Постанова № 80087997, 22.02.2019, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/136/19

н/п 3/174/25/2019

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2019 року м.Вільногірськ

Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Борцова А.А., розглянувши матеріал, який надійшов з головного управління ДФС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, меш. АДРЕСА_1, директора приватного підприємства «ТУТ», ІПН НОМЕР_1,-

якому згідно ст.268 КУпАП роз’яснені його права та обов’язки,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколу № 92 від 31.01.2019 року, складеного головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2, при перевірці ПП «ТУТ» (код ЄДРПОУ 32906476) 51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 10-А, встановлено, що громадянин(ка) або посадова особа директор ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) вчинив(ла) правопорушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 91 608 грн. та завищенню від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 90 447 грн., чим порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та заниження податку на додану вартість на суму 119 875 грн., в тому числі: у лютому 2015 на суму 11 618 грн., у березні 2015 на суму 49 388 грн., у квітні 2015 на суму 58 869 грн., чим порушено п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201.

Дата, час і місце вчинення порушення: 06.12.2018 о 16-20, 51700, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 10-А».

Дії ОСОБА_1 посадовою особою кваліфіковані за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та показав, що з результатами перевірки не згодні і на даний час оспорюють в судовому порядку податкове повідомлення-рішення, видане податковим органом на підставі акту перевірки. Копію протоколу про адміністративне правопорушення не отримував і для його складання не викликався. Податковий облік на підприємстві здійснюється згідно з вимогами законодавства.

Вислухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, внаслідок яких саме дій чи бездіяльності особи, яка притягується до відповідальності, порушено вимоги законодавства, а лише констатовано факт вищевказаних порушень, не вказано, в чому саме полягає вина ОСОБА_1 в порушенні вимог податкового законодавства, чи є він особою, відповідальною за правильність ведення податкового обліку, чи входять ці функції у його посадові обов’язки та чим це підтверджується (посадова інструкція).

Інших доказів на підтвердження вказаних фактів матеріали справи не містять та під час судового розгляду не встановлені.

Крім того, об’єктивна сторона правопорушення в протоколі також не конкретизована, оскільки протоколі лише констатовано факт заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, при цьому не вказано, коли саме, внаслідок чого це сталося, тобто в чому саме полягає суть допущених порушень.

Також не встановлено час скоєння правопорушення, так як зазначена у протоколі дата скоєння правопорушення - 06.12.2018 року не відповідає описовій частині протоколу, згідно якого події відбувалися в 2015 році, до того ж, не вказано, коли саме ПП «ТУТ»» надало податкову звітність, що унеможливлює визначення початку строку, встановленого ст.38 КУпАП.

Також, до справи не долучено дані, підтверджуючі факт належного повідомлення ОСОБА_1про місце та час складання протоколу (відсутні дані про отримання виклику) та дані про отримання ОСОБА_1 копії протоколу, а останній дані факти в судовому засіданні заперечує, що свідчить про порушення його права на захист при притягненні до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення мають аналогічний склад, а їх відмежування один від одного проводиться за ступенем суспільної небезпеки, тому з урахуванням принципу верховенства права, презумпція невинуватості діє у всіх випадках звинувачення людини (суб’єкта приватного права) державою, в тому числі, і в разі притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.

Крім того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.

До того ж, відповідно до ст.ст. 55,56 ПКУ, платник податків має право оскаржити до органу вищого рівня або суду податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у 10- денний строк після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до відповідного органу зі скаргою щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, податковим законодавством поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.

Оскільки на даний час триває процедура оскарження податкового повідомлення-рішення, виданого на підставі акту перевірки, і існує ймовірність скасування рішення податкового органу, то достовірні підстави вважати, що дійсно посадовими особами ПП «ТУТ» було порушено порядок ведення податкового обліку, внаслідок чого було занижено суму обов’язкових платежів, відсутні.

Таким чином, суб’єктивна та об’єктивна сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не конкретизовані, доказів на підтвердження його винної поведінки не надано, а достовірні підстави вважати, що дійсно посадовими особами ПП «ТУТ» було порушено порядок ведення податкового обліку, відсутні, тому провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 Кодексу України, слід закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст.ст. 40-1, п.1 ст. 247, ч.1 ст. 163-1, 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: підпис ОСОБА_3