Рішення № 80088287, 15.02.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7359/15-ц

Провадження № 2/211/34/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарях Форманчук К.М., Польчик Л.В.

за участі:

представників позивача ( відповідача за зустрічним позовом) АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору № б/н від 02.08.2012 року, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов Договору станом на 31.10.2015 року відповідач має заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.08.2012 року у загальному розмірі 21066,05 грн., яка складається із: 13703,32 грн. - заборгованість за кредитом ; 5432,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 451,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 979,34 грн. штраф (процентна складова).

До теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.08.2012 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Просять стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 21066,05 грн., та судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

ОСОБА_3, в свою чергу, подала до суду 17.01.2017 р. зустрічну позовну заяву, яку у подальшому тричі уточнювала, останній раз 24.10.2018 року звернулася з уточненою зустрічною позовною заявою та доповненням до неї , вказавши, що не має боргових зобов’язань перед банком. Додані банком докази не можуть підтверджувати факт існування боргу. З умов кредитного договору вбачається, що кошти були надані в споживчих цілях для особистих потреб позичальника. Таким чином, оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту. Вважає що договір про надання споживчого кредиту за № 5211537420968328 від 02.08.2012 року є таким, що не відповідає чинному законодавству України, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності та повинен бути визнаний недійсним.

У 2015 році «ПРИВАТБАНК» не попередивши її щодо заборгованості, почав здійснювати нарахування заборгованості грошових коштів.

Також діями банку їй була спричинена моральна шкода яку оцінює у 16000,00 грн., яка полягає у тому, що біля 11 місяців їй на телефон поступали дзвінки від співробітників банку з вимогами про сплату грошових коштів і кожного разу сума озвучених сум збільшувалась. Такими діями її стан здоров`я було погіршено та вона зазнала стресу, у зв’язку із чим їй довелось звертатися до лікарів та витрачати кошти на ліки.

Крім того при укладанні кредитного договору «ПРИВАТБАНК» не лише порушив вимоги законодавства України, але й умисно ввів її в оману. Так кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, а його умови повинні відповідати як загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3,6,13,203, 215, 227, 627 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів».

В порушення законодавства банком було порушено цілий ряд актів законодавства, так не було виконано з нею переддоговірну роботу. Їй не була надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту. Було порушено вимоги закону щодо ціни, яка є істотною умовою кредитного договору.

Встановлення плати за дії, які банк здійснює в процесі кредитування , в даному випадку - надання кредитних ресурсів є підприємницькою діяльністю, що вводить в оману, згідно ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Будь які ви датки, пов’язані зі здійсненням тієї чи іншої банківської операції, банк може включити до вартості договору (в даному випадку - сформувати кредитну ставку з врахуванням цих видатків ).

Дискримінаційними є також умови, викладені у договорі - декларативно надаючи право Позичальнику на дострокове погашення заборгованості.

У відповідності до кредитного договору - за прострочення повернення та\або сплати кредитних ресурсів, позичальник сплачує пеню з розрахунку 5 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених у договорі, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Встановлення пені в такому розмірі свідчить про порушення принципів справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства.

Вважає дії банка такими що порушують її права як споживача, п п. 2 ст. 230 п. 2 ЦК України ї спричинені збитки які у подвійному розмірі становлять 16 000,00 грн. Просить визнати недійсним та таким що вчинений внаслідок обману кредитний договір № 5211537420968328 від 02.08.2012 року, стягнути з «ПРИВАТБАНК» на її користь збитки у подвійному розмірі в сумі 16000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 16000,00 грн., та незаконно стягнуті грошові кошти в розмірі 21066,05 коп.

Також, 14.12.2018 року ОСОБА_3 було подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 первісний позов підтримали у повному обсязі, у зустрічному позові просили відмовити з підстав зазначених в письмових поясненнях та у відзиву.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, просила відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях, свій зустрічний позов просила задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

15.12.2017 року набрав чинності ОСОБА_5 України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження своїх вимог, ПРИВАТБАНКОМ надані докази, а саме: розрахунок заборгованості станом на 31.10.2015 року, виписку по рахунку, та кредитний договір який складається з анкети - заяви ОСОБА_3 про приєднання до Умов та Правилам надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, та самих Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що 02.08.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір (а.с. 6 - 32) який відповідно ч. 1 ст. 634 ЦК України є договором приєднання та складається з ОСОБА_6 - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та самих Правил та Умов.

