Вирок № 80077687, 25.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2019 Справа №607/4708/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.,

за участю секретарів Кісіль Т.М., Репетівської В.Р., Пушкар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010000020 від 03 січня 2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Махнівці Золочівського району Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні малолітня дитина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Середзінського І.В., обвинуваченого ОСОБА_1, представника потерпілого Шевчука В.О., потерпілого ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2017 року о 03 годині у ОСОБА_1, який перебував в дворі будинку АДРЕСА_2, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ЗАЗ-Таврія» р.н.з. НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, обвинувачений ОСОБА_1, 03 січня 2017 року о 03 год. 00 хв., перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2, підійшовши до автомобіля марки «ЗАЗ-Таврія» р.н.з. НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_3 та знаходився у дворі вказаного будинку шляхом пошкодження замка передніх лівих дверей проник в салон даного автомобіля, сів на водійське крісло та шляхом пошкодження замка запалювання, завів двигун вказаного автомобіля. В подальшому, на даному автомобілі поїхав у невідомому напрямку.

Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 15 389,76 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Окрім цього, 04 лютого 2017 року о 04 годині 15 хвилин у обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував в дворі будинку АДРЕСА_3, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ЗАЗ-Таврія» р.н.з. НОМЕР_2, який перебуває у користуванні ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, обвинувачений ОСОБА_1, 04 лютого 2017 року о 04 год. 15 хв., перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3, підійшовши до автомобіля марки «ЗАЗ-Таврія» р.н.з. НОМЕР_2, який перебуває у користуванні ОСОБА_4 та знаходився у дворі вказаного будинку, шляхом розбиття вікна правих передніх дверей проник в салон автомобіля, сів на водійське крісло та шляхом пошкодження замка запалювання, завів двигун автомобіля. В подальшому, на даному автомобілі поїхав у напрямку вул. Листопадової, м. Тернополя.

Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 16 529,24 грн.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердивши усі обставини зібрані під час досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, відмовившись від надання показань. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати, врахувати те, що відшкодував заподіяну шкоду потерпілим та примирився з останніми. Негативно оцінює вчинене, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю відшкодував йому заподіяну шкоду, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до останнього не має. Просить суд суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що являється батьком потерпілого ОСОБА_4, на даний час його син перебуває за межами території України та не має змоги прибути в судове засідання. Разом з тим повідомив, що потерпілий ОСОБА_4 будь-яких претензій до обвинуваченого не має, останній відшкодував заподіяну шкоду у повному обсязі.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом та за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік, стан здоров'я, конкретні обставини справи. Обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також, суд враховує відношення обвинуваченого до вчинених ним кримінальних правопорушень, оцінки негативно своїх дій, прагнення стати на шлях виправлення та обіцянки не допускати в майбутньому вчинення правопорушень.

Таким чином, враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкцій статтей обвинувачення за ч.1 ст.289 та ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Крім цього, суд вважає, що за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити ОСОБА_1 та попередити вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд, прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст.75 КК України, суд, взяв до уваги те, що обвинувачений у вчиненому розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодував заподіяну шкоду потерпілим, має на утриманні малолітню дитину, вчинення злочинів у молодому віці. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання, з встановленням йому іспитового строку.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не вижджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За таких обставин, у силу ст.77 КК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, у зв'язку із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням, не вправі застосовувати додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене у санкції ч.2 ст.289 КК України.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - скасувати, до набрання вироку законної сили, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти, негайно у залі суду.

У справі є процесуальні витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи №4-41/17 від 28.03.2017 в розмірі 660,30 грн., судової трасологічної експертизи №.4-169/17 в розмірі 439,80 грн., судової трасологічної експертизи №1.4-250/17 від 28.03.2017 в розмірі 550,25 грн., автотоварознавчої експертизи №4-42/17 від 28.03.2017 в розмірі 660,30 грн., а всього на загальну суму 2310,65 грн., які в порядку ч.2 ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37977726).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов'язати засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст.76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - скасувати, до набрання вироку законної сили, звільнивши засудженого ОСОБА_1 з під варти, негайно у залі суду.

Стягнути процесуальні витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи №4-41/17 від 28.03.2017 в розмірі 660,30 грн., судової трасологічної експертизи №.4-169/17 в розмірі 439,80 грн., судової трасологічної експертизи №1.4-250/17 від 28.03.2017 в розмірі 550,25 грн., автотоварознавчої експертизи №4-42/17 від 28.03.2017 в розмірі 660,30 грн., а всього на загальну суму 2310,65 грн. із засудженого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін