Рішення № 80090092, 07.02.2019, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/759/16-ц

Номер провадження 2/341/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Юсип І.М.

секретарів Король І.Л., Матейко О.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника ОСОБА_4

представника Бурштинської

міської ради ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бурштинської міської ради про визнання недійсним, скасування рішення та Державного акту на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

06.04.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Бурштинської міської ради про визнання недійсним, скасування рішення та Державного акту на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивує тим, що на даний час проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. До дня смерті її батька, ОСОБА_6, який помер 26.11.1993 р. проживала разом з ним у його будинку та вели спільне господарство. Будинок межує поряд із кладовищем. Згідно по господарського обліку у Бурштинській міській раді належні йому земельні ділянки було переписано на неї. На вищевказаній земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,23 га вона постійно вела господарство, садила город, доглядала сад. З протилежної сторони від кладовища по сусідству проживала громадянка ОСОБА_7 З 2007 р. власником її будинковолодіння став відповідач, ОСОБА_3, як їй стало відомо без оформлення належних на те документів.

20.08.2015 р. вона звернулась із письмовою заявою до нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину однак їй було відмовлено із-за відсутності правовстановлюючих документів.

ОСОБА_3 в 2015 р. без усяких на те пояснень огородив частину її саду. На її неодноразові прохання він не реагує, продовжує будівельні роботи та вирізає фруктові дерева з її саду. На даний час стало відомо про те, що ОСОБА_3 приватизував огороджену частину її саду. Він здійснив приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 198 ЗК України, не погодивши з нею межі, що і вплинуло на розмір та конфігурацію її та його земельної ділянки. Окрім того, як стало відомо, Бурштинською міською радою рішення про вилучення земельної ділянки у громадянки ОСОБА_7, як колишнього землекористувача не приймалось. Отже і немає правових підстав для надання вищевказаної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 Просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові. Окрім того представник зазначив,що приблизно тому 60 років як батько позивача відпустив частину земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва житлового будинку. Рішенням Галицького районного суду від 21 жовтня 2015 р. за ОСОБА_8 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,23 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, які належали її батьку ОСОБА_6 На даний час ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на земельну ділянку відповідно до рішення суду Просив позов позивача задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив щодо позовних вимог і зазначив, що судовим рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, що знаходиться в с. Вигівка Івано-Франківської області. 12.06.2015 р. виконавчим комітетом Бурштинської міської ради земельною комісією та з питань екології із залученням проектної організації "Землі Опілля" з виїздом на місце. розглянуто його заяву. Однак, порушень меж земельної ділянки та порядку її використання встановлено не було. Також, отримавши копію кадастрової зйомки його земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_1, що була виконана ліцензійним інженером – землевпорядником встановлено, що розміри його та позивача земельних ділянок відповідають даним по господарських кних Бурштинської міської ради. Просив в позові позивача відмовити, а також стягнути з позивача в його користь витрати на правову допомогу, які ним були оплачені його представнику.

Представник відповідача ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_9 суду пояснив, що у позивача не має підстав ставити питання про визнання недійсним та скасування рішення Бурштинської міської ради щодо передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, що знаходиться в с. Вигівка Івано-Франківської області, а відтак і державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 Відповідно до договору купівлі – продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_10 купили житловий будинок, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області. Згідно державного акта, зареєстрованого відповідно до вимог законодавства, на право власності на земельну ділянку від 24.11.2006 р. виданого ОСОБА_3 на підставі рішення міської ради відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1416 га., а співвласником земельної ділянки є ОСОБА_10 і, його частка у спільній власності становить 50 %. Однак, в подальшому ОСОБА_10 продав відповідачу частку домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0708 га. із загальної площі 0,1416 га., призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 07.05.2009 р. ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 20.10.2008 р. Державний акт зареєстрований в книзі реєстрації державних актів в управлінні земельних ресурсів в Галицькому районі на право власності на землю. Тобто, на час укладення відповідачем договору купівлі – продажу жилого будинку у ОСОБА_7 та на час прийняття міською радою рішення від 17.12.2004 р. про передачу ОСОБА_10 та ОСОБА_3 земельної ділянки у власність права та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки на той час сусідні земельні ділянки відносились до земель запасу міської ради. Також відомо про те, що батько позивача помер в 1993 р., однак спірну земельну ділянку та житловий будинок ніхто не приватизовував. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Просив в позові позивача відмовити.

