Рішення № 80089197, 01.02.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/493/18

№ 2/183/357/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Городецького Д. І.

секретаря судового засідання – Макаренко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року цю цивільну справу передано на розгляд Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с. 21).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року позовну заяву було залишено без руху, у зв’язку з невідповідністю вимогам ЦПК України та позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с. 28-30).

04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся на адресу суду з уточненою позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 33-37).

Ухвалою суду від 04 квітня 2018 року було відкрите провадження у справі (а.с. 38-39).

Ухвалою суду від 04 квітня 2018 року було задоволено клопотання позивача про зупинення виконання виконавчого документа (а.с. 41-42).

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року задоволено клопотання позивача про витребування документів (а.с. 59-60).

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року було закрите підготовче провадження у справі, судом призначений розгляд справи по суті (а.с. 159-160).

В обґрунтування уточненої позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 10 січня 2018 року він дізнався про те, що постановою державного виконавця Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01 грудня 2017 року було звернуто стягнення на його грошові кошти у розмірі 93 622,64 грн. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 6162 від 21 липня 2016 року, відповідно до якого з нього на користь відповідача стягнуто грошові кошти у розмірі 85 111,49 грн.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки у постанові зазначені невірні його анкетні дані, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не досліджено безспірність заборгованості, крім того, сума у виконавчому написі призначена до стягнення за період, що значно перевищує строк позовної давності, і як наслідок виникає спір з приводу стягнутої суми.

А тому, виконавчий напис нотаріуса вчинений з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, а самеЦивільного кодексу України, Закону України "Про нотаріат", Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

У зв'язку з наведеним, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 6162 від 21 липня 2016 року про стягнення з нього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором – таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач заперечував проти пред’явленого позову, надавши суду відзив на позовну заяву, у якому посилався на безспірність заборгованості позивача перед банком і нотаріус, який вчинив виконавчий напис діяв в межах та на підставі Законів України, банком подано нотаріусу повний перелік документів на підставі яких видано виконавчий напис і посилання відповідача а порушення строку позовної давності є безпідставними, оскільки у даному випадку такий строк обчислюється від дня звернення відповідача на адресу позивача з повідомленням про наявність боргу за кредитним договором, а тому задоволення позову просив відмовити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округ Дніпропетровської області ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, про результати чого просила повідомити її, надіславши на її адресу копію рішення у справі (а.с. 31) та надала суду письмові пояснення на позовну заяву, у яких посилається на правомірність вчиненого нею виконавчого напису, оскільки їй подано всі необхідні документи, заборгованість позивача є безспірною в розумінні ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", а тому просила відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с. 90-95).

Представник третьої особи – Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та надані учасниками справи докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено у судовому засіданні, 08 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого за установчими документами є відповідач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК") і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № SAMDN03000016515701, відповідно до умов якого позивачеві надано кредит шляхом встановлення ліміту на кредитну картку (а.с. 77)

12 липня 2016 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" направило на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу від 04 липня 2016 року про усунення порушень за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року, згідно якої банк вимагав виконання всіх боргових зобов'язань за цим договором, у розмірі 83 911,49 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом у розмірі 64 154,96 грн.;

- заборгованість за відсотками у розмірі 15 284,55 грн;

- заборгованість з пені у розмірі 35 605,26 грн;

- заборгованість зі штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн.;

- заборгованість зі штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 3 971,98 грн. (а.с. 74, 75).

Доказів щодо отримання позивачем цієї письмової вимоги відповідачем суду не надано.

21 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 6162, яким з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року у розмірі 83 411,49 грн., яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 64 154,96 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 15 284,55 грн., та штрафу у розмірі 3 971,98 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн., а всього на суму 85 111,49 грн. Строк за який проводиться стягнення – вісім років вісім місяців тринадцять днів, а саме з 08 жовтня 2007 року по 21 червня 2016 року (а.с. 69).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, суд установив, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, а саме письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року, датована 04 липня 2016 року та згідно поштової квитанції відправлена боржнику 12 липня 2016 року, тобто за дев'ять днів до вчинення виконавчого напису від 21 липня 2016 року (а.с. 74, 75).

Тобто, нотаріус вчинив виконавчий напис через 9 днів після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором, не дотримавшись при цьому 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, недотриманням приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вказаних вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, було порушено права ОСОБА_1 щодо можливості спростування розміру заборгованості.

Крім того, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Як встановлено матеріалами справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та/або здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми комісії та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

На підтвердження безспірності заборгованості, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав нотаріусу кредитний договір № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року, а також виписку з рахунку боржника станом на 21 червня 2016 року (а.с. 77, 79-81).

Між тим, суд вважає, що зазначена виписка з рахунку не може бути документом, який би підтверджував безспірність заборгованості, оскільки з нею боржник не мав можливості ознайомитись у встановлений 30-денний строк.

Разом з тим, необхідно зазначити, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всі необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 припинив виконувати свої зобов’язання за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року у липні 2015 року, про що свідчить виписка з рахунку боржника, надана відповідачем нотаріусу (а.с. 79-81).

Вимога щодо задоволення суми заборгованості кредитора за виконавчим написом пред’явлена за вісім років вісім місяців тринадцять днів, а саме з 08 жовтня 2007 року по 21 червня 2016 року (а.с. 69), тобто із перевищенням строку, встановленого ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Згідно до правової позиції, у справі № 6-116 цс 13, висловленої у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 06 листопада 2013 року, у відповідності до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ПК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідності до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а виконавчий напис, вчинений 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 6162, яким з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року у розмірі 83 411,49 грн., яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 64 154,96 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 15 284,55 грн., та штрафу у розмірі 3 971,98 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн., а всього на суму 85 111,49 грн., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь позивача судовий збір у розмірі 704 гривні 80 коп. (а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюпро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений 21 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 6162, яким з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000016515701 від 08 жовтня 2007 року у розмірі 83 411,49 грн., яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 64 154,96 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 15 284,55 грн., та штрафу у розмірі 3 971,98 грн., а також витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн., а всього на суму 85 111,49 грн. – визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 відшкодування справленого судового збору у розмірі 704,80 грн.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Чапаєва, будинок 3;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д;

- третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, будинок 6, офіс 9.

- третя особа: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, будинок 7.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2019 року.

Суддя Д. І. Городецький