Вирок № 80091382, 26.02.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 26.02.2019

ЄУ № 420/122/18

Провадження №1-кп/420/23/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретарів судових засідань Колесник Г.О., Сіренко А.В.,

прокурорів Мукбаніані Д.В., Білик О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3, захисника обвинуваченого - Гіммельфарба С.О., потерпілого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новопсков кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130510000406 від 28.10.2017 за обвинуваченням :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Заайдарівка Новопсковського району Луганської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2017 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебував біля свого двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 де розмовляв з ОСОБА_5, з яким у нього раніше склалися неприязні відносини. В ході розмови між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_3, діючи умисно та протиправно наніс ОСОБА_5 два удари кулаком правої руки по голові, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, посттравматичної сенсоневральної туговухості першого ступеню зліва, які згідно висновку експерта № 109 від 22.11.2017 за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та ознак небезпеки для життя та здоров'я в момент спричинення не мають.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому йому злочині не визнав і пояснив суду, що 27.10.2017 до його будинку приїхав ОСОБА_5 з приводу з'ясування відносин щодо спірного майна, та під час розмови між ними виник конфлікт, в ході якого він відштовхнув ОСОБА_5 рукою, після чого ОСОБА_5 сів до автомобіля та поїхав. Ніяких тілесних ушкоджень він йому не завдавав, ОСОБА_5 тримався на ногах та свідомості не втрачав. Цивільні позови про відшкодування шкоди не визнає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини в інкримінованому йому злочині, його вина була підтверджена в ході судового розгляду на підставі показань потерпілого, свідків та інших зібраних у встановленому порядку доказів, досліджених в судовому засіданні, які є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 27.10.2017 він разом з дільничним інспектором ОСОБА_9. приїхали до будинку ОСОБА_3, з метою з'ясування питань щодо його майна, яке ОСОБА_3 безпідставно утримує у себе та не повертає. Під час розмови у них виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3, погрожуючи йому, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс йому два удари кулаком по голові. З приводу отриманих тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Новопсковського РТМО з 27.10.2017 по 06.11.2017. Після отриманих тілесних ушкоджень його часто турбують головні болі. Наполягає на суворому покаранні обвинуваченого ОСОБА_3 та на відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди. На сьогоднішній день обвинувачений навіть не вибачився перед ним.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він працює дільничним інспектором сектору превенції Новопсковського ВП. 27.10.2017 до нього звернувся ОСОБА_5 з питанням допомогти вирішити конфліктну ситуацію між ним та ОСОБА_3 з приводу повернення обладнання, оскільки останній безпідставно утримує належне йому обладнання у себе. З вказаною метою вони прибули до будинку ОСОБА_3І в с.Заайдарівка Новопсковського району. Під час розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_3 останній, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс ОСОБА_5 удар в ліву сторону обличчя, а потім знову прослідував другий удар в губу. Під час конфлікту він намагався їх розвести в інші боки. Після чого, вони з ОСОБА_5 сіли до автомобілю та поїхали до Новопсковського ВП, де ОСОБА_5 написав заяву про завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Потім ОСОБА_5 пояснив, що погано себе почуває, скаржився на запаморочення та головний біль, а також у нього була розсічена губа.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона працює лікарем сімейної медицини Новопсковського РТМО. ОСОБА_5 був доставлений працівниками поліції до приймального відділення Новопсковського РТМО та скаржився на головний біль, зниження слуху, підвищений тиск. ОСОБА_5 була надана первинна медична допомога, було виявлено зниження слуху на ліве вухо, набряк в області лівої сторони обличчя, набряк губи. На час обстеження ОСОБА_5 перебував в тверезому стані. Також свідок пояснила, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Новопсковського РТМО у період з 27.10.2017 по 06.11.2017.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що судово-медичні експертизи по даному кримінальному провадженні були проведені на підставі постанови слідчого. Слідчим були надані всі необхідні докази, зокрема історія хвороби на ім'я ОСОБА_5, яких було достатньо для проведення експертизи. Під час проведення експертизи самостійно ним збір доказів не здійснювався.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується письмовими доказами - матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2017 прийнято усну заяву від ОСОБА_5 про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3

З висновку експерта № 109 від 17.11.2017 судово-медичної експертизи вбачається, що струс головного мозку, посттравматична сенсоневральна туговухість 1 ст. зліва за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказані ушкодження могли утворитися від удару тупого твердого предмету в строк, який відповідає даті правопорушення, т.б. 27.10.2017.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 23.11.2017 за участю ОСОБА_5, вбачається, що під час слідчого експерименту ОСОБА_5 розповів про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень 27.10.2017 ОСОБА_3, та за допомогою статиста показав, яким чином та куди ОСОБА_3 наніс йому удари.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2017 за участю свідка ОСОБА_12 вбачається, що під час слідчого експерименту ОСОБА_12 розповів про обставини нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 27.10.2017 ОСОБА_3, та за допомогою статиста показав, яким чином та куди ОСОБА_3 наніс удари ОСОБА_5

З протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2017 за участю ОСОБА_3 вбачається, що під час слідчого експерименту ОСОБА_3 розповів про обставини конфлікту між ним та ОСОБА_5 27.10.2017, та за допомогою статиста показав, яким чином він відштовхнув ОСОБА_5, а також пояснив, що ніяких тілесних ушкоджень він ОСОБА_5 не завдавав.