З даної ОСОБА_6 - заяви вбачається, що ОСОБА_3 ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов'язківПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК».

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 202 ЦК України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 3, 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту Позичальнику.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з В урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦПК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання, 02 серпня 2012 року було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Кредитний договір складають Заява, підписана ОСОБА_3, Умови надання і Правила банківських послуг, та ОСОБА_1.

На підставі вказаного ОСОБА_3 було відкрито картковий рахунок, та вона отримала картку №5211537420968328 з терміном дії по червень 2016 року та картку № 5457082201236432 з терміном дії по червень 2016 року, що вбачається з наданої довідки від 06.04.2016 року № 30.1.0.0/2-20151204/712 (а.с. 124).

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_3 № 5211537420968328 прослідковується, що під час укладання кредитного договору 02.08.2012 року ОСОБА_3 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300, 00 грн., та збільшено до 1400, 00 грн. В подальшому 24.11.2012 року кредитний ліміт було збільшено до 2800,00 грн., 31.12.2012 року збільшено до 3300,00 грн., та 20.03.2013 року збільшено до 7300,00 грн.

Наказом шаблоном № 906 СП-2010-256 від 06.03.2010 року були затвердженні Умови та Правила надання банківських послуг для ПриватБанка та всіх дочірніх банків.

Відповідно до змісту анкети-заяви ОСОБА_3 підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг (далі кредитний договір).

Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що погашення за кредитом за платіжними картками без установленого мінімального обов`язкового платежу здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів за кредитом щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_3 кредит, однак остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Статтею 1054 ЦК України, встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На момент оформлення кредитного договору банком було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % на місяць (30 % на рік) (а.с. 7 – довідка про умови кредитування з використанням кредитки ). За наказами банку № № СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП -2015- 6552838 від 18.02.2015 року відсоткова ставка була змінена з 01.09.2014 року на 2,9 % на місяць (34,8 % на рік), та з 01.04.2015 року на 3,6 % на місяць (43,2 % на рік) (а. с. 114-118, 120-121).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., враховуючи прострочені зобов’язання, клієнт сплачує банку пеню.

Розмір пені відображено в тарифах (довідка про умови кредитування з використанням кредитки ), та розраховується наступним чино: Пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = ( базова процентна ставка по договору) \ 30 - нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн., на місяць, нараховується 1 раз у місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.

До матеріалів справи Банком надані докази щодо збільшення розміру пені, так наказом СП -2013-6500941 від 28.01.2013 року «Про внесення змін у тарифи » пеню збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн. Наказом СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року «Про внесення змін у тарифи » були внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме:

-у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн;

-у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн;

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право здійснювати зміну ОСОБА_1, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту ), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введеня змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_4 не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) ОСОБА_4 залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 4-5) заборгованість відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 перед ПРИВАТБАНКОМ за кредитним договором станом на 31.10.2015 року становить в сумі 21066,05 грн., яка складається з:13703,32 грн. - заборгованість за кредитом ; 5432,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 451,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 979,34 грн. – штраф (процентна складова).

Такий розрахунок в частині заборгованості за кредитом, процентами, комісією за користування кредитом та пенею ОСОБА_3 не спростувала належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.ст.76-78,81,83 ЦПК, а тому суд приймає його за основу суми боргу.

Окрім того з надої виписки з карткового рахунку (а.с. 89-97), прослідковується, що ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами, шляхом зняття коштів через банкомат, поповнення карткового рахунку, здійснення розрахунків через термінали в касах магазинів, що також є підтвердженням що ОСОБА_3 отримувала кредитну картку, а значить що остання знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання ОСОБА_3 про те, що вона не укладала кредитний договір та не була ознайомлена з умовами кредитування судом до уваги не приймається.Також в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечувала факту користування кредитними коштами.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафів (фіксованої частини та процентної складової) на загальну суму 1479,34 гривень не підлягає задоволенню оскільки одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст.61 Конституції України, про що зазначено у правовому висновку постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Зазначена правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018року у справі № 1521/5041/12-ц, в постанові від 18квітня 2018року у справі № 705/6051/15-ц, та в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 548/264/15-ц, яка відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Врахувавши наведене та відповідно до статті 549 ЦК України Верховний Суд України зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується вимог по зустрічному позову суд бере до уваги наступне, положенням ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підставою визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_3 зазначено, що він є несправедливим та суперечить принципу добросовісності.

