проти позову, письмові пояснення за позовом. В обґрунтування заперечень представник посилалась на те, що позовна заява не підлягає задоволенню. Спір повинен вирішуватись за нормами Кодексу про шлюб та сім'ю, а саме відповідно до ст.53 КпШС, враховуючи дату народження позивача. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис батька дитини у книзі реєстрації народжень за вказівкою матері, що передбачено ст.55 ч.2 КпШС. Будь-яких доказів про те, що запис в графі батько про народження позивача був проведений за вказівкою матері, про відсутність спільної заяви батьків, позивачем не надано. Окрім того, згідно до ст.53 КпШС підставою встановлення батьківства є фактичні дані про спільне проживання, ведення господарства батьками дитини, до її народження, або докази, які достовірно підтверджують визнання батьківства. З 1995 року вона була знайома, з серпня 1999 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках, а з 23.08.2003 року по 30.06.2011 року перебувала у шлюбі із померлим ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_5. За весь час знайомства та спільного проживання ОСОБА_6 ніколи не повідомляв її про існування іншої дитини, не повідомляв про ОСОБА_7, з якою у нього нібито були інтимні стосунки. Їй відомо, що ОСОБА_6 перебував в шлюбі із ОСОБА_8, шлюб з якою був розірваний 11.09.1986 року, з осені 1986 року по лютий 1999 року він проживав протягом 13 років без реєстрації шлюбу із жінкою на ім'я ОСОБА_9. Дітей у нього від стосунків з даними жінками не було. До 1992 року чоловік постійно проживав в квартирі за адресою АДРЕСА_1, де доглядав за ОСОБА_10., яка була інвалідом 1 групи, а після її смерті отримав цю квартиру та оформив приватизацію. Під час їх знайомства ОСОБА_6 постійно казав про те, що хочу дитину, але стверджував, що він безплідний, оскільки в дитинстві переніс захворювання від якого ледве не помер. Через 4 роки спільнго проживання вона завагітніла, ОСОБА_6 неодноразово висловлював свої сумніви з приводу батьківства та в 2011 році звернувся для проведення експертизи, було підтверджено його батьківство. Ніколи за весь час спілкування як з ОСОБА_6., так з його друзями, знайомими, вона ніколи не чула про існування інших дітей, окрім того, сам ОСОБА_6 тривалий час вважав себе безплідним. В 2012 році ОСОБА_6 повідомляв її про те, що до нього звернувся якийсь хлопець та повідомив, що він нібито його син, за прізвищем, яке називав хлопець, знав одногрупницю, але це було в 80-82 роках, сином його не визнавав, казав, що буде спілкуватись як із приятелем, оскільки у хлопця нещодавно померла мати. Посилалась на те, що ОСОБА_6 за життя був дуже недовірливий, обережний, та перевірив би факт батьківства. Після смерті ОСОБА_6 до неї звертався позивач та пропонував продати квартиру, що є спадковою, гроші поділити навпіл, вона не погодилась, оскільки будь-яких доказів батьківства останній не надав, в подальшому погрожував витратами на адвоката.

Представником позивача ОСОБА_11 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про визнання батьківства, оскільки позивач ОСОБА_1 стверджує, що він дізнався про те, що ОСОБА_6 є його батьком у 2014 році, а тому строк встановлений в 1 рік з моменту коли він дізнався про батьківство до моменту звернення до суду із позовом сплив.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, встановити факт родинних відносин між ним та померлим ОСОБА_6., встановити, що вони є батьком та сином. Позивач пояснив, йому відомо, що батько та мати не реєстрували шлюб для того щоб отримати окремі квартири, окрім того, батько доглядав літню жінку, але з нею не жив. Фактично батьки проживали спільно в період з 1980 року по 1989 рік, на момент його народження батько проживав із мамою. В 1991-1992 році батько приходив по вихідним, мати повністю йому довіряла, вони ходили на річку, їздили на пікніки. На той момент у них не було фотоапарату, та взагалі він не любить фотографуватись. Мати за життя була проти його спілкування із батьком, фактично не спілкувались з 1995 по 2014 рік. В січні 2014 року померла мати та через тиждень ОСОБА_6 подзвонив та запропонував зустрітись, під час зустрічі батько просив вибачення, казав що мати була проти спілкування, в подальшому зустрічались кожного місяця в кафе, один раз батько покликав його додому, але там вони були лише вдвох, один раз зустрічались у Макдональдзі, там батько познайомив його із братом ОСОБА_5, до смерті батька вони бачились саме один раз, а після смерті ОСОБА_5 сам добавився до нього у соціальній мережі у друзі. Вдома у нього батько ніколи не був.