Представник відповідача - Бурштинської міської ради позов ОСОБА_1 не визнала і суду пояснила,що попереднім користувачем спірної земельної ділянки, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області була ОСОБА_7, за якою згідно останніх по господарських книг 1976 р.,1993 р., в с. Вигівка числилась земельна ділянка площею 0,43 га. в тім числі під будівлями 0,01 га. В подальшому, відповідно до договору купівлі – продажу жилого будинку, ОСОБА_7 продала житловий будинок, що належав їй на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Згідно державного акта, зареєстрованого до вимог законодавства, на право власності на земельну ділянку від 24.11.2006 р. виданого відповідачу на підставі рішення міської ради від 17.12.2004 р. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1416 га. у межах згідно з планом, що розташована по вул. Перемоги, 22, в с. Вигівка Івано-Франківської області, а свівласником даної земельної ділянки був ОСОБА_10 і, його частка у спільній власності становила 50 %. Вищевказана земельна ділянка межує із землями міської ради з трьох сторін та з четвертої сторони із землями ОСОБА_11 Під час виготовлення технічної документації по видачі державного акта на право спільно – сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_10 районною філією державного підприємства "Івано-Франківський міський центр державного земельного кадастру" 02.02.2006 р. провів встановлення і узгодження зовнішніх меж присадибної земельної ділянки в натурі в присутності землевпорядника міської ради та суміжного землекористувача ОСОБА_11, про що і було складено відповідний акт, де і зазначено, що межі в натурі проходять по металічній огорожі та умовно по землі, ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено. В подальшому ОСОБА_10 продав відповідачу відповідно до договору купівлі – продажу частку домоволодіння та земельну ділянку від 20.10.2008 р. Тому, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 07.05.2009 р. виданого ОСОБА_3 він є власником земельної ділянки площею 0,1416 га. Згідно даних по господарських книг в с. Вигівка за господарством померлого ОСОБА_12 числиться 1976 р. всього земель площею 0,32 га., в тому числі під будівлями площею 0,01 га. З 1993 р. по 2015 р. позивач жодних дій для оформлення належним чином спадщини, яка належала їй за законом не вчиняла, та не оформила права власності чи користування на земельну ділянку. На час оформлення договору купівлі – продажу жилого будинку від 29.12.2003 р. та на час прийняття рішення міської ради від 17.12.2004 р. земельна ділянка, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка, як і суміжна з нею земельна ділянка, зі сторони церкви належали до земель запасу міської ради, тому і погоджувати межі земельної ділянки з позивачем не було необхідності. Згідно даних погосподарських книг за позивачем 2011-2015 р.р. з 2012 р. числиться земельна ділянка площею 1,18 га., в тому числі під будівлями 0,23 га. та для ведення особистого селянського господарства 0,95 га.

За заявою ОСОБА_3 12.05.2015 р. було створено комісію до якої було залучено проектну організацію "Землі Опілля" та з виїздом на місце встановлювались межі вищевказаної земельної ділянки. Тому межі земельної ділянки відповідача загальною площею 0,1416 га. було відбито згідно Державного акту зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів в управлінні земельних ресурсів в Галицькому районі. За результатами розгляду земельної комісії порушень меж земельної ділянки та порядку її використання не встановлено. Площа землекористування позивача зазначена на кадастровій зйомці в день виїзду комісії становить 0,2350 га., тобто більша ніж значиться за даними по господарських книг 2011-2015 рр. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі. Тому, станом на грудень 2004 р. позивач належним чином не оформила свої права на земельну ділянку, яку успадкувала за законом, земельна ділянка не могла бути об’єктом цивільних прав. Міська рада, 17.12.2004 р. ухвалюючи рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки в с. Вигівка, не порушувала права ОСОБА_1 Підстав у відмові передачі у приватну власність земельної ділянки відповідачу, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка, площею 0,1416 га. не було, так як ОСОБА_3 з метою належного оформлення прав на землю звернувся до повноважного органу.

