Рішення № 80084959, 11.02.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2958/18

провадження № 2-о/570/9/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю заявника ОСОБА_1

секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши в порядку окремого провадження цивільного судочинства у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неможливість отримання спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року своєї матері ОСОБА_2, оскількибув зареєстрований за іншою з матір"ю адресою та неподачею вчасно заяви про прийняття спадщини, заявник у поданій до суду 27 червня 2018 року заяві просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини по АДРЕСА_1.

У поданій до суду заяві представник заінтересованої особи Захарець І.А. вважає, що результат розгляду даної справи жодним чином на впливає на права, обов"язки чи інтереси визначеної заявником заінтересованої особи.

У поданій 11 лютого 2019 року письмовій заяві заявник стверджує, що відповідно до ч.3 та ч. 4 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Ст.ст.2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Всіх учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У поданій до суду заяві представник заінтересованої особи просить справу розглянути без їх участі. Враховуючи достатність матеріалів для прийняття судового рішення, відсутність необхідності заслуховувати його особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність представника заінтересованої особи.

Заявник у суді свої вимоги підтримав повністю і по аналогічних мотивах. Показав, що на даний час ніхто не подав заяву про прийняття заяви про прийняття спадщини після смерті його матері, на даний час в живих залишилися лише дружина його вже померлого брата та його діти, але він не вважає необхідним залучати їх до участі в справі ні в порядку окремого провадження, ні в позовному порядку. Не заперечує, що нотаріусом йому роз"яснено право на пред"явлення позову про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, але вважає і це йому порадив адвокат, що дешевше для оформлення спадщини подати заяву в порядку окремого провадження.

Суд, заслухавши пояснення заявника, показання свідків, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК Кодексу зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Розглядаючи справу, суд забезпечив особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено, згідно свідоцтва про народження заявник є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року та ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, які заповіли заявнику все належне їм майно відповідно до заповіту подружжя від 05 березня 2008 року.

ОСОБА_2 на момент своєї смерті зареєстрована та постійно проживала АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки №2115 від 05 травня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, заявник постійно проживав за вказаною адресою з матір'ю до її смерті без реєстрації.

Як показали свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявник доглядав своїх батьків, які були лежачі, з ними постійно жив, а його сім'я проживала за його місцем реєстрації.

Станом на 17 вересня 2018 року спадкова справа що майна матері заявника після її смерті не заводилася.

Відповідно до відповіді нотаріуса заявнику рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

До вказаних обставин підлягають застосуванню такі норми права.

Зі змісту ст.5 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п.п.2, 23 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Згідно п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.

Суд не заперечує, що згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Разом з тим, заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи. / Ухвала ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р.: «

Покликання заявника на постанову ВС у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року не заслуговують уваги, оскільки стосуються подачі саме позову при наявності спору, а не розгляду справи в порядку окремого провадження, як подано заявником.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.57, 59, 213-215, п.1 ст.272 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у заяві ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Голишів Рівненського району Рівненської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 01 липня 2008 року, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_2.

Заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, вул.Замкова, 29, м.Рівне.

Суддя: Кушнір Н.В.