Постанова № 80085832, 26.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22099/17

Провадження №: 1-кс/752/1659/19

У Х В А Л А

26.02.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва внесене в кримінальному провадженні № 12017100010009993 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Самолюком Т.В., клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

в провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2017 року за № 12017100010009993, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

05.02.2019 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 Самолюк Т.В. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000822430082, яка розташована по вул. Велика Китаївська, 71, в м. Києві, яка належить ТОВ «Асторія девелопмент груп» (код ЄДРПОУ 37141018) на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2016 року, з метою збереження майна.

В судове засідання прокурор не з»явився, клопотання не підтримав.

Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання про арешт майна, подане прокурором, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з п. 7 ч. 2 та ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, загальні правила застосування будь-якого із заходів забезпечення кримінального провадження встановлені статтею 132 КПК України.

Разом з цим, частиною 2 статті 171 КПК України встановлено, що в клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Положенням ч. 3 ст. 170 КПК України дозволяється накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів лише на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України закріплено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Дослідивши матеріали клопотання та враховуючи, що в матеріалах клопотання відсутнє обгрунтування необхідності арешту майна, відсутні належним чином завірені документи, які підтверджують обставини щодо вчинення кримінального правопорушення у відповідності до фабули, крім того, відсутні будь-які матеріали перевірок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо проведення будівельних робіт, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 - 173 КПК України , слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні клопотання, внесеного в кримінальному провадженні № 12017100010009993 прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Самолюком Т.В., про арешт майна - відмовити

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: