Рішення № 80091176, 19.02.2019, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/943/18

Пров.№2/409/319/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 21.12.2017 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 59940,86 грн., яка складається з: 1919,41 грн.- заборгованість за кредитом; 50590,93 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф фіксована частина та 2830,52 грн. - штраф процентна складова відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 59940,86 грн., а також понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1762 грн..

Сторони в судове засідання не викликалися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач з заявою із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не звертався, відзив на позовну заяву суду не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% (2,5 % на місяць) за користування кредитними коштами. Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил (а.с. 7-31).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно укладеного договору ОСОБА_2 отримав картку 5211537416935141, яка має термін дії до останнього дня місяця 03/16 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.68).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування, 29.05.2012 року ОСОБА_2 було встановлено кредитний ліміт 300 грн., 29.05.2012 року змінено на 2000 грн.(а.с.69).

Згідно ст. 1054 ЦК України „за кредитним договором банк ... зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти”.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 21.12.2017 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 59940,86 грн., яка складається з: 1919,41 грн.- заборгованість за кредитом; 50590,93 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф фіксована частина та 2830,52 грн. - штраф процентна складова відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 48-49).

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1919,41 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 50590,93, то в цій частині суд зауважує наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 50590,93 грн. за період з 29.05.2012 по 31.12.2017 (а.с.48-49).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, термін дії якого відповідає строку дії картки - до 31 березня 2016 року включно (а.с.68).

Відтак, у межах строку кредитування до 31 березня 2016 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 квітня 2016 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року № 14-10цс/18 Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане ОСОБА_3 Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12).

Згідно ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.04.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 41304,22 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Судом встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_2 про зміну відсоткової ставки з 30% - до 34,8%, починаючи з 01 вересня 2014 року, та з 34,8 до 43,2% з 01.04.2015 року.

Роблячи такий висновок, суд бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. Таким чином, з усталеної практики Європейського суду з прав та людини випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, суд вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом з 01.09.2014 слід вважати у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 29.05.2012 року по 31.08.2014 року складає 757,45 грн..

За період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року заборгованість по процентам підлягає перерахунку у розмірі 30% річних і складає: 1919,41 грн. (заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 578 (кількість днів з 01.09.2014 року до 31.03.2016 року) = 924,52 грн..

Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 31.03.2016, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1681,97 грн. (757,45 заборгованість з 29.05.2012 року по 31.08.2014 року + 924,52 грн. за період з 01.09.2014 по 31.03.2016р.).

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2В 4100 грн. - заборгованості за пенею, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2830,52 грн. - штрафу (процентна складова), то суд бере до уваги вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» смт. Білокуракине Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 до 10.07.2018 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55).

Отже, на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, штраф (процентна складова) в сумі 2830,52 грн. та штраф 500 грн. (фіксована частина), 4100 грн. заборгованість за пенею позивачем були нараховані в 2017 році. Таким чином, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 вказаних пені та штрафів не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 3601,38 грн..

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 105,90 грн. – понесені витрати на судовий збір, сплачені останнім при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ст.ст. 526, 527, 530, 536, 599, 610-612, 1054 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 272-273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (р/р 29092829003111 ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 29.05.2012 року станом на 31.12.2017 року в сумі 3601,38 грн., яка складається з: 1919,41 грн. - заборгованість за кредитом; 1681,97 – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 105,90 грн., а всього 3707 (три тисячі сімсот сім) грн. 28 коп..

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором без номера 29.05.2012 року станом на 31.12.2017 року в загальному розмірі 56339,48 грн., з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2016 року по 31.12.2017 року - 41304,22 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року - 7604,74 грн.; пеня - 4100 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 гривень; штраф (процентна складова) - 2830,52 грн..

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського 1д м.Київ.

Відповідач - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт ЕК№029601, виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 22.07.1995 р., останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_4