Просить суд взяти до уваги, що покійний батько позивача відповідно до положень ЗК України 1992 р. належним чином не оформив свої права на користування земельної ділянки та на день смерті у нього не було документа, що посвідчує його право власності чи право користування земельною ділянкою. Позивач, як особа, яка не була власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а також не оформила належним чином своїх прав, не вправі вимагати скасування рішення міської ради та позбавлення відповідача права на цю земельну ділянку. Просила в позові позивача відмовити.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні ствердила, що з 1988 р. по 2010 р. вона працювала у міській раді рахівником, збирала страхові внески та податок за земельні ділянки в с. Вигівка. Податок за земельну ділянку батько позивача не сплачував, так як він був звільнений. Однак, після його смерті позивач десь приблизно один чи два роки сплачувала податок до часу виходу її на пенсію. Їй відомо, що позивач зареєстрована у своєму житловому будинку де кругом знаходиться земельна ділянка. На спірній земельній ділянці позивач садила город, його обробляла, однак з часом на тій земельній ділянці бачила зарослі хащі, які позивачем не оброблялись. Міська рада не вела облік по земельних ділянках, оскільки це не входило в компетенцію міської ради, а просто вела податок. Також, плата за землю нараховувалась загалом на земельні ділянки, а не за якусь земельну ділянку окремо чи конкретно, і не відомо за яку саме земельну ділянку проводила оплату позивач, оскільки це також не було зазначено в квитанціях.

Свідок ОСОБА_14 ствердила, що з 2007 р. працювала головним спеціалістом в Бурштинській міській раді. В міській раді ведуться по господарські книги щодо площ земельних ділянок, а з 1990 р. в погосподарському обліку пройшли зміни, в зв’язку із приватизацією або відмовою від земельної ділянки. Згідно по господарських книг за старим житловим будинком позивача числиться 0,23 га. В 1990 р. пройшла земельна реорганізація і проводилась інвентаризація земельної ділянки і, з цього часу спірною земельною ділянкою вже почала користуватись ОСОБА_1 За батьком позивача немає даних по нових по господарських книгах щодо земельної ділянки. Їй не відомо, чи сплачувала ОСОБА_1 податок за дану земельну ділянку чи ні. Коли вона прийшла працювати в міську раду то ОСОБА_3Б, вже виготовляв державний акт на земельну ділянку. Відомо, що були відбиті межі земельних ділянок згідно державного акта ОСОБА_3, однак позивач вказувала на те, що є порушення меж і, вона пропонувала як і позивачу так і відповідачу дійти згоди та помиритись. Дочка позивача, а також позивач звертались до неї про видачу довідки, а саме, яка площа земельної ділянки рахується за позивачем. Вона видала довідку де вказала всю площу земельної ділянки ОСОБА_1 Межі земельних ділянок повинні погоджуватись між сусідами, однак по проектній документації, це є межа міської ради і, тому не погоджено межі із ОСОБА_1 Ця земельна ділянка позивачем останніми роками не обслуговувалась, заросла бур’янами і, була віднесена до земель запасу міської ради.

Показанням свідка ОСОБА_15 стверджується, що вона є кращою товаришкою ОСОБА_1 та була сусідкою ОСОБА_3 Позивач проживала разом з батьком у його будинку, проте коли батько захворів вона забрала його до свого нового житлового будинку і, там вже за ним доглядала до дня його смерті. На старій земельній ділянці, яка на даний час є спірною, батьком позивача десь в 1960 р. було посаджено сад, а саме висаджено багато фруктових дерев. По сусідству із ОСОБА_12 проживала сім’я ОСОБА_7 Після смерті батька позивач доглядала за садом, підрізала сухі дерева, садила город, обробляла його. На даний час на земельній ділянці знаходиться фундамент старої хати, є сарай, стодола і літня кухня. Із сім’єю ОСОБА_7 у позивача ніколи не було сварок та будь – яких проблем щодо меж земельних ділянок, саду у сім’ї ОСОБА_7 не було, тільки було пару дерев спереду житлового будинку. Проте, коли власником будинку згідно договору купівлі - продажу став ОСОБА_3 відтоді і почались між ним та позивачем різні суперечки. Відповідач спорудив огорожу та зрізав декілька плодових дерев позивача, які знаходились на земельній ділянці ОСОБА_1 Також, ОСОБА_3 поставив огорожу саме так, як він цього захотів, тобто зайнявши пару метрів земельної ділянки позивача. Межові знаки земельних ділянок були відсутні, вони проходили умовно. Яка площа земельної ділянки повинна бути у ОСОБА_1 та у ОСОБА_3 їй не відомо, так само, як і не відомо в якому році ОСОБА_3 купив житловий будинок у ОСОБА_7

