Рішення № 80090056, 20.02.2019, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/756/18

Провадження № 2/340/67/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача про визнання права власності на нежитлову будівлю (свинарник), загальною площею 391,3 м.кв., що знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2000 між ним та Колективним торговельно-виробничим підприємством "Верховиналісторг" було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого він за суму 700 грн. придбав нежитлову будівлю (свинарник), що знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області. Згідно умов договору, в 2001 році ним виготовлено технічну документацію на даний об’єкт нерухомого майна, загальною площею 391,3 м.кв. та після чого він набув даний об’єкт нерухомості у власність. Такий договір нотаріально посвідчений не був, оскільки діючим на час виникнення спірних правовідносин законом, не передбачалося нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Оскільки договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був і КТВП "Верховиналісторг" припинило свою діяльність, що на даний час перешкоджає йому здійснити державну реєстрацію об’єкта нерухомого майна. Вважає, що ним набуто право власності на нежитлову будівлю (свинарник) на законних підставах, а тому просить позов задовольнити.

Позивач в підготовче засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 в підготовче засідання не з’явився, подав заяву якою позовні вимоги визнав, розгляд справи у підготовчому засіданні просить проводити без його участі.

Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.05.2000 між ОСОБА_1 та Колективним торговельно-виробничим підприємством "Верховиналісторг" в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір, згідно якого Колективне торговельно-виробниче підприємство "Верховиналісторг" зобов’язується продати будівлю свинарника по вул.Волинюків, 31 смт Верховина за договірною вартістю 700 грн., а покупець зобов’язується оплатити вказану суму та суму за виготовлення технічної документації. Після проведення оплати буде проведена передача (а.с.7).

На виконання умов даного договору позивачем проведено оплату та виготовлено технічну документацію на будівлю свинарника, загальна площа якого склала 391,3 м.кв., що знаходиться в смт Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області вул.Волинюків, 31 (а.с.8-12).

Як вбачається з розпорядження ОСОБА_2 РДА Івано-Франківської області №579 від 12.08.2001 (а.с.19) відповідно до ухвали арбітражного суду Івано-Франківської області від 14.05.2001 про ліквідацію КТВП "Верховиналісторг", скасувано державну реєстрацію КТВП "Верховиналісторг" у зв’язку з припиненням його діяльності.

Довідкою ОСОБА_2 селищної ради №1670 від 31.05.2017 (а.с.18) підтверджується, що будівля свинарника, яка належала Колективному торговельному-виробничому підприємству "Верховиналісторг" на даний час знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Також, позивачем набуто у власність земельну ділянку площею 0,15 га в смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, Івано-Франківської області, на території якої знаходиться будівля свинарника, та виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ІФ №049343 від 28.12.2001 (а.с.14-17).

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на будівлю свинарника, що знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області, який обґрунтовує тим, що договір купівлі-продажу на підставі якого він набув у власність спірну будівлю, не був посвідчений нотаріально на час його укладення, що позбавляє його здійснити державну реєстрацію нежитлової будівлі.

Відповідно до п.1 ст. 328 чинного ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності в Україні до моменту набрання чинності ЦК України з 01.01.2004 року регулювалися положеннями ЦК України 1963 року та Законом України «Про власність», який введено в дію з 15.04.1991 року.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 227, 227-1 ЦК УРСР зазначалося лише про нотаріальне засвідчення договорів купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином та договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, що укладається між громадянами, крім випадків, коли продавець передає покупцеві майно разом з документом про його придбання в торговельній чи іншій організації.

В той же час, Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачала державну реєстрацію житлових і нежитлових будинків, садових будинків, дач, гаражів, будівель виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташованих на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, зокрема і на підставі договорів купівлі-продажу посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існувала правова колізія законодавстві, тому що, ЦК УРСР прямо не вказував що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень повинен бути нотаріально засвідчений, в ньому лише згідно ст. ст. 227, 227-1 ЦК УРСР зазначається про нотаріальне засвідчення договорів купівлі-продажу жилого будинку та будівельних матеріалів. Тим часом, у відповідності до Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб передбачений порядок проведення державної реєстрації нежитлових будинків, будівель виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташованих на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, на підставі договорів купівлі-продажу посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

За таких обставин, оскільки покупець ОСОБА_1 повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, виготовив технічну документацію, а тому суд не зважаючи на відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вважає, що будівля свинарника, яка належала Колективному торговельному-виробничому підприємству "Верховиналісторг" на даний час знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області, набута ним у власність належним чином з підстав не заборонених законом. Крім цього, в судовому засіданні встановлено факт неможливості на сьогоднішній день оформлення угоди належним чином, так як один з контрагентів ліквідований.

При цьому суд переконаний, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути перешкодою для набуття ними права власності на майно, так як відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

За таких обставин позов слід задовольнити повністю та визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю (свинарник), загальною площею 391,3 м.кв., що знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області.

При цьому, з урахуванням положень ч.3 ст.200 та ч.4 ст.206 ЦПК України, оскільки відповідач визнав повністю позов, і таке визнання не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 197, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (свинарник), загальною площею 391,3 м.кв., що знаходиться за адресою: смт Верховина, вул.Гуцульського Повстання, 31, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Петрук ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 селищна рада, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул.Франка,3; ЄДРПОУ 04357294.

Повний текст рішення суду складено 26 лютого 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.