Ухвала суду № 80090231, 26.02.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2599/19

Провадження № 1-кс/344/1574/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Стефанець Г.Я., прокурора Богачко О., представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42018090780000152 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-4 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням арешт майна в рамках кримінального провадження № 42018090780000152 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-4 КК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий покликається на те, що 05.12.2018 року на адресу військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону із УЗЕ в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України надійшли матеріали щодо вчинення відносно громадянина ОСОБА_5 кримінального правопорушення, пов’язаного із вимаганням неправомірної вигоди. Так, ОСОБА_5, маючи на меті здійснити процедуру митного оформлення транспортних засобів, звернувся до митного брокера ФОП ОСОБА_6, який здійснює свою професійну діяльність із надання публічних послуг, та який вказав на можливість надання брокерських послуг щодо розмитнення трьох транспортних засобів заявника його підприємством та зазначив, що ця процедура буде здійснена за умови надання усіх документів про набуття права власності на автомобілі, технічне обстеження показників спідометрів автомобілів та сплати офіційних платежів в державний бюджет. Однак, для позитивного погодження описаних документів митними органами та непроведення додаткових дорахувань обов’язкових платежів у державний бюджет, заявнику необхідно надати на його користь та на користь його агентів з митного оформлення грошові кошти в сумі 5 000 грн. за кожен транспортний засіб.

В ході подальшого досудового розслідування встановлено, що митний брокер ОСОБА_6, здійснює вказану протиправну діяльність з допомогою працівника ТОВ «Рівнестандарт» ОСОБА_2, вимагаючи неправомірну вигоду від громадян України, що звертаються за обов’язковими послугами з митного оформлення транспортних засобів, які ввозяться ними на територію України, за безперешкодне вчинення вказаних дій, видачу митних документів та сертифікатів відповідності транспортних засобів.

Вказані факти підтверджуються допитами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 3 000 гривень від 17.01.2019, які останній передав ОСОБА_6 за виготовлення сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу марки «Fiat» моделі «Panda», ідентифікаційний номер ZFA16900001940609; протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 3 500 гривень від 28.01.2019, які останній передав ОСОБА_6 за виготовлення сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу марки «Opel» моделі «Corsa», ідентифікаційний номер W0L0SDL68C4067459; протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 5 250 гривень від 05.02.2019, які останній передав ОСОБА_6 за здійснення митного оформлення транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», ідентифікаційний номер W0L0XCF06B4099011; протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 3500 гривень від 12.02.2019, які останній передав ОСОБА_6 за виготовлення сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу марки «Opel» моделі «Combo», ідентифікаційний номер W0L0XCF06B4099011.

Окрім цього, вищеописані протиправні діяння підтверджуються матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за результатами проведення яких встановлено факти передачі неправомірної вигоди ОСОБА_6 за здійснення митного оформлення транспортних засобів, видачі сертифікатів відповідності транспортних засобів, а також факти впливу на прийняття рішень службовими особами Івано-Франківської ДФС.

12.02.2019 за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність представник ТОВ «Рівнестандарт» ОСОБА_2 було тимчасово вилучено грошові кошти на загальну суму 1100 грн., а саме 3 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: ПВ 9769586, КА 5325050, ЗЕ 5014787, 1 купюра номіналом 500 гривень - серія та номер ВХ 9209140. Серії та номери деяких таких купюр співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у вищевказаних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Окрім цього, 12.02.2019 за результатами проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» моделі «Е-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер WDD2120061B123438, що належить ОСОБА_6, було тимчасово вилучено грошові кошти на загальну суму 900 грн., а саме 4 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: КН 5108981, УЗ 9060769, КК 6922783, УХ 8450874, 1 купюра номіналом 100 гривень - серія та номер СБ 0860504. Серії та номери деяких таких купюр співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у вищевказаних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Окрім цього, за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, було тимчасово вилучено грошові кошти на загальну суму 7450 грн., а саме 9 купюр номіналом 500 гривень із наступними серіями та номерами: УЖ 9439666, ЛЧ 3796534, УЖ 1954635, МГ 8487245, ЗД 6632001, УЗ 9744856, УИ 5210244, ЗЗ 9721295, ФБ 0986037, 12 купюр номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: АЄ 4971477, УД 7473098, ЦБ 5615509, СЄ 2619019, КД 4325957, УЕ 2359458, ЕЗ 6748349, ВЄ 0131421, МБ 2843556, УГ 2540167, ЄА 2163296, ЗЕ 9313952, 3 купюри номіналом 100 гривень із наступними серіями та номерами: СЕ 7536096, КК 0084075, ТА 3893203, 4 купюри номіналом 50 гривень із наступними серіями та номерами: УМ 7887648, ФЄ 1186186, ФЖ 2604848, СУ 8414403, купюра номіналом 20 гривень - серія та номер ТМ7638420, 3 купюри номіналом 10 гривень із наступними серіями та номерами: ЦГ4575040, МТ0521033, ХТ9200611. Серії та номери деяких таких купюр співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у вищевказаних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Також, за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, було тимчасово вилучено грошові кошти на загальну суму 966 000 гривень, а саме 1499 купюр номіналом по 500 гривень, 937 купюр номіналом по 200 гривень, 260 купюр номіналом по 100 гривень, 62 купюри номіналом по 50 гривень.

