Рішення № 80079534, 20.02.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10830/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.05.2010 року у розмірі 30962,32 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 19.05.2010 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) став клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Вказують, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на отримання кредиту, оскільки ним підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «ОСОБА_3 користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку». У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 29.05.2018 року має заборгованість - 30962.32 грн., яка складається з наступного: 3652,86 грн. - заборгованість за кредитом, 25058.87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. – штраф (фіксована складова), 1450,59 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає. Отже, у зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, в банку виникла необхідність звернутись з позовною заявою до суду.

19 жовтня 2018 року відповідач подала суду відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого вказала, що поданий позивачем позов є необгрунтованим, вимоги, вказані в позовній заяві є незаконними, позивач не має права звернення до суду, а позовна заява не підлягає задоволенню в повному обсязі. Зазначає, що позивач нарахував відсотки на суму заборгованості виходячи із розмірі процентної ставки 30% до 01.09.2014 року, з 01.09.2014 року – 34,80% ; з 01.04.2015 року – 43,2 %, тобто в одностороньому порядку сам збільшив відсотки. Також просить суд застосувати до вказаних правовідносин строк позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з’явився, в позовній заяві вказали, що справу розглядати у їхню відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені у справі докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими. Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.05.2010 року ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримав кредитну картку.

19.05.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 29.05.2018 року має заборгованість - 30962.32 грн., яка складається з наступного: 3652,86 грн. - заборгованість за кредитом, 25058.87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. – штраф (фіксована складова), 1450,59 грн. - штраф (процентна складова).

Суму заборгованості за процентами, банком нараховано виходячи із розмірі процентної ставки 30% до 01.09.2014 року, з 01.09.2014 року – 34,80% ; з 01.04.2015 року – 43,2 %,.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом № 661-VІ.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2355цс15.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01.09.2014 року змінено розмір процентної ставки з 30 % на 34,8%, з 01.04.2015 року на 43,2%.

Як закріплено у тексті укладеної між сторонами заяви на отримання кредиту відповідач ознайомився та згоден з Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Крім того, у ОСОБА_4 вказано, що банк при зміні тарифів зобов'язаний проінформувати клієнта не менш ніж за 7 днів до ведення змін. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення банком відповідачку про зміну процентної ставки.

Окрім того, подані позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не містять підпису ОСОБА_2 При цьому не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_4 та Привала мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи ознайомлений він про те, що банк має право в односторонньому порядку збільшували відсоткову ставку.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Отже, рішення банку про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку є такими, що прийняті ПАТ КБ "ПриватБанк" в порушення положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи зазначене, проценти за період користування кредитом з 01.09.2014 року по 29.05.2018 року мають нараховуватися в розмірі 30,00 % річних.

Заборгованість по процентах нарахованих на залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становить: 3652,86 грн х 30 % х 1367 :365 = 4104,21 грн.

Відповідно до ст.549, 551 ЦК України кредитор має право на пеню, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання у розмірі, встановленому договором.

Тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 300 грн. заборгованості за пенею та комісією.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що позовна заява підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 8057,07 грн., що складається із 3652,86 грн. – заборгованість за кредитом; 4104,21 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 300 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що підстав для стягнення з ОСОБА_2 суми штрафів в розмірі 500 грн. + 1450,59 грн. - немає.

Згідно ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору позивач звернувся до суду 12 червня 2018 року.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

Оскільки позивачем останній платіж було здійснено 26 жовтня 2015 року, а позов подано 15 червня 2018 року, тобто трирічного строку позовної давності позивач не пропустив, а тому в суду немає підстав для застосування позовної давності, яку просив застосувати відповідач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 19.05.2010 року в сумі 8057,07 грн. та відшкодування судових витрат в сумі 1762 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: 33000, АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2019 року.

Суддя: С.П. Харечко