Аналогічні покази в судовому засіданні і вказала свідок ОСОБА_16, та при цьому додала, що позивач являється її двоюрідною сестрою. Їй відомо про те, що батько позивача в 1960 роках надав сім’ї ОСОБА_7 декілька метрів земельної ділянки, так як у них була дуже маленька площа земельної ділянки. Вона була присутня на комісії коли проводились заміри земельної ділянки, проте їй не відомо яка площа даної земельної ділянки була у позивача та відповідача. Спір у позивача із ОСОБА_3 виник тоді, коли він встановив огорожу, при цьому забравши декілька метрів земельної ділянки позивача та зрізав декілька фруктових дерев з її саду.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні також ствердила, що позивач являється її двоюрідною сестрою. Їй відомо, що після смерті батька позивач спірну земельну ділянку не успадковувала. ОСОБА_1 проживала спільно з батьком, однак пізніше побудувала свій житловий будинок і перейшла туди жити. Після смерті батька, позивач доглядала за садом, садила город, обробляла його. На даний час на земельній ділянці знаходиться фундамент старої хати, є сарай, стодола і літня кухня. Як їй відомо, із сім’єю ОСОБА_7 у позивача ніколи не було сварок щодо меж земельних ділянок, саду у сім’ї ОСОБА_7 не було, тільки було пару дерев спереду житлового будинку. Однак, коли власником будинку став ОСОБА_3 відтоді і почались між ним та позивачем різні суперечки через спорудження відповідачем огорожі на земельній ділянці ОСОБА_1, та через зрізані фруктові дерева позивача, які також знаходились на земельній ділянці позивача. Вона була присутня на декількох комісіях щодо вимирів земельної ділянки позивача та відповідача, проте їй не відомо, яка площа земельної ділянки повинна бути у ОСОБА_1А та ОСОБА_3 Межові знаки земельних ділянок були відсутні, межа проходила умовно.

Дослідивши представлені доводи позивача та її представника, заперечення відповідача та його представника, заперечення представника Бурштинської міської ради, свідків, суд встановлює наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу від 29.12.2003 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_10 купили жилий будинок по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області, загальною площею 38,6 кв.м. (т.1, а.с.60). Копією витягу з реєстру про право власності на нерухоме майно за №18721362 від 06.05.2008 р. стверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 належить по Ѕ частки житлового будинку по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області (т.1, а.с.61). Відповідно до копії державного акта, зареєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства, на право власності на земельну ділянку серії ЯД №844664 від 24.11.2006 р. виданого ОСОБА_3Б, на підставі рішення Бурштинської міської ради від 17.12.2004 р. ОСОБА_18 є власником земельної ділянки площею 0,1416 га. у межах згідно з планом, що розташована по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області, співвласником земельної ділянки є ОСОБА_10 і, його частка у спільній власності складає 50 %. Вищевказана земельна ділянка межує із землями міської ради з трьох сторін, а з четвертої сторони із землями ОСОБА_11 (т.1, а.с.62). Копією договору купівлі – продажу частки домоволодіння та земельної ділянки зареєстрованого в реєстрі за №1701 від 20.10.2008 р. стверджується, що ОСОБА_10 передав ОСОБА_3 домоволодіння Ѕ частки, тобто (50 %) приватизованої земельної ділянки площею 0,0708 га. із загальної площі 0,1416 га., призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться в с. Вигівка, вул. Перемоги, 25, Івано-Франківської області а також підтверджується копією витягу з державного реєстру за №6658496 від 20.10.2008 р. (т.1,а.с.63-64).

З копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №556979 від 07.05.2009 р. виданого ОСОБА_3 вбачається, що на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки площею №1701 від 20.10.2008 р. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1416 га. у межах згідно з планом, де також зазначено, що земельна ділянка межує з трьох сторін із землями міської ради, а з однієї сторони із землями ОСОБА_11 (т.1, а.с.65).