На думку органу досудового розслідування, вказані речі могли зберегти на собі сліди вчинення вказаного злочину, є речовими доказами у кримінальному провадженні та мають статус тимчасово вилученого майна, а тому виникла необхідність у накладені на них арешту з метою збереження речових доказів до з’ясування всіх обставин кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив його задовольнити.

Володілець майна ОСОБА_2 в судовому засіданні проти вимог клопотання про арешт майна заперечив, посилаючись на те, що вилучені в його кабінеті грошові кошти в сумі 1100,00 грн. є його власними коштами, а тому просив в задоволенні клопотання відмовити.

Представник володільця майна ОСОБА_6 в судовому засіданні частково заперечила щодо задоволення клопотання про арешт майна (в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 966 000,00 грн.), вказавши на те, що вказані кошти не належать ОСОБА_6, а громадянину ОСОБА_4, який на підставі усної домовленості про тимчасове зберігання передав кошти в сумі 1 000 000, грн. на тимчасове зберіганні ОСОБА_6 в у сейфі в робочому кабінеті.

ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив про те, що він є власником грошових коштів в сумі 1 000 000,00 грн., частину яких у 966 000,00 грн. було вилучено в ході обшуку, на підтвердження чого надав відповідні боргові документи та виписки з банку

Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що серед вилучених 12.02.2019 року за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність представник ТОВ «Рівнестандарт» ОСОБА_2, грошових коштів на загальну суму 1100 грн. (3 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: ПВ 9769586, КА 5325050, ЗЕ 5014787), 1 купюра номіналом 500 гривень (серія та номер ВХ 9209140) містяться купюри, серії та номери яких співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у відповідних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Крім того, серед вилучених 12.02.2019 року за результатами проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» моделі «Е-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер WDD2120061B123438, що належить ОСОБА_6, грошових коштів на загальну суму 900 грн. (4 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: КН 5108981, УЗ 9060769, КК 6922783, УХ 8450874, 1 купюра номіналом 100 гривень (серія та номер СБ 0860504), містяться купюри, серії та номери яких співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у відповідних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Зі змісту матеріалів клопотання також вбачається, що серед вилучених за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, грошових коштів на загальну суму 7450 грн. (9 купюр номіналом 500 гривень серії та номери: УЖ 9439666, ЛЧ 3796534, УЖ 1954635, МГ 8487245, ЗД 6632001, УЗ 9744856, УИ 5210244, ЗЗ 9721295, ФБ 0986037, 12 купюр номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: АЄ 4971477, УД 7473098, ЦБ 5615509, СЄ 2619019, КД 4325957, УЕ 2359458, ЕЗ 6748349, ВЄ 0131421, МБ 2843556, УГ 2540167, ЄА 2163296, ЗЕ 9313952, 3 купюри номіналом 100 гривень із наступними серіями та номерами: СЕ 7536096, КК 0084075, ТА 3893203, 4 купюри номіналом 50 гривень із наступними серіями та номерами: УМ 7887648, ФЄ 1186186, ФЖ 2604848, СУ 8414403, купюра номіналом 20 гривень - серія та номер ТМ7638420, 3 купюри номіналом 10 гривень із наступними серіями та номерами: ЦГ4575040, МТ0521033, ХТ9200611), містяться купюри, серії та номери яких співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у відповідних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, у зв’язку із чим дані грошові кошти визнано речовими доказами.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вищевказані грошові кошти, які вилучено в ході проведення вищезазначених обшуків, містять на собі сліди відповідного кримінального правопорушення, у зв’язку з чим Постановою старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 13 лютого 2019 року їх визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, а тому вбачає підстави для накладення арешту на вказані кошти.

Щодо вимог клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти на загальну суму 966 000 гривень, а саме 1499 купюр номіналом по 500 гривень, 937 купюр номіналом по 200 гривень, 260 купюр номіналом по 100 гривень, 62 купюри номіналом по 50 гривень, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Так, за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, було тимчасово вилучено грошові кошти на загальну суму 966 000 гривень, а саме 1499 купюр номіналом по 500 гривень, 937 купюр номіналом по 200 гривень, 260 купюр номіналом по 100 гривень, 62 купюри номіналом по 50 гривень.