Законним представником відповідача, представниками відповідача в судовому засіданні доводи викладені в запереченнях та письмових поясненнях підтримані, просили в задоволенні позову відмовити. Суду законний представник відповідача пояснила, що була знайома з ОСОБА_6. з 1995 року, на той момент він проживав спільно із ОСОБА_9, одружуватись не хотів, оскільки був неприємний досвід із ОСОБА_8, колишньою дружиною. Коли народився ОСОБА_5, ОСОБА_6 сумнівався у батьківстві, оскільки від інших стосунків дітей не було та він вважав себе безплідним. Він провів тест ДНК, чим її образив, в 2011 році перестали проживати спільно, але підтримували стосунки. ОСОБА_6 дуже любив ОСОБА_5, проводив з ним багато часу, брав його з собою. Дійсно ОСОБА_6 повідомляв їй, що до нього звернувся хлопець, який стверджував, що він нібито його син, знає що вони бачились тричі, на її запитання чи не бажає ОСОБА_6 оформити заповіт, той відповів, що нічого не буде, оскільки цей хлопець йому ніхто, додому він його ніколи не приводив. Коли ОСОБА_6 помер, вона та ОСОБА_5 дзвонили по всіх номерах в телефоні, саме так ОСОБА_1. дізнався про смерть, але на похованні не був, приїхав лише 40 днів до кафе.

В подальшому законним представником відповідача було подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Неповнолітнім відповідачем ОСОБА_5 подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

3-ю особою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляда Ю.С. подано заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень не має, у висновках покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивачем заявлено вимоги про встановлення факту родинних стосунків, що померлий ОСОБА_6 є його рідним батьком. При цьому позивач посилається за змістом позову на ч.2 ст.125 СК України, що регламентує визначення батьківства.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Харків, батьками позивача зазначено - «батько» - ОСОБА_12, «мати» - ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.6). Із змісту копії витягу з актового запису про реєстрацію народження позивача вбачається, що державна реєстрація проведена відповідно до вимог частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.11).

29.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Коляди Ю.С. про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Шепетівка Хмельницької області, та на день смерті був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с.9).

Подана заява була долучена до відкритої 31.08.2016 року спадкової справи №13/2016, та позивачу було доведено до відома про необхідність надання доказу родинних відносин із померлим, в тому числі копії рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту родинних відносин. Роз'яснено, що у разі неподання відповідного документу, що підтверджує факт родинних відносин з померлим, йому буде відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, про що свідчить копія відповіді нотаріуса (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Харків, батьками позивача зазначено - «батько» - ОСОБА_6, «мати» - ОСОБА_3, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.41).

Відповідно до копії договору дарування від 21.11.2003 року ОСОБА_6 подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.47).

За даними трудової книжки в період з 26.11.1986 року по 31.12.1989 року ОСОБА_6 працював на УкрНИИМаш м.Харків (а.с.48-53).

26.04.1986 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6. та ОСОБА_8., а 11.09.1986 шлюб між ними був розірваний, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу, відповідь Шепетівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Хмельницькій області (а.с.56, 176).

26.09.1986 року ОСОБА_6 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, та був знятий з реєстрації в квартирі 30.08.2016 року у зв'язку із смертю, про що свідчить повідомлення КП «Жилкомсервіс» (а.с.84). Відповідно до копії витягу з протоколу №20 рішення 377-34 від 06.10.1992 року ОСОБА_6 у складі родини з двох осіб, а саме з ОСОБА_10., звертався із проханням про визнання його наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.55).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_10., про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.54).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 07.12.1998 року ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Відповідне право було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. (а.с.57).

Стороною відповідача було надано фотознімки із зображенням ОСОБА_6 на відпочинку в Приморську 1985 року, весіллі 26.04.1986 року, з ОСОБА_8, під час проведення дозвілля з ОСОБА_9 в період з 1986 року по 1989 рік (а.с.69-71). Копії листівок від 30.06.1987 року про привітання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.73-75). Копію записів ОСОБА_6 із зазначенням дат в його житті, в тому числі 1984 році - зустріч з ОСОБА_8, 1986 рік весілля з ОСОБА_8, влаштування на роботу.