08.05.2008 р. за заявою ОСОБА_3 про надання йому дозволу на будівництво житлового будинку в с. Вигівка Івано-Франківської області, рішенням виконавчого комітету Бурштинської міської ради надано йому дозвіл на будівництво житлового будинку на власній земельній ділянці, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка. Зобов’язано ОСОБА_3, виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво та одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт в інспекції Держархбудконтролю та попередити ОСОБА_3, що здійснення будівельних робіт на об’єкті без дозволу інспекції Держархбудконтролю, або здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність (т.1, а.с.66). За результатами розгляду комісії земельної та з питань екології із залученням проектної організації "Землі Опілля" з виїздом на місце, меж земельної ділянки та порядку її використання не встановлено, (т.1, а.с.67), що також і підтверджено копією кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_3, яка становить 0,1416 га., та землекористування ОСОБА_1, що становить 0,2350 га. (т.1,а.с.69).

З копії рішення Галицького районного суду від 21.10.2015 р. видно, що позов ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за законом задоволено повністю та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,23 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, що знаходиться в с. Вигівка, і яка на день смерті належала ОСОБА_6 (т.1, а.с.74).

Копією акта обстеження земельної ділянки від 20.07.2016 р., який був складений комісією в присутності ОСОБА_1, а також ОСОБА_3 вказується, що обстеженню підлягала земельна ділянка, користувачем якої є ОСОБА_1 Бувши на засіданні комісії земельної та з питань екології міської ради 15.07.2016 р. під час розгляду заяви ОСОБА_1, остання взяла на себе зобов’язання залучити приватну проектну організацію із здійсненням відповідних оплат для обміру земельних ділянок з метою встановлення можливого факту самозахоплення її земельної ділянки. Однак, на виїзному засіданні комісії в присутності даних осіб обмір земельної ділянки ОСОБА_1 не відбувся через відсутність приватної проектної організації з відповідними кваліфікаційними документами (т.1, а.с. 94).

З оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги ОСОБА_12 вбачається, що в 1963 р. побудований жилий будинок та стайня, були посаджені плодово - ягідні дерева, а саме: яблуня, груша, черешня та горіх. Також за господарством ОСОБА_12 числиться: -1974 р. всього земель площею 0,30 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га, -1975 р. всього земель площею 0,32 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га, -1976 р. всього земель площею 0,32 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га. (т.1, а.с.162-163). Окрім того, в судовому засіданні також була оглянута копія по господарської книги ОСОБА_19 де стверджується, що жилий будинок та стайня були побудовані в 1962 р. На земельній ділянці також були посаджені плодово – ягідні насадження, а саме: яблуні, черешні, сливи та горіхи. За господарством ОСОБА_19 числилось: -1974 р. всього земель площею 0,33 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га, -1975 р. всього земель площею 0,43 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га, -1976 р. всього земель площею 0,43 га. в тому числі під будівлями площею 0,01 га. (т.1, а.с.164-165). Квитанція про оплату земельних ділянок, які проводила ОСОБА_1 стверджується, що остання оплачувала кошти за землю, однак в квитанціях не вказано конкретної земельної ділянки і, якої саме земельної ділянки стосувалась ця оплата (т.1, а.с.167). Відповідно до висновку за №19/з земельно - технічної експертизи, земельна ділянка, що знаходиться по вул. Перемоги між земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 за адресою: вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області та землями міської ради (кладовище) с. Вигівка, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 має наступні розміри по периметру в метрах (по ходу годинникової стрілки): від точки А до точки Б 34,20; 16,12;29,85; 6,49; від точки Б до точки В 9,43; 17,36; від точки В до точки Г 8,21;24,93; 52,37; від точки Г до точки А 24,55 та площу 2208 кв.м. (0,2208 га). Фактичне користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області, власником якої є ОСОБА_3, не відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку, що визначені технічною документацією із землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 2621210301:03:001:0044, оскільки каталог координат кутів повороту, що міститься в технічній документації та наданий Держгеокадастром не відповідає та не співпадає з каталогом координат виміряних точок, що визначений по фактичному місцю розташуванню земельної ділянки (т.2, а.с. 73-79). Під час виготовлення технічної документації по видачі державного акта на право спільно-сумісної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_10 по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка Івано-Франківської області районною філією державного підприємства "Івано-Франківський міський центр державного земельного кадастру" 02.02.2006 р. було проведено встановлення і узгодження зовнішніх меж присадибної земельної ділянки в натурі у присутності землевпорядника міської ради та суміжного землекористувача ОСОБА_11, про що було складено акт. Зазначено, що межі в натурі проходять по металічній огорожі та умовно по землі, ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено (т.2, а.с.1-14).

