Ухвала суду № 80080549, 25.02.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/64/19 провадження № 1-кп/403/38/19

У Х В А Л А

25 лютого 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Гарбар С.І.,

з участю прокурора Вдовіченко Ю.П.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка клопотання прокурора Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120290000010 від 14.01.2019 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

області, громадянина України, освіта повна загальна

середня, не одруженого, не працюючого, адреса місця

проживання, зареєстрована у встановленому законом

порядку та фактичного місця проживання: вул.Шаталова

буд.№23 смт.Устинівка Кіровоградської області, раніше судимого:

1) 31.07.2009 року Устинівським районним судом

Кіровоградської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.185 КК

України до 4-х років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання з

випробуванням та встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців;

2) 15.06.2012 року Устинівським районним судом

Кіровоградської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено та подано суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 строком до 60-ти днів, яке обгрунтовано тим, що строк тримання під вартою останнього закінчується 14 березня 2019 року, обвинувачений раніше неодноразово судимий за умисні злочини проти власності, має не зняті та не погашені судимості за їх вчинення, однак знову після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років; не працює, не одружений, не має постійного джерела доходу, а тому ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні; а також вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, а тому є підстави для продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу його підзахисному у виді тримання під вартою з огляду на відсутність заперечень проти цього самого обвинуваченого ОСОБА_2.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права, а відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.63 рішення від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» (заява № 25978/07), зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому п.3 ст.5 Конвенції також передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Також Європейський суд з прав людини в п.51 рішення у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року (заява №12369/86) зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 23 год. 40 хв. 14 січня 2019 року по 23 год. 40 хв. 14 березня 2019 року було обрано за ухвалою слідчого судді Устинівського районного суду Кіровоградської області Годованець І.А. від 16.01.2019 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового слідства, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, і неможливість з урахуванням особи обвинуваченого застосувати до нього інший більш м’який запобіжний захід з метою запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У відповідності до п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого, запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зі змісту обвинувального акта та клопотання вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у вчиненні умисного злочину проти власності, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України вказаний злочин класифікується як тяжкий.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (п.106 рішення від 8 лютого 2005 року у справі «Панченко проти Росії», заява № 45100/98). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

З огляду на викладене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних середньої тяжкості та тяжкого злочинів, з відбуттям призначених покарань у виді позбавлення волі, однак знову вчинив умисний тяжкий злочин після звільнення з установи виконання покарань, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 не працює, не одружений, власної сім’ї не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, не має також на утриманні малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатих осіб, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків та офіційних джерел для отримання засобів до існування.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.132, 177, 178, 194 КПК України, прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо можливості вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; необхідність забезпечення особистої участі обвинуваченого у судових засіданнях під час судового провадження з метою забезпечення його дієвості виправдовує відповідний ступінь втручання у його права і свободи; наявними є ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням його особи та тяжкості покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може: 1) здійснити спробу переховуватися від суду з метою уникнення покарання; з урахуванням проживання обвинуваченого в одному населеному пункті (смт.Устинівка Кіровоградської області) із потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні 2) незаконно впливати на потерпілу та свідків; а з урахуванням неодноразового вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 умисних корисливих злочинів, в тому числі, і після звільнення з кримінально-виконавчих установ закритого типу, також 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою та недостатнім застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

На час розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України судом не встановлено, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід відносно нього судом не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення; особи обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, та на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності; інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, вартості викраденого майна та відсутності в обвинуваченого міцних соціальних зв’язків, постійної роботи; тієї обставини, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується о 23 год. 40 хв. 14 березня 2019 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 04.02.2019 року і судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно тільки призначається та потребує певного часу, суд, відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, дійшов висновку, про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того на даному етапі судового провадження, за встановлених обставин, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, суд приходить до висновку про те, що лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а інші запобіжні заходи, передбачені ч.1 ст.176 КПК України, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2, що відповідно виключає можливість застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12.03.2009 року у справі «ОСОБА_13 проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03 листопада 2009 року у справі «Пьотр Осух проти ОСОБА_11», заява №30028/06). Розмір застави має бути належним чином обгрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (п.п.15, 30 та 31 рішення від 03.07.2008 року у справі «Георгієва проти Болгарії», заява №16085/02). За певних обставин небезпідставним також буде взяття до уваги суми збитку, що ставиться обвинуваченому в провину (п.п.81, 92 рішення від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії», заява №12050/04».

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням розміру майнової шкоди, завданої потерпілій, майнового стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд визначає суму застави у п’ятдесят сім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 109497 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов’язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 та 7 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.315 КПК України,суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 23 год. 40 хв. 14 березня 2019 року до 23 год. 40 хв. 12 травня 2019 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави в сумі 57 (п’ятдесят сім) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 109497 (сто дев’ять тисяч чотириста дев’яносто сім) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; код банку отримувача: 820172; розрахунковий рахунок 37312037002505.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_2 покладаються обов’язки на строк в два місяці:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120290000010 від 14.01.2019 року, за винятком участі у слідчих (процесуальних) діях;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

У разі нез’явлення ОСОБА_2 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_2.

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Миколаївського слідчого ізолятора» (вул.Лагерне Поле, буд.№5 м.Миколаїв, поштовий індекс 54030).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_14