В ході розгляду справи за клопотанням сторін було допитано свідків. Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ОСОБА_6 та мати позивача ОСОБА_7 до народження ОСОБА_1 проживали спільно протягом 5 років та після народження ОСОБА_1 ще близько 2 років. Із матір'ю позивача була знайома ще з 1980 року, працювали на ХПКО «Большевик», часто пересікались по роботі, були подругами. З ОСОБА_6. познайомилась коли він приходив до ОСОБА_7 у гуртожиток на Новий рік в 1980 році, на той момент він навчався в Автодорожному інституті, проживав в гуртожитку на АДРЕСА_2, деякий час проживав с ОСОБА_7 в гуртожитку, потім в 1985 році вони переїхали до сімейного гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, а потім ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винаймали будинок на Журавлівці. Наполягала на тому, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були в близьких стосунках вже з 1980 року. Зазначала, що ОСОБА_6 не заперечував, що ОСОБА_1 його син, з пологового будинку він його не забирав, оскільки ОСОБА_7 виписали на 1 день раніше, він про це не знав, був у батьків, не встиг, але після народження сина ще 2 роки жили спільно. Спільно купували дитячу коляску, кроватку, софу, диван, телевізор, сервант, про покупки знає зі слів ОСОБА_7. ОСОБА_7 перебувала на обліку, як мати одиначка, розраховувала отримати в пільговій черзі окремо квартиру, не хотіла розписуватися з батьком ОСОБА_1. Пояснювала, що після того, як батьки ОСОБА_1 перестали проживати спільно, ОСОБА_6 фінансово допомагав, приносив подарунки, приходив на День народження, на Новий рік, в Гідропарк, це відбувалось навіть коли ОСОБА_1 вступав до інституту. В 1991-1992 роках ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перестали спілкуватись, саме ОСОБА_7 заборонила. Фотографій у неї немає, фотоапарату у неї не було. Посилалась на те, що ОСОБА_6 вів подвійне життя, не любив коли його контролюють, знає, що він перебував у шлюбі, але це не впливало на його спілкування з ОСОБА_7. Знає, що вони їздили до батьків ОСОБА_7 на Західну Україну до народження дитини на 2 тижні. ОСОБА_1 знав, що ОСОБА_6 його батько, але вони з ним не спілкувались. Після смерті матері вона порадила ОСОБА_1 подзвонити батькові.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_6 бачив 2 рази на дні народження позивача ОСОБА_1, з яким підтримує дружні стосунки. ОСОБА_1 їх познайомив, запросив його як батька, під час застілля ОСОБА_6 йому казав, що дійсно мав стосунки із мамою ОСОБА_1, але саме вона була проти спілкування, ніхто не мав на неї впливу. Знає, що ОСОБА_5 це брат ОСОБА_1, ОСОБА_6 казав, що у нього два сина. В 2012 році на весіллі ОСОБА_1 ОСОБА_6 не було, мати не дозволила запросити батька. Лише після її смерті ОСОБА_1 почав спілкуватись.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є тещею позивача ОСОБА_1, з ОСОБА_6. познайомилась 10.04.2014 року на дні народження зятя, в кафе, він прийшов з букетом, сам казав, що є батьком ОСОБА_1. Під час спілкування зазначав, що у нього було багато помилок у молодості, мав стосунки з матір'ю ОСОБА_1, але вона мала на нього образу та забороняла спілкування, коли казав тост, жалкував про втрачений час, казав, що гордиться сином. Знала за життя мати ОСОБА_1, це була дуже вольова жінка, розповідала, що жила з батьком ОСОБА_1 деякий час. В 2012 році вона пропонувала матері ОСОБА_1 покликати батька на весілля, але вона була проти. Померлого ОСОБА_6 бачила на двох днях народження в 2014 році та в 2016 році, фотографії не збереглися, поламався фотоапарат.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він знайомий був із ОСОБА_6. з 1981 року, проживали поряд в гуртожитках, навчались в інституті. ОСОБА_6 був головою студентської ради, у нього була окрема кімната в гуртожитку по АДРЕСА_4, там він проживав до закінчення інституту в 1985-1986 році. Наполягав на тому, що жити в іншому місці ОСОБА_6 не міг, оскільки голова студради це друга людина після коменданта гуртожитку, він був зобов'язаний слідкувати за порядком. Після закінчення інституту також спілкувались, він був знайомий з кумами ОСОБА_6. Знає, що деякий час ОСОБА_6 проживав з жінкою, яку звали ОСОБА_7. Також, ОСОБА_6 проживав у бабусі, яку доглядав за квартиру. З 2013 року працювали на одному підприємстві. Завжди казав лише про сина ОСОБА_5, його фотографія у ОСОБА_6 була на роботі. Під час традиційних відвідувань бані ОСОБА_6 був завжди із сином ОСОБА_5. Двічі ОСОБА_6 йому казав про хлопця його знайомої, був здивований тим, що той повідомив нібито він є його батьком. Також, ОСОБА_6 казав про одну зустріч з хлопцем в 2015 році. Особисто ОСОБА_1 не знав, ОСОБА_6 їх не знайомив, сином його не називав.