Довідкою виданою виконавчим комітетом Бурштинської міської ради за № 112 від 12.06.2018 р. стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, має в користуванні земельні ділянки згідно облікових документів, а саме: стара хата-0,23 га., коло садку – 0,12 га., коло хати нової 0,12 га., урочище "Радеча" -0,14 га., "Тік" – 0,25 га., урочище "Радеча" -0,18 га.,"Коло Франка"- 0,14 га. (т.2, а.с.72).

Відповідно до ч.1, ч.2 п.п.1,3,4,10 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В разі невизнання відповідачами права позивача, передбаченого ст. 118 ЗК України, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України.

З показань в судовому засіданні експерта ОСОБА_20,видно, що ним проводивс огляд та зйомки з використанням геодезичних приладів земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Визначенню підлягали конфігурація, площа та межі земельної ділянки, яка знаходиться в с. Вигівка Івано-Франківської області та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та відповідність (невідповідність) фактичного користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка, власником якої є ОСОБА_3 В ході огляду було встановлено, що земельна ділянка, яка досліджувалась, розташована по вул. Перемоги, в с. Вигівка межує з східної сторони із землями міської ради (кладовище), а із західної сторони із земельною ділянкою ОСОБА_3, є забудованою на якій розміщенні заблоковані господарські будівлі та фундамент, перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 Частковими межовими знаками ділянки були бетонні стовпці, сітчаста огорожа та окремі металеві стовпи. З південної сторони були наявні тверді межові знаки (огорожі, стовпці), однак на ділянці ним не було встановлено і, тому ОСОБА_1 зазначено, що межі розділено дерев’яними кілками. Під час огляду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 є забудованою. На ній розміщені житловий будинок з господарським спорудами, її межі закріплені межовими знаками, а саме: бетонні стовпці, сітчаста огорожа, окремі металеві стовпи, а також господарська споруда – криниця. З південної сторони, а саме в тильній частині земельної ділянки відсутня огорожа. На підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 по вул. Перемоги, 25, в с. Вигівка з каталогом координат виміряних точок, визначеними по фактичному місцю розташування даної земельної ділянки, встановлено, що координати зазначені у технічній документації не відповідають та не співпадають з координатами, що визначені по фактичному місцю розташування земельної ділянки.

Відповідно до п.п. а,б ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпоряджатися землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України та відповідно до постанови Верховного Суду України від 28.03.2018 р. №681/1039/15-ц,"погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має,воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь – яких інших прав у процедурі приватизації. Не погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання згоди позивача на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Згідно ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до п. г, ст. 121 цього Кодексу, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16, про те, що межові знаки земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були відсутні, межа проходила умовно, а також ті обставини, що відповідач спорудив огорожу на частині земельної ділянки позивача та зрізав частину фруктових дерев позивача, оскільки дані свідки є родичами позивача і є заінтересованими у вирішенні справи на користь ОСОБА_1

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст. 155 цього ж Кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.1 ст. 374 ЦК України, суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено,що підстав для скасування рішення Бурштинської міської ради щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки немає оскільки рішення прийняте в межах наданої міській раді компетенції і передано земельну ділянку,яка перебувала у власності територіфальної громади м. Бурштина, потреби у її вилученні не було. Позивачем та її представником не доведено факту порушеного права та законних інтересів позивача, а також не встановлено факту порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, ст. 1225 ЦК України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" ст.12, 116, 118, 121, 125, 126, 152, 153 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.12,81,263-265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Бурштиської міської ради про визнання незаконним, скасування рішення від 17.12.2004 року "Про передачу у власність земельної ділянки" та Державного акта на право приватної власності на землю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2019 року.

Суддя:ОСОБА_21