Як зазначив прокурор в судовому засіданні, вказані кошти Постановою старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 13 лютого 2019 року визнано речовими доказами, а в поданому до суду клопотанні про арешт майна правовою підставою для арешту вказаних коштів зазначив забезпечення конфіскації як виду покарання.

В контексті зазначеного, слідчий суддя зауважує, що відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ж ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, слідчий суддя повторно акцентує увагу на тому, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав, за наявності яких допускається застосування арешту майна, а саме:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено слідчим суддею зі змісту доданих до матеріалів клопотання документів, а також підтверджено прокурором в судовому засіданні, серед вилучених в ході обшуку в кабінеті ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 966 000,00 гривень (які було вилучено в одному пакеті), відсутні купюри, серії та номери яких співпадають із серіями та номерами купюр, зазначеними у відповідних протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 або будь-яким іншим особам.

Інших належних доказів на підтвердження того, що грошові кошти на загальну суму 966 000 гривень, а саме 1499 купюр номіналом по 500 гривень, 937 купюр номіналом по 200 гривень, 260 купюр номіналом по 100 гривень, 62 купюри номіналом по 50 гривень (серії та номери яких описано у відповідному протоколі обшуку), – були знаряддям вчинення конкретного кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 42018090780000152 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-4 КК України, чи є предметами, що були об’єктом кримінально протиправних дій, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, – тобто можуть вважатися речовими доказами в даному кримінальному провадженні № 42018090780000152, – на даному етапі органом досудового розслідування не надано, а слідчим суддею таких обставин зі змісту матеріалів клопотання не встановлено.

Необґрунтованими є посилання прокурора в судовому засіданні на те, що в ході проведення обшуку (відеозапис якого оглянуто слідчим суддею в судовому засіданні та долучено відповідний відеодиск до матеріалів клопотання) ОСОБА_6, видаючи на вимогу осіб, які проводили обшук, пакет з грошовими коштами в сумі 966 000,00 грн., не зазначав про те, що вказані кошти не є його власністю, а є власністю іншої особи, оскільки такі можливі висловлювання ОСОБА_6 не звільняють орган досудового розслідування щодо обов’язку доведення наявності конкретних правових підстав для накладення арешту на відповідне майно. Крім того, зі змісту відеодиску вбачається, що, видаючи кошти у відповідному пакеті, ОСОБА_6 не коментував їх походження чи приналежність.

Щодо наявності таких підстав для накладення арешту на вказані грошові кошти, як конфіскація майна як виду покарання, слідчий суддя зауважує на необґрунтованість таких посилань органу досудового розслідування в рамках розгляду даного клопотання про арешт майна та їх передчасність, оскільки матеріалами клопотання підтверджується, як і визнано прокурором в судовому засіданні той факт, що станом на даний час в рамках кримінального провадження № 42018090780000152 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-4 КК України, не оголошено підозри будь-якій особі, в тому числі і ОСОБА_6, а, відтак, посилання на таку підставу, як конфіскація майна як виду покарання, з огляду на положення ч.6 ст.170 КПК України є передчасним та необґрунтованим на даному етапі.

Не знайшли свого підтвердження належними засобами доказування і існування передбачених п.п. 2, 4 ч.2 ст. 170 КПК України таких підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 966 000,00 грн., як спеціальна конфіскація (у зв’язку з відсутністю на даний час пред’явленої у встановленому процесуальним законом підозри ОСОБА_6С.), чи необхідність відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя звертає також увагу на те, що сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказують на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.

Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб'єкт спеціальної конфіскації).

В ході розгляду даного клопотання про арешт майна встановлено, що вилучені грошові кошти в сумі 966 000,00 грн. не відповідають критерію речового доказу.

Оскільки грошові кошти не мають значення речового доказу, станом на даний час у кримінальному провадженні нікому про підозру не повідомлено, застосування арешту з метою конфіскації та спеціальної конфіскації не є можливим, то вказане свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на дані кошти.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна, та в судових засіданнях, прокурором не доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 966 000,00 грн. (1499 купюр номіналом по 500 гривень, 937 купюр номіналом по 200 гривень, 260 купюр номіналом по 100 гривень, 62 купюри номіналом по 50 гривень), перелік яких відповідно до вимог чинного КПК України є вичерпним.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне також зазначити про те, що в судовому засідання щодо розгляду клопотання про арешт майна громадянин ОСОБА_4 зазначив про те, що він є власником грошових коштів в сумі 1 000 000,00 грн., частину яких у 966 000,00 грн. було вилучено в ході обшуку, на підтвердження чого надав відповідні боргові документи та виписки з банку.

