Ухвала суду № 80081511, 20.02.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/921/18

Провадження № 2/162/71/2019

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням судді Глинянчука В.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа без самостійних вимог – Національна академія Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась у Любешівський районний суд Волинської області з цим позовом 20 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження. Постановлено розглянути справу 20 лютого 2019 року без повідомлення сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

2. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтуванні позову позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 курсантом проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_1 (далі – Академія, НАДПСУ) з 03 серпня 2016 року по 28 вересня 2017 року.

Наказом ректора Академії № 645-ос від 28 вересня 2017 з відповідачем було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби та звільнено з військової служби через службову невідповідність та небажання продовжувати навчання. Вислуга ОСОБА_2 на день звільнення складала 01 рік 01 місяць 25 днів.

Відповідач під час навчання в НАДПСУ перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів державного бюджету. Всього позивачем на утримання відповідача витрачено 25707,92 гривень, а саме: грошове забезпечення – 2049,43 гривень; продовольче забезпечення – 20184,88 гривень; речове забезпечення – 3334,47 гривень; медичне забезпечення – 139,14 гривень.

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з військової служби через службову невідповідність та небажання продовжувати навчання відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у НАДПСУ.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач будь-яких заяв по суті справи суду не подавав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач та НАДПСУ 03 серпня 2016 року у місті ОСОБА_1 уклали контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби України.

Згідно з витягом з наказу ректора НАДПСУ № 4363-ос від 03 серпня 2016 року ОСОБА_2 з 03 серпня 2016 року внесено у списки персоналу курсантів Академії, зараховано на всі види забезпечення без атестатів, присвоєно військове звання солдат, призначено на посаду курсанта, та вважати таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів вищого навчального закладу Держприкордонслужби строком на час навчання в Академії.

У відповідності з витягом з наказу ректора НАДПСУ №572-ос від 29 серпня 2017 року сержанта ОСОБА_2 з 28 серпня 2017 року звільнено з військової служби в запас за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпунктом 6 (через небажання продовжувати навчання) пункту 280 Положення про проходження громадянами військової служби в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до витягу з наказу ректора НАДПСУ № 645-ос від 28 вересня 2017 року з сержантом ОСОБА_2 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) та відраховано з числа курсантів Академії.

З розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у НАДПСУ, № 27 від 28 вересня 2017 року, довідок-розрахунків на ОСОБА_2 затрачено 25707,92 гривень, з яких 2049,43 гривні – грошове забезпечення, 20184,88 гривень – продовольча служба, 3334,47 гривень – речове забезпечення, 139,14 гривень -- витрати на охорону здоров'я.

5. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 538 ЦК виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Статтею 610 ЦК визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини шостої статті 2, пункту 3 частини першої статної 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби віднесено зокрема військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів. Початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу -- для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Згідно із статтями 9, 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки.

Частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість. Зокрема пунктами 2-4 постанови встановлено, що витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі. Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджено наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534.

6. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права та подані позивачем докази, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 припинив військову службу (навчання) у вищому військовому навчальному закладі через службову невідповідність та небажання продовжувати навчання. Відповідно до закону він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у НАДПСУ.

Пред’явлені до стягнення суми нараховані позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року, наказу Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534.

7. Питання розподілу судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1762 гривні судового збору, які відповідно до частини другої статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, житель селища ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) у користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, рахунок № 31255212118593 у ДКСУ місто Київ, МФО 820172) 25707 (двадцять п’ять тисяч сімсот сім) гривень 92 копійки витрат, пов’язаних з утриманням позивача у Національній академії Державної прикордонної служби України імені ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь Адміністрації Державної прикордонної служби України 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий В.Д. Глинянчук