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_6 знала з 2001-2002 року, вони об'єднані хобі відпочинку на природі у літньому таборі. Спочатку ОСОБА_6 приїздив на відпочинок з дружиною ОСОБА_9, потім з нею він розлучився та почав приїжджати із іншою дружиною, також ОСОБА_7. Коли народився ОСОБА_5, ОСОБА_6 змінився, став дуже відповідальним, казав, що сина чекав 45 років, що це є спадкоємець, завжди був із сином. ОСОБА_6 був дуже дружнім, виїжджали на природу, спілкувались, був дуже відкритим, казав, що вважав себе безплідним до того, як народився ОСОБА_5, інших дітей у нього немає, це єдиний син. ОСОБА_5 проживав із мамою, але дуже часто ОСОБА_6 приїжджав із сином. Він розповідав, що до нього звернувся хлопець, нібито розшукував батька, мати померла та він може йому допомогти, він казав про нього саме як про сина однокурсниці. З ОСОБА_1 він її не знайомив, прізвище ОСОБА_1 жодного разу вона від нього не чула. Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що із ОСОБА_6. була знайома з 1996 року, познайомились на відпочинку на річці, підтримувала дружні стосунки, ОСОБА_6 дуже любив фотографувати. Знала від ОСОБА_6, що в його житті було три знакові жінки, ОСОБА_8, з якою зустрічався біля двох років, а потім в 1986 році одружились та в той же рік розлучились, потім була ОСОБА_9, вони познайомились в 1986 році та прожили до 1999 року, тобто 13 років проживали в квартирі на АДРЕСА_1 з ОСОБА_10, яку він доглядав, жили в квартирі в трьох. Під час проживання із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дітей у ОСОБА_6 не було, він вважав, що не може мати дітей. Потім була ОСОБА_7, мати ОСОБА_5. Дуже багато розповідав про студентство, друзів, але ніколи від нього не чула про ОСОБА_7. Підтвердила, що на фотознімках в справі ОСОБА_6 з ОСОБА_9, яку знала особисто, спілкувались з нею, дивилась фотографії. Також свідок пояснила, що ОСОБА_6 мав сумніви щодо батьківства відносно ОСОБА_5, казав що зробив тест ДНК, що підтвердив батьківство. Про період життя ОСОБА_6 з 1982 по 1996 рік їй особисто нічого не відомо, знає це зі слів померлого. Зі слів померлого їй стало відомо, про звернення до нього хлопця, який нібито стверджував, що його мати повідомила йому про батьківство. Казав, що хлопцю потрібно спілкування, зустрічався нібито з ним 2 рази, та ще раз у Макдональдзі, але спеціально чи випадково не знає, але ніколи не казав про цього хлопця ,як про сина, казав, що у нього є лише один син ОСОБА_5. Як встановлено в ході розгляду справи, позивач народився в період дії Кодексу про шлюб та сім'ю України, який регламентував на той період встановлення походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі. Так, відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Згідно ж положень ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. Як вбачається з копії актового запису про народження позивача запис про батька вчинений відповідно до вимог ст.135 СК України. Відповідно до ч.1 ст.135 СК України визначено, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом критично оцінюються покази свідка ОСОБА_14., оскільки в ході пояснень свідок зазначала, що батьки ОСОБА_1 проживали спільно років 5 до народження ОСОБА_1 та 2 роки після, тобто з 1983 по 1990 рік, але ці покази суперечать отриманим в ході розгляду іншим доказам, в тому числі щодо перебування ОСОБА_6 в шлюбі в 1986 році, щодо спільного проживання в гуртожитку на АДРЕСА_3, з 1983 року, тоді як переїзд в даний сімейний гуртожиток саме за поясненнями свідка відбувався в 1985 році, а з 1986 по 1992 рік ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав в квартирі з ОСОБА_10., по АДРЕСА_1, за якою здійснював догляд, окрім того, свідок посилалась на те, що ОСОБА_1 не спілкувався з батьком, в той же час пояснювала, що батько зустрічався із сином на дні народження, Новий рік та допомагав фінансово.