Так, як випливає зі змісту Виписки по особовим рахункам за 11.12.2018, сформованої 20.02.2019 р., з банківського рахунку ПП «Заготпродукт» (код ЄДРПОУ 36909109), засновником та директором якого є ОСОБА_4 (згідно офіційної інформації є ЄДРПОУ), 11м грудня 2018 року було знято грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн.

Згідно Розписки від 11.12.2018 року громадянин ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 кошти в сумі мільйон гривень ( 1 000 000,00 грн.) терміном на три місяці.

Згідно Розписки від 08.02.2019 року ОСОБА_4 отримав кошти в сумі один мільйон гривень згідно боргової розписки від 11.12.2018 року від ОСОБА_3

В подальшому, як зазначив ОСОБА_4, отримавши повернені ОСОБА_3 кошти в сумі 1 000 000,00 грн., на підставі усної домовленості щодо тимчасового зберігання з ОСОБА_6, ним було залишено вказані кошти в банку в робочому кабінеті ОСОБА_6

На першу вимогу щодо повернення вказаних коштів ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про те, що вказані кошти вилучено правоохоронними органами в ході обшуку.

Щодо розбіжностей у сумі коштів (1 000000,00 та 966 000,00 грн.) ОСОБА_4 повідомив слідчого судді, що йому не відома доля решти коштів у 34 000,00 грн., однак вказані правовідносини є приватно-правовими між ним та ОСОБА_6, та будуть вирішені ними у встановленому цивільним законодавством порядку.

На підтвердження вказаних обставин слідчому судді також було надано копію відеозапису на флеш-карті за 08.02.2019 року з зовнішніх відеокамер приміщення, де знаходиться робочий кабінет ОСОБА_6, який не може вважатися належним доказом, оскільки зі змісту даного відеозапису неможливо достовірно ідентифікувати осіб, яких на них зображено.

Враховуючи вимоги цивільного законодавства України щодо підтвердження права власності на відповідні види майна, в тому числі, грошові кошти, слідчий суддя звертає увагу на те, що питання визнання права власності особи на майно не входить до компетенції слідчого судді в рамках даного клопотання, а є прерогативою суду.

В той же час, недоведеність органом досудового розслідування наявності передбачених ст.170 КПК України підстав для накладення арешту на майно є самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання у відповідній частині.

Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 1100 гривень, які були вилучені за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність представник ТОВ «Рівнестандарт» ОСОБА_2; грошові кошти на загальну суму 900 гривень, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» моделі «Е-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер WDD2120061B123438; грошові кошти на загальну суму 7450 гривень, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, – слід задовольнити. В задоволенні клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі 966 000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на наступне тимчасово вилучене майно:

грошові кошти на загальну суму 1100 гривень, які були вилучені за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність представник ТОВ «Рівнестандарт» ОСОБА_2, а саме 3 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: ПВ 9769586, КА 5325050, ЗЕ 5014787, 1 купюра номіналом 500 гривень - серія та номер ВХ 9209140, - з метою збереження речових доказів;

грошові кошти на загальну суму 900 гривень, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» моделі «Е-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер WDD2120061B123438, а саме 4 купюри номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: КН 5108981, УЗ 9060769, КК 6922783, УХ 8450874, 1 купюра номіналом 100 гривень - серія та номер СБ 0860504, - з метою збереження речових доказів;

грошові кошти на загальну суму 7450 гривень, які були тимчасово вилучені за результатами проведення обшуку в будівлі, в якій здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_6, а саме 9 купюр номіналом 500 гривень із наступними серіями та номерами: УЖ 9439666, ЛЧ 3796534, УЖ 1954635, МГ 8487245, ЗД 6632001, УЗ 9744856, УИ 5210244, ЗЗ 9721295, ФБ 0986037, 12 купюр номіналом 200 гривень із наступними серіями та номерами: АЄ 4971477, УД 7473098, ЦБ 5615509, СЄ 2619019, КД 4325957, УЕ 2359458, ЕЗ 6748349, ВЄ 0131421, МБ 2843556, УГ 2540167, ЄА 2163296, ЗЕ 9313952, 3 купюри номіналом 100 гривень із наступними серіями та номерами: СЕ 7536096, КК 0084075, ТА 3893203, 4 купюри номіналом 50 гривень із наступними серіями та номерами: УМ 7887648, ФЄ 1186186, ФЖ 2604848, СУ 8414403, купюра номіналом 20 гривень - серія та номер ТМ7638420, 3 купюри номіналом 10 гривень із наступними серіями та номерами: ЦГ4575040, МТ0521033, ХТ9200611, - з метою збереження речових доказів.

В задоволенні решти вимог клопотання – відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.02.2019 р.

Слідчий суддя Домбровська Г.В.