Вирок № 80083905, 26.02.2019, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_________________

Справа №: 544/1108/15-к

В И Р О К

Іменем України

26 лютого 2019 року м. Гребінка

26 лютого 2019 року Гребінківський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого - судді Татіщевої Я.В.

секретарів Кузуб В.В., Сапи А.М.

за участю прокурорів Нор Ж.В., Замулка С.А., Горбенка Г.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Полуніна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гребінка кримінальне провадження за № 12015170240000286 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лубни, Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, освіта вища, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що 07 березня 2015 року приблизно о 18-40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, він разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проходили поряд із приміщенням кафе «Магнолія», розташованим по вул.Радянська, 132, м.Лубни, Полтавської області, де побачили ОСОБА_6, з яким до цього знайомі не були та який рухався в напрямку магазину «Старт» по вул.Радянська, 138 А, м.Лубни, Полтавської області. При цьому у ОСОБА_1 була в руках суха гілка, яку він відламав від дерева з метою використати її в подальшому як знаряддя для жартів. В ході руху у напрямку магазину «Старт» по вул.Радянська, 138 А, м.Лубни, Полтавської області, ОСОБА_1, який йшов позаду ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи спільно із ОСОБА_3 без попередньої змови, наніс дерев'янною палицею, яку тримав у правій руці, один удар в напрямку зверху вниз в область середньої частини правого плеча потерпілого ОСОБА_6, після чого останній лівою рукою взявся за плече, оскільки відчував біль.

Таким чином, ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме, в тому, що він, діючи умисно, скоїв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення органами досудового розслідування обґрунтовано наступними доказами:

- показами свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, який пояснив, що 07 березня 2015 року, точного часу він не пам'ятає, він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проходив поряд із приміщенням кафе «Магнолія», розташованим по вул.Радянська, 132, м.Лубни, Полтавської області, разом із ними йшов ОСОБА_7, який був у стані алкогольного сп'яніння. Там вони побачили ОСОБА_6, з яким до цього знайомі не були та який рухався в напрямку магазину «Старт» по вул.Радянська, 138 А, м.Лубни, Полтавської області. При цьому у ОСОБА_1 була в руках суха гілка, яку він відламав від дерева. При цьому ОСОБА_1 йшов позаду ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6, а він із ОСОБА_4 йшли попереду всіх. Він не бачив, щоб ОСОБА_1 наносив потерпілому ОСОБА_6 будь-які удари, навпаки, намагався зупинити ОСОБА_3, розмовляв з ним, просив заспокоїтись. Потерпілого побив ОСОБА_7, якого вони намагалися зупинити, але той вів себе зі всіма агресивно, а коли потерпілий впав, вони намагались зупинити транспорт, щоб викликати швидку, оскільки самі зателефонувати не могли. Однак, коли потерпілий встав та пішов, вони також пішли додому;

- показами свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, який пояснив, що на початку березня 2015 року, точної дати та часу він не пам'ятає, він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проходив поряд із приміщенням кафе «Магнолія», розташованим по вул.Радянська, 132, м.Лубни, Полтавської області, разом із ними йшов ОСОБА_7, який був у стані алкогольного сп'яніння. Там вони побачили ОСОБА_6, з яким до цього знайомі не були та який рухався в напрямку магазину «Старт» по вул.Радянська, 138 А, м.Лубни, Полтавської області. При цьому у ОСОБА_1 була в руках суха гілка, яку він відламав від дерева. При цьому ОСОБА_1 йшов позаду ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6, а він із ОСОБА_5 йшли попереду всіх. Він не бачив, щоб ОСОБА_1 наносив потерпілому ОСОБА_6 будь-які удари, він намагався відтягти ОСОБА_7 від потерпілого, а потім зупинити транспорт та викликати швидку допомогу;

- витягами з кримінального провадження №12015170240000286 від 08.03.2015 року, №42015170000000111 від 19.03.2015 року, №42015170000000286 від 08.03.2015 року (т.3 а.с. 87-94);

- постановою про об'єднання матеріалів досудового розслідування (т.3 а.с. 95-96);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.03.2015 року (т.2 а.с. 14);

- заявою потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с. 15);

- протоколами огляду місця події від 11.03.2015 року із відеозаписом та фототаблицею (т.2 а.с. 20-28);

- протоколом огляду від 27.04.2015 року (т.2 а.с. 29-39);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_1 від 05.04.2015 року із відеозаписом та фототаблицею (т.2 а.с. 92-105);

- довідкою Лубенської ЦМЛ №460 від 08.03.2015 року;

- випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2649/341 (т.2 а.с.114);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 17.04.2015 року із відеозаписом та фототаблицею (т.2 а.с. 160-163);

- висновками судово-медичних експертиз №80 від 10.03.2015 року, №111 від 21.04.2015 року, №126 від 06.05.2015 року (т.2 а.с. 108, 115, 164-165).