Зазначені твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами з яких вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 особисто погоджено з позивачем умови кредитного договору.

Цивільним кодексом передбачені права сторін на проведення переговорів та досягнення згоди щодо умов договору. Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. При цьому, цивільним законодавством передбачено, що норми договору, не можуть звужувати права сторони договору, передбачені нормами законодавства, в тому числі й нормами про припинення та зміну договору.

При підписанні кредитного договору сторони чітко та добровільно обумовили обсяг взаємних прав та обов'язків, одночасно встановив рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення норм договору.

У силу ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо моральної шкоди в розмірі 16000,00 грн, за зустрічними позовними вимогами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї її сім'ї чи близьких родичів.

Доводи ОСОБА_3 про те, що їй постійними дзвінками та погрозами спричинено моральну шкоду не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не надано доказів того, що зазначені дії допускаються саме банком.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазначивши моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи те, що кредитним договором не узгоджена можливість відшкодування сторонами моральної шкоди, а зазначених у Законі України «Про захист прав споживачів» жодних підстав відповідачем не вказано, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо стягнення незаконно стягнутих грошових коштів з картки № 5211537420968328 у сумі 21066,05 грн., суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується прийняти і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як зазначено у ч.ч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за якими передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензію, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

У п. 8.1. Інструкції про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. передбачено право банку відкривати клієнтам поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, у порядку, встановленому інструкцією для відкриття поточних рахунків, з урахуванням визначених главою 8 Інструкції особливостей. Відкриття поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком і клієнтом у письмовій формі договору, у якому обов`язково мають бути зазначені умови відкриття поточного рахунку та особливості його використання. Клієнт подає до банку для відкриття поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, документи, які передбачені цією Інструкцією для відкриття поточного рахунку, крім картки із зразками підписів (ч. 2, ч. 3 п. 8.1 Інструкції).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_3 погодилась з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, з якими вона була ознайомлена, повністю згодна, розуміла їх зміст та положення яких зобов'язувалася неухильно дотримуватися і лише після цього здійснила активацію картки.

Відповідно до п. 1.1.3.1.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунку у разі настання терміну договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку кошти у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості у валюті/національній одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунка клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості валюті/національній валюті України за договором, і купує/продає іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку коштів з будь-якого рахунка клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером .

З огляду на те, що позивач підписавши заяву про укладення договору, погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідно до яких банком було видано в користування позивачу кредитну картку, якою остання користувалася. Дії банку по списанню з рахунку позивача грошових сум, направлених на погашення заборгованості по кредитному договору є правомірними.

Щодо стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 16 000,00 грн., суд зазначає таке.

Статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», визначено права споживача в разі придбання ним продукції у кредит. ОСОБА_5 застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

ОСОБА_3 грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, без зазначення цільового призначення, даними грошовими коштами позичальник розпоряджається на свій розсуд, а тому спірний договір не є споживчим. Таким чином, дана вимога є необґрунтованою, доказів, які свідчать про обман під час укладання спірного кредитного договору ОСОБА_3 не надано, та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо застосування строків позовної давності, вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_6, нею здійснювалися платежі з погашення заборгованості за кредитом, останній з яких був проведений 04.01.2016 року, а позов був поданий до суду 07 грудня 2015 року, тож строк позовної давності для звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду не був пропущений.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованості за кредитом у сумі 13703,32 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 5432,39 грн. та пеня у сумі 451,00 грн.

При цьому суд враховує, що відповідач була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема, з розміром процентів, які нараховуються банком, можливості нарахування пені внаслідок неналежного виконання умов договору, та за власним бажанням погодилася з запропонованими банком умовами договору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів слід відмовити в вказаних вище підстав.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом при зверненні до суду було сплачено судовій збір у розмірі1218,00 грн., тому дані кошти підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12,13, 19, 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265,354-355 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2,РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Косіора), 83/68, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.08.2012 року, що виникла станом на 31.10.2015 року, у розмірі 19586 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят шість ) грн. 71 коп., з яких: 13703 ( тринадцять тисяч сімсот три ) грн. 32 коп. – заборгованість за кредитом; 5432 (п’ять тисяч чотириста тридцять дві ) грн. 39 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 451 (чотириста п’ятдесят одна ) грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2,РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Косіора), 83/68, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять ) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: ОСОБА_8

Повиний текст рішення складено 25.02.2019 року.