З висновку експерта № 118 від 11.12.2017 судово-медичної експертизи вбачається, що струс головного мозку, посттравматична сенсоневральна туговухість 1ст. зліва за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказані ушкодження могли утворитися від удару тупого твердого предмету в строк, який відповідає даті правопорушення, т.б. 27.10.2017. Вказані ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вказували ОСОБА_5 та ОСОБА_12 під час слідчого експерименту та допиту в якості потерпілого та свідка. Малоймовірно, щоб ушкодження, виявлені у ОСОБА_5, могли утворитися при обставинах, які зазначає ОСОБА_3, під час проведення слідчого експерименту.

Давши оцінку дослідженим доказам, суд визнає показання потерпілого і свідків достовірними.

Невизнання обвинуваченими своєї вини суд вважає способом захисту, та способом ухилення від покарання або пом'якшення його, так як вина його підтверджується дослідженими вище доказами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у свідків та потерпілого не було причин обмовляти обвинуваченого, їх показання є послідовними і підтверджені іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Аналізуючи ці докази, суд критично оцінює показання ОСОБА_3, дані ним в судовому засіданні, взявши за основу свідчення потерпілого ОСОБА_5 та свідків, які вони давали в ході судового розгляду, де вони детально, послідовно і конкретно вказували на факти і обставини побиття потерпілого. При цьому свідчення ОСОБА_5 узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту та висновками судово-медичного експерта про наявність тілесних ушкоджень, їх характер, механізм утворення.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого про визнання недопустимим доказом висновок судово-медичного експерта № 109 від 16.11.2017, оскільки він складений російською мовою та на підставі відомостей отриманих у невстановлений КПК України спосіб, то суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Оцінюючи в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд не знайшов підстав для визнання недопустимим доказу - висновку судово-медичного експерта № 109 від 16.11.2017, оскільки експертиза була проведена з дотриманням вимог ст. ст.110, 242, 244 КПК України (в ред. Закону №4651-VI), а також висновок судово-медичного експерта ґрунтується на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Будь-яких порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час проведення експертизи не встановлено.

Не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та матеріалах кримінального провадження посилання захисника на складання висновку судово-медичної експертизи російською мовою, як на підставу вважати недопустимим даний доказ. В ході судового розгляду встановлено, що як і потерпілий так і обвинувачений розуміють та володіють російською мовою, при ознайомлені з висновком експерта розуміли його зміст у повному обсязі і не вважали, що спосіб оформлення такого документа призвів до порушення чи обмеження їх прав і свобод. Не висловлював обвинувачений жодних зауважень з цього приводу і при відкритті йому матеріалів досудового розслідування у порядку ст.290 КПК України.

Таким чином, підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про визнання доказу недопустимим не має.

Аналізуючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, за ознакою умисних дій, які виразилися у спричиненні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

До обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить знаходження на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

Обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, який не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6; його відношення до скоєного; відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, характеристику з місця проживання, те, що він на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває і на підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 2 ст.125 КК України, і таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із цивільним позовом про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 4809, 30 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., мотивуючи позовні вимоги понесенням витрат на лікування внаслідок отриманих з вини обвинуваченого травм, що складає матеріальну шкоду, а також фізичним болем, душевними стражданнями, що становить моральну шкоду, яку потерпілий оцінює у розмірі 10000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов не визнав.

Відповідно до вимог ст.128 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір матеріальної шкоди у розмірі 4809,30 грн. підтверджується в повному обсязі наданими цивільним позивачем до позовної заяви доказами, а тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 моральної шкоди у розмір 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає встановленим, що потерпілому ОСОБА_5 злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілого за своє здоров'я та життя під час протиправних дій ОСОБА_3, моральних переживаннях потерпілого в зв'язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, порушенням нормальних життєвих зв'язків і необхідності відшукувати додаткові зусилля в зв'язку з лікуванням та необхідністю відвідувати правоохоронні органи.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. ст.23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_5 і яка на думку суду, є достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий отримав внаслідок вчинення злочину.

Посилання захисника обвинуваченого стосовно того, що цивільний позов не був пред'явлений обвинуваченому та досліджений в судовому засіданні є безпідставними , оскільки потерпілим ОСОБА_5 під час розгляду даного кримінального провадження особисто оголошувався цивільний позов разом з додатками.

Цивільний позов прокурора прокуратури Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Новопсковського районного територіального медичного об'єднання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 від кримінального правопорушення в сумі 3888,30 грн. підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно з ч.2 ст.1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Як вбачається з довідки Новопсковського районного територіального медичного об'єднання № 3024 від 01.12.2017 загальна вартість перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_5 за період з 27.10.2017 по 06.11.2017 становить 3888,30 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду з цивільним позовом в інтересах держави в особі Новопсковського районного територіального медичного об'єднання прокурор відповідно до вимог ч.3 ст.128 КПК України обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 128, 129, 368, 370, 373, 374, 376, 377 ч.1 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4809,30 (чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 30 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000,00 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора Новопсковського відділу Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новопсковського районного територіального медичного об'єднання до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Новопсковського районного територіального медичного об'єднання (р/р № 31419544700223, МФО 804013 УДК в Луганській області, код 37942461) витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_5, у розмірі 3888,30 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп.

Речові докази - DVD-R диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту від 23.11.2017 за участю потерпілого ОСОБА_5, СD- R диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту від 26.11.2017 за участю свідка ОСОБА_12, DVD-R диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту від 06.12.2017 за участю підозрюваного ОСОБА_3, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: Пронька В.В.