З'ясувавши обставини у кримінальному провадженні, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, з огляду на наступне.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 296 ч. 2 КК України, не визнав, пояснив, що 07 березня 2015 року приблизно о 18-40 год. він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проходив поряд із приміщенням кафе «Магнолія», розташованим по вул.Радянська, 132, м.Лубни, Полтавської області, разом із ними йшов ОСОБА_7, який був у стані алкогольного сп'яніння. Там вони побачили ОСОБА_6, з яким до цього знайомі не були та який рухався в напрямку магазину «Старт» по вул.Радянська, 138 А, м.Лубни, Полтавської області. При цьому у ОСОБА_1 була в руках суха гілка, яку він відламав від дерева для того, щоб чухати нею ногу. ОСОБА_1 йшов позаду ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6, а ОСОБА_5 із ОСОБА_4 йшли попереду всіх. Обвинувачений ОСОБА_1 наполягав, що не наносив потерпілому ОСОБА_6 будь-які удари гілкою, а тільки торкнувся нею потерпілого, щоб звернути на себе його увагу, радив йому не розмовляти з ОСОБА_3, а останнього намагався заспокоїти та умовляв не чіпати потерпілого. Після того, як потерпілий втратив свідомість, ОСОБА_1 намагався зупинити транспортні засоби, щоб викликати потерпілому швидку медичну допомогу.

Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_6, даної ним на досудовому розслідуванні, ОСОБА_1 був присутній при подіях 07.03.2015 року, внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження, однак до ОСОБА_1 він ніяких претензій морального та матеріального характеру не має, просить закрити кримінальне провадження відносно нього, оскілки вважає його свідком подій (т.2 а.с. 15). Про його позицію свідчать також заяви, написані ним під час судових розглядів кримінального провадження (т.2 а.с. 158, т.5 а.с.93). Так само потерпілий ОСОБА_6 висловився в судовому засіданні, відмовившись від дачі показів відповідно до ст. 63 Конституції України.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні також не підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_1 наносив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження чи грубо порушував громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, навпаки, показали, що обвинувачений неодноразово намагався зупинити ОСОБА_3, а після всього намагався надати потерпілому допомогу.

Допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не представилось можливим, не дивлячись на вчинення всіх передбачених чинним законодавством заходів для їхньої доставки до суду, сторона обвинувачення відмовилась від їх допиту в ході судового розгляду, інші учасники не наполягали на їхньому виклику.

Відеозапис, доданий до протоколу огляду місця події від 11.03.2015 року, не містить у собі даних, які б підтверджували вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

Що стосується висновків судово-медичних експертиз №80 від 10.03.2015 року, №111 від 21.04.2015 року, №126 від 06.05.2015 року, на які посилається сторона обвинувачення як на докази вини ОСОБА_1, суд приходить до висновку про визнання їх недопустимими доказами, з огляду на наступне. Судово-медична експертиза №80 від 10.03.2015 року була проведена на підставі постанови слідчого СВ Лубенського МВ УМВСУ в Полтавській області Кривуненка А.В., рішення про призначення щодо якого в межах кримінального провадження №12015170240000286 не приймалось. Судово-медична експертиза №111 від 21.04.2015 року дає відповідь на питання про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6, хоча слідчим СВ Лубенського МВ УМВСУ в Полтавській області Самозвоном Р.Л. таке питання не ставилось, відтак, експерт вийшов за межі своїх повноважень. Судово-медична експертиза №126 від 06.05.2015 року була призначена в межах кримінального провадження №42015170000000111 від 19.03.2015 року, однак, у своєму висновку експерт посилається на висновки судово-медичних експертиз №80 від 10.03.2015 року, №111 та №113 від 21.04.2015 року, які були проведені в межах кримінального провадження №12015170240000286, які на час проведення експертизи не були об'єднані, в порушення вимог ст. 69 ч.4 КПК України, відповідно до якої експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи (т.2 а.с. 108, 115, 164-165).

Експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив, що він проводив експертизи у кримінальних провадженнях щодо спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, при цьому судово-медична експертиза №80 від 10.03.2015 року була проведена без надання медичної документації потерпілого, після чого потерпілий ще перебував на стаціонарному лікуванні, тому слідчим була призначена додаткова судово-медична експертиза №111 від 21.04.2015 року для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того, пояснив, що експертизи проводились в межах двох різних, не об'єднаних кримінальних провадженнях, оскільки при винесенні постанови про призначення додаткової експертизи, слідчий посилався на висновки інших судово-медичних експертиз. Пояснив, що у своїх висновках він відповідав на питання, які ставились слідчим у постановах про призначення судово-медичних експертиз.

Крім того, проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 як свідка, від 05.04.2015 року, відбувалось за відсутністю захисника, при цьому ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки за ст.ст. 66, 67 КПК України та він був попереджений за ст.ст. 384, 385 КК України за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань (т.2 а.с. 92-105) Враховуючи, що 25.05.2015 року ОСОБА_1 було пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому сторона обвинувачення посилається на вищевказаний протокол проведення слідчого експерименту як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_15, суд приходить до висновку про його недопустимість, оскільки було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_1

Крім того, суд враховує, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме, в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися в скоєнні хуліганства, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, тоді як в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено, які саме дії обвинуваченого свідчать про грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому також викликають обґрунтовані сумніви.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Власне, конструктивними ознаками оцінки доказів «поза розумним сумнівом» відповідно до рішень у справі Чміль проти України (Chmil v. Ukraine), № 20806/10, ECHR, 2015, «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), № 16437/04, ECHR, 2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), № 42310/04, ECHR, 2011, є обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; чіткими; взаємоузгодженими. В іншому разі всі сумніви відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України суд повинен тлумачити на користь обвинуваченого.

До того ж в силу ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а тому його слід визнати невинуватим і виправдати.

Цивільний позов до ОСОБА_1 не заявлявся. Речові докази відсутні. Витрати на проведення судової трасологічної експертизи підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору відповідно до ч.6 ст. 376 КПК України.

Суддя Я. В. Татіщева