Рішення № 80083633, 26.02.2019, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1837/18

Провадження № 2/375/155/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

за участю секретаря - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що вона є опікуном свого онука - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 01.10.2018 її дочка - відповідач у справі ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3. Однак вказаним рішенням суду не було вирішено питання про стягнення з відповідача аліментів, як того вимагає п. 16 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007.

Онук проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Зазначає, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання свого сина не надає і що змушує її а звернутися за захистом порушених прав дитини до суду. Зважаючи, що відповідач у справі має нерегулярний та мінливий дохід, оскільки не має постійного місця роботи, просить винести рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 500.00 грн щомісячно з урахуванням індексації, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила стягувати із відповідача аліменти на утримання онука у твердій грошовій сумі розмір якої, повинен бути не меншим ніж 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час розгляду спору судом. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник органу опіки та піклування Рокитнянської РДА - Секрет Л.М. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, повторно будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причину своєї неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у своїй відсутності та відзиву на позов до суду не подала.

За викладеного суд ухвалює провести розгляд спору по суті у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у порядку заочного провадження, що узгоджується із положеннями ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідивши отримані у справі письмові докази суд приходить до наступного висновку.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач у справі є матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 01.10.2018 позбавлена відносно нього батьківських прав. Цим же рішенням суду опікуном малолітнього ОСОБА_3 призначено його бабусю - позивача у справі ОСОБА_1. Відповідач проживає окремо від свого сина та матеріальної допомоги на його утримання добровільно не надає, а тому дитина проживає з бабусею (позивачем у справі) та перебуває на її повному утриманні.

Сторони спору розміру свого доходу суду не надали.

Викладене підтверджується отриманими у справі письмовими доказами, якими є:

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, виданого 21.01.2010 виконавчим комітетом Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з якого вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2;

- копія довідки № 1438 від 18.09.2018, виданої Острівською сільською радою Рокитнянського району Київської області на ім'я ОСОБА_1 про те, що її онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з бабою та знаходиться на її повному утриманні;

- копія довідки № 1437 від 18.09.2018, виданої Острівською сільською радою Рокитнянського району Київської області на ім'я ОСОБА_1 про те, що її сім'я складається із двох осіб: чоловіка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- копя рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01.10.2018 та копія ухвали цього ж суду про виправлення описки у судовому рішенні від 01.10.2018 про позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

Правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із сімейних відносин та мають регулюватися положеннями ст. 166 та глави 15 Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Разом з тим, як вбачається, суд при вирішенні питанння про позбавлення відповідача батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_3, не вирішив питанння про стягнення з нею аліментів на його утримання.

Згідно вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ст.181 ч.1 Сімейного Кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Разом з тим, положення частини третьої цієї норми визначають, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов»язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов»язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати.

Статею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень;

Відповідно до ч.1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При цьому, в обов»язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, з огляду встановлені обставини спору та на вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що справедливим, необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини розміром аліментів буде заявлений позивачем розмір твердої грошової суми, яким є законодавчо визначений мінімальний розмір на час вирішення спору судом 1013.50 грн, Вкзана сума аліментів підлягає стягненню з відповідача щомісячно, починаючи з 01.10.2018 і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Позов таким чином підлягає задоволенню.

За вимогами положень п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору, а тому останній у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України має бути стягнутий на користь держави з відповідача у справі в сумі 704.80 грн..

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини", ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.ст.180, 181, 182, 183, 191, 166 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, картка платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_1, картка платника податків НОМЕР_2) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1013.50 грн. щомісячно, до досягнення ним повноліття, починаючи з 01.10.2018, з індексацією відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Звільнити позивача від сплати судового збору та стягнути останній на користь держави із ОСОБА_2 в сумі 704.80 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.).

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному поряду, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили «_____»___20___