Рішення № 80090530, 14.02.2019, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/939/17

Номер провадження 2/350/25/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

адвоката ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в :

У своїй позовній заяві ОСОБА_3 просить суд задоволити його позов та постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь 1882 гривні відшкодування матеріальної шкоди, 5000 гривень відшкодуваня моральної шкоди та судові витрати по справі.

У своїй позовній заяві позивач вказав на те, що він є власником домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться в с.Ясень, Рожнятівського району по вул.Вагилевича 19. Маючи намір обгородити належну йому земельну ділянку з північної сторони, де згідно технічної документації із землеустрою облаштовано заїзд до земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтримуючи правила добросусідства розпочав облаштування паркану (залив бровку та встановив металічні стовпи) на своїй приватизовані ділянці, відпустивши 1.11 м. від краю ділянки. Це дало змогу розширити спільний заїзд до 3,45 м. у найвужчому місці та 3,66 м. при в"їзді із вулиці Вагилевича. Оскільки, родичі ОСОБА_6 вважали що він замало відпустив земельної ділянки для проїзду, хоч найменша ширина проїзду згідно технічної документації мала становити 2.55 м., а не 3,45 м., з ініціативи позивача було скликано земельну комісію Ясенської сільської ради для вирішення вказаного земельного спору. 05 травня 2017 року відповідач ОСОБА_4, демонструючи земельній комісії та присутнім сторонам конфлікту неможливість вільного проїзду грузовим транспортом, керуючи автомобілем ГАЗ 66, умисно зачепив електричну опору, пошкодив належний позивачу дерев’яний паркан з бетонним стовпом зі сторони сусідки ОСОБА_8, довжиною 7 м., та порушив попередньо забетонований металічний стовп.

Протиправними діями відповідача позивачу, як власнику пошкодженого майна, було завдано матеріальної шкоди на суму 1382 гривні, що необхідно витратити на відновлення огорожі.

Кім того, вищевказані протиправні дії відповідач завдали позивачу й моральних страждань. Протиправні дії відповідача були умисними, здійснені з особливою зухвалістю та явною неповагою до нього та суспільних інтересів у цілому. Відповідач у присутності членів земельної комісії, керуючи автомобілем демонстративно пошкодив належне позивачу майно, цим самим принизив позивача в очах односельчан.

Позивач вважає, що моральна шкода, яка виразилася в перенесені ним моральних страждань та переживань, порушенні душевної рівноваги та сильних душевних хвилювань через пошкоджену огорожу, пониженні працездатності, порушенні нормальних життєвих зв’язків, через теперішній фізичний та психологічний стан, втрата спокійного сну, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача. Відповідач ОСОБА_4 має компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачу, та витрати пов’язані з відновлення психічного стану. Розмір душевних страждань, із врахуванням матеріального становища відповідача та того, що останній до цього часу не вибачився та не відшкодував шкоду, позивач оцінює в 5000 гривень. Ціна враховує в себе усі страждання, які позивачу довелося перенести.

У судовому засіданні позивач представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному об’ємі та просив їх задоволити у повному об’ємі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 вказала, що позовні вимоги не визнає з причин вказаних у запереченні на позов, у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду відповідач відмовляється та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» не з’явився, однак направив до суду пояснення/а.с.36-43/ в якому вказав, що вся завдана шкода повинна відшкодовуватись винною особою, а справу просив розглянути без його участі.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_9Ю та ОСОБА_10 вказали, що пошкоджені відповідачем ОСОБА_4 дерев’яний паркан з бетонним стовпом та забетонований металічний стовпхоча і знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_8, належить позивачу по справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підставні й належні до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копіями договорів дарування/а.с.6-8/ підтверджено, що позивач ОСОБА_3 є власником будинковолодіння та земельної ділянки по вул.Вагилевича 19, що в с.Ясень, Рожнятівського району.

Актом земельно-узгоджувальної комісії від 05.05.2017 року/а.с.9/ підтверджено, що відповідач ОСОБА_4 автомобілем зачепив електричну опору, пошкодив дерев’яний паркан з бетонним стовпом довжиною 7м та порушив забетонований металевий стовп.

Зведеним кошторисом/а.с.10-16/ підтверджено, що вартість капітального ремонту та відновлення огорожі складає 1382 грн.

Копією постанови Рожнятівського районного суду від 13.06.2017 року/а.с.17/ підтверджено, що відповідача ОСОБА_11 05 травня 2017 року о 10.45 год. у с.Ясень по вул.Вагилевича керуючи автомобілем «ГАЗ 66», д.н.зАТ9165ВВ, здійснюючи поворот праворуч, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу в результаті чого допустив наїзд на металевий стовп, електричну опору, дерев'яну огорожу, що спричинило пошкодження транспортного засобу та зазначених металевого стовпчика, електричної опори та дерев'яної огорожі, і будучи причетним до ДТП залишив місце вчинення ДТП. Свою винність у вчиненні вказаних правопорушень відповідач ОСОБА_4 визнав повністю та пояснив, що правопорушення вчинив саме при викладених вище обставинах. За вчинення адміністративного правопорушення був притягнутий до відповідальності за ст.124, 122-4 КУпАП.

Крім того обставини викладені в позовній заяві підтверджуються письмовими доказами/а.с.69-83/.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) . Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Верховний Суд України висловив правову позицію у постанові від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15, відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.1187 ЦК України жерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Застосувавши вищевикладені норми права та роз’яснення, суд приходить до висновку, що відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачу моральну шкоду, однак розмір такої шкоди (5000 грн.) необґрунтований, значно завищений та недоведений належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки саме такий розмір є обґрунтований та відповідає засадами розумності на справедливості. З огляду на викладене, позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК Україниудові витрати

На підставі ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України та керуючись ст.ст.206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ПрАТ «Українська СК «Княжа Вієнна ОСОБА_5» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1382 грн. матеріальних збитків, 1000 грн. моральної шкоди та 960 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя А.М.Бейко

Рішення складене в повному обсязі 25 лютого 2019 р.