Покази свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18., ОСОБА_19 повністю узгоджуються із наявними в матеріалах справи письмовими доказами щодо навчання, реєстрації місця проживання, вступу у шлюб, розірвання шлюбу, народження ОСОБА_5, окрім того, покази послідовно викладають обставини життя ОСОБА_6 починаючи з 1980 року по день смерті з різних джерел, від особи, що проживала із померлим в гуртожитку під час навчання в навчальному закладі та спільно працювала, від особи, яка спільно проводила дозвілля, знала двох дружин, від особи, що мала спільне захоплення туризмом, під час проведення часу у таборі, спілкувались. Обставини життя також підтвердженні наданими фотознимками.

Судом приймаються покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, про те, що ОСОБА_6 був присутній двічі під час дня народження ОСОБА_1 в 2014 році та в 2016 році, але при цьому, свідки зазначали, що померлий під час застілля казав про ОСОБА_1, як про сина, будь-яких інших обставин, які б свідчили про визнання ОСОБА_6. батьківства, не було наведено, фотознімків під час проведення дозвілля не надавалось, навіть враховуючи, що померлий захоплювався фотографією.

В ході розгляду справи за клопотанням сторони позивача було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, але експертиза не була проведена, оскільки для відбору порівняльних зразків до експертної установи не з'явився неповнолітній ОСОБА_5.. Як вбачається із змісту поданої заяви законним представником відповідача дійсно для відбору зразків для проведення експертизи вона із неповнолітнім сином не прибула, у зв'язку із неможливістю відриву сина від навчального процесу. Також зазначала, що вважає недоцільним проведення даної експертизи, оскільки суд повинен враховувати інтереси дитини, та не порушувати його права, вважала, що у позивача було достатньо часу та засобів для захисту свого права ще за життя ОСОБА_6. Позивач та представник позивача просили врахувати дану відмову від проходження експертизи на їх користь та вважати доведеним факт спорідненості. Відповідно до вимог ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Враховуючі встановленні в ході розгляд справи правовідносини між сторонами, суд вважає, що підстав для визнання факту спорідненості за для встановлення якого було призначено експертизу, не вбачається.

Тобто, після смерті ОСОБА_7 з січня 2014 року позивач почав спілкуватись із ОСОБА_6., що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за два с половиною роки спілкування будь-яких дій, які б свідчили про визнання померлим свого батьківства в порядку передбаченому ст.128 СК України, вжито не було. Заяв про визнання батьківства, ані до органів реєстрації, ані до суду померлим ОСОБА_6., позивачем ОСОБА_1 не подавалось. З урахуванням показів свідків, встановлено, що за весь час спілкування після смерті ОСОБА_7 позивач зустрічався із ОСОБА_6. тричі, один раз під час зустрічі був присутній ОСОБА_5. Доказів зустрічей щомісяця в ході розгляду справи не встановлено. Також, не встановлений факт батьківства померлого ОСОБА_6 відносно позивача відповідно до положень ст. 130 Сімейного кодексу України. Позивач в судовому засіданні наполягав на тому, що ним заявлено вимоги про встановлення родинних стосунків, а окремих позовів до суду про встановлення батьківства ним не подавалось. Враховуючі, що в рамках справи заявлено вимоги саме щодо встановлення родинних стосунків, суд вважає, що в даному випадку з урахуванням правовідносин, що виникли між сторонами, підстав для застосування строків позовної давності за заявою законного представника відповідача не вбачається. Вимог про встановлення батьківства позивачем не заявлялось. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 51, 53,55 КпШС, ст.ст. 121, 128, 130 СК України, ст.ст. 12, 76, 81, 90, 95, 109, 141, 264-268, п.15.5. розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання родинних відносин, 3-я особа у справі приватний нотаріус ХМНО Коляда Ю.С., - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений 26.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, проживає АДРЕСА_5.

Представник позивача за договором ОСОБА_2, місцезнаходження АДРЕСА_6.

Відповідач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає АДРЕСА_1, законний представник неповнолітнього відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає АДРЕСА_1.

Представники відповідача за довіреностями ОСОБА_4, АДРЕСА_7, ОСОБА_20, АДРЕСА_8, ОСОБА_21, АДРЕСА_9, ОСОБА_22, АДРЕСА_10.

3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коляда Юлія Сергіївна, місце знаходження АДРЕСА_11.

Головуючий: суддя О.В.Бугера