Рішення № 80077113, 25.02.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7180/18

пр.№ 2/464/476/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2019 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/7180/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

відповідач ОСОБА_2 не з'явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом начальника відділу з питань призначення і перерахунку пенсії № 6 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_3 в інтересах позивача головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_4 з'явилась, представник відповідача адвокат ОСОБА_5 не з’явилась,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся у суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього переплату пенсії у розмірі 16971,20 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач перебуває на обліку у позивача як одержувач пенсії по втраті годувальника, яка визначена у розмірі 50 % пенсії за віком померлого батька. В січня 2013 року позивачем було виявлено, що у померлої особи було двоє дітей, з яких одним є відповідач, а іншою ОСОБА_6, якій також з 04.11.2002 було призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника. Станом на 01.01.2013 розмір пенсії відповідача становив 894 грн., який не відповідає законодавчим нормам передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та постанові КМУ від 26.03.2008 № 265, адже призначається одна спільна пенсія на всіх членів сім’ї. У зв’язку із тим, що відповідач недобросовісно не повідомив про обставини, які впливають на розмір пенсії при поданні заяви про призначення такого виду пенсії, а відтак у відповідності до ст. 1212 ЦК України просить позов задовольнити.

30 січня 2019 року представником відповідача подано відзив, який містить заперечення на позов. В обґрунтування заперечень покликається на те, що жодних дій які б свідчили про недобросовісність чи зловживання із сторони відповідача немає, адже діти проживають у різних сім’ях та тривалий час не було відомо один про одного, вони не є членами однієї сім’ї. Разом із тим, просить застосувати строк позовної давності, адже про порушене право позивач дізнався у січня 2013 року, а звернувся до суду із позовом лише у грудні 2018 року, а відтак минув трирічний строк передбачений ст. 257 ЦК України. Просить у позові відмовити.

03 січня 2019 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання сторона відповідача не з’явилась, хоча належним чином повідомлялась про місце, дату та час цього засідання, а тому зі згоди представника позивача, суд вважає за можливе провести засідання у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та з’ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у позивача та отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_7, який помер 27 листопада 1999 року, що підтверджено повторним свідоцтвом про смерть від 20.01.2000 серії І-СГ № 146551. Суд відмічає спільну позицію сторін з цього питання, а тому приймає до уваги.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім’ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, з дотриманням вказаної законодавчої норми, відповідачу було призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника за померлим батьком в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, визначеної у мінімальному розмірі. Розмір пенсійної виплати станом на 01 січня 2013 року становив 894 грн, з яких: 447 грн – розмір пенсії у зв’язку із втратою годувальника та 447 грн – державна адресна допомога з 01.04.2008. Відповідні обставини не заперечувались відповідачем у поданому відзиві, а відтак суд бере до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предмет регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, стягнення надміру виплаченої суми пенсії з пенсіонера можливе лише за умови, коли переплата виникла внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Слід звернути увагу на те, що за змістом пункту першого частини першої статті 1215 ЦК України безпідставно набута пенсія може бути стягнута за одночасної наявності двох умов рахункової помилки з боку юридичної особи, яка проводила виплату пенсії та недобросовісності з боку набувача.

Повертаючись до справи яка розглядається, суд відмічає, що у січні 2013 року позивач дізнався, що у померлого годувальника було двоє дітей, зокрема ОСОБА_6, які з 01.11.2002 призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника та відповідач ОСОБА_2, якому також призначено відповідний вид пенсії.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на обставини неповідомлення відповідачем про наявність у нього сестри, як другої особи на утримання пенсії у зв’язку із втратою годувальника, однак такі обставини жодним чином не обґрунтовані доказами. Натомість суд враховує обставину, що наведена у відзиві на позов, що двоє дітей не проживають разом, а виховувались у різних сім’ях.

Відтак, будь-яких зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних на час подання заяви на оформлення пенсії, суд не встановив.

Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати правило, встановлене частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, які є спеціальними правовими нормами для цих правовідносин, в той час як положення ст. 1212 ЦК України є загальними правовою нормою.

Суд застосовує спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини та містяться у вищевказаному законі та ст. 1215 ЦК України, не застосовуючи ст. 1212 ЦК України на яку посилався позивач у позовній заяві, адже така містить загальні положення про зобов’язання у зв’язку із набуттям майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12 цього Кодексу що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження позову заявником жодного доказу суду не надано.

За таких обставин суд прийшов висновку про те, що майно (гроші) не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, адже це відбулось в не заборонений законодавством спосіб та позивачем не доведене недобросовісності з боку відповідача, а тому у позові необхідно відмовити в зв’язку з безпідставністю вимог.

Оскільки в діях відповідача ОСОБА_2 будь-яких порушень судом не встановлено, то в такому випадку позовну давність суд не застосовує.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 264, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

у позові позовом начальника відділу з питань призначення і перерахунку пенсії № 6 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_3 в інтересах позивача головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії у розмірі 16971,20 грн – відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місце знаходження – місто Львів, вулиця М. Андрея, будинок №10, код ЄДРПОУ 13814885;

відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання – АДРЕСА_1, РНОКППФо НОМЕР_1.

Дата складення повного судового рішення